Військовий меморіал біля Мархалівки: екологи хвилюються, а чиновники продовжують будівництво кладовища

Фото: ФБ Підтримка Мархалівка

У липні минулого року виконуючий обов’язки міністра у справах ветеранів Олександр Порхун запевняв, що перші поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі розпочнуться восени 2024 року. Оскільки конфлікт триває, а герої продовжують падати, скандали та судові суперечки затьмарюють бачення українського Арлінгтона. Те, що здавалося чудовим і масштабним ритуальним та архітектурним заходом, здається, зійшло з колії. Його двічі припиняли, і тепер він загрожує подальшій небезпеці. Що відбувається – детально розповідає журналіст Коротко .

Компонент Emerald Network

Взимку 2023/2024 року Олександр Давиденко, який за освітою є філологом і філософом, а за фахом – екологом, переїхав із Черкаської області до рідної Мархалівки Київської області, що поблизу Фастова, щоб доглядати за старенькою матір’ю. Обоє захворіли на коронавірус, і оскільки з приходом весни їх здоров’я покращилося, він мав намір повернутися на свою пасіку. Однак він виявив, що не може піти.

– Перед від’їздом я вирішив повернутись у форму, пробіжившись лісом, знайомим мені з дитинства. На мій подив, я помітив укріплення, встановлені на окремих ділянках з прапорами, наче йшла підготовка до якогось спортивного змагання. Я почав розпитувати наших територіальних оборонців, які сказали, що є плани будівництва, але деталі незрозумілі. Незабаром у Viber-групі села поширилися оголошення про прибуття техніки для вирубки лісу. Прямо зі стадіону прийшли і почали рубати дерева. Люди почали кидатися, наші ветерани кидали відра. Того ж вечора були скликані загальні збори, приїхала поліція, щоб скласти протокол, але на цьому все з’ясувалося. Вони просили викликати представників лісозаготівельної компанії, але вони так і не з’явилися, – розповідає Олександр.
Значним є ліс біля Мархалівки. Він є частиною Смарагдової мережі України, яка є частиною Європейської Смарагдової мережі — регіонів особливого екологічного інтересу. Згідно з проектом, розробленим екологами у 2018 році, цю територію було визначено для включення до національного природного парку «Приірпіння та Чернечий ліс».

Багато років Смарагдове місце під Києвом належало Національному університету біоресурсів і використовувалося для наукових досліджень. Наприкінці літа-початку осені 2023 року земельна ділянка була передана Київській державній адміністрації, яка змінила її цільове призначення та закріпила за Державною установою «Національний військовий меморіальний цвинтар».

– У нас бракує внутрішнього законодавства, яке регулює Смарагдову мережу. Але ще в 1996 році Україна ратифікувала Бернську конвенцію про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування, яка контролює управління територіями Emerald. Міжнародні угоди мають пріоритет над внутрішнім законодавством. Суд підтвердив, що територія, де відбулася вирубка, має природоохоронний статус, – стверджує Олександр.

Тут планують зробити могили. Фото: ФБ Підтримка Мархалівка

Бабин Яр, Лиса Гора, Биківня…

Меморіал загиблим воїнам, на кшталт американського Арлінгтона, вже 14 років залишається лише на папері. Це було передбачено, коли війна розглядалася як похмура сторінка минулого. У 2011 році Верховна Рада ухвалила постанову про створення в Києві кладовища для ветеранів Другої світової війни, учасників бойових дій в Афганістані, військовослужбовців, які загинули під час виконання службових обов’язків, і видатних українців, які пішли з життя за кордоном і можуть бути перепоховані. З початком АТО у 2014 році ініціатива набула нового значення; у 2016 році був створений спеціальний оргкомітет для розробки концепції меморіалу, але лише в липні 2021 року законодавці прийняли закон про військові поховання, наголошуючи на необхідності спорудження меморіалу.

Знову прогрес зупинився, поки не почалася повномасштабна російська агресія, що призвело до того, що могили, позначені жовто-блакитними прапорами, з’явилися в різних регіонах. Створення Національного військового меморіального кладовища було законодавчо санкціоновано Верховною Радою у травні 2022 року. Спочатку місцем планувався Бабин Яр, а потім знаменита Лиса гора в Голосіївському районі. У жовтні Київрада навіть затвердила резерв під будівництво. Екологи та історики спочатку були збентежені, а потім виступили проти цієї пропозиції, оскільки чиновники планували зрубати багатовікові дуби та розмістити бульдозери на землі, багатій археологічним значенням і оповитою легендами про язичників і чаклунство.

Лиса Гора зіткнулася з розворотом. У травні 2023 року Рада прийняла новий закон про комплекс на 50 тисяч поховань із колумбарієм, ритуальними палатами, музеєм та автостоянками біля «Биківнянських могил» у Деснянському районі Києва, де поховані жертви сталінських репресій. Це викликало черговий скандал, в результаті якого президент наклав вето на закон. З одного боку, протестували жителі Биківні, стурбовані тим, що могили стоятимуть біля їхніх будинків. З іншого боку стояли матері та дружини загиблих воїнів, оберігаючи урни з прахом і закликаючи до негайного будівництва. Рішучу позицію зайняв Український інститут національної пам’яті: територію ще належить обстежити на предмет поховань тоталітарних часів, а місця для нового цвинтаря не вистачає.

Стрілка компаса знову повернулася: меморіал перенесли в околиці села Гатного під Києвом — знову на місце Смарагдової мережі. Відновилася місцева опозиція, найгучнішою була Мархалівка, частина Глевахівської громади. Через два тижні після вторгнення техніки до лісу селяни створили громадську організацію «Мархалівка.Підтримка» (МАРХАЛІВКА.ПІДТРИМКА), залучивши екологів та адвокатів. Активістів підтримав Київський еколого-культурний центр. Крім організації акцій протесту та пошуку діалогу з чиновниками, захисники Смарагдової мережі почали порушувати судові позови.

Источник: kp.ua