З передової – на татамі: Як джиу-джитсу реабілітує ветеранів 26.05.2025 14:59 Укрінформ У Житомирі заняття бразильським джиу-джитсу допомагають військовослужбовцям та ветеранам подолати травми, пов’язані з війною
Люди приходять до Житомирської школи боротьби зі своїми труднощами. Для деяких це фізичні труднощі через травми, тоді як для інших – емоційні, що виникають через їхній досвід та спостереження. Військовослужбовці та ветерани кажуть, що бойові мистецтва допомагають їм позбутися своїх турбот, впоратися з наслідками травм та постійно вдосконалюватися. Виходячи на татамі, їхня увага переключається на матч, вони намагаються розшифрувати наміри суперника та передбачити його рухи. Не дивно, що цей вид спорту часто порівнюють з грою в шахи.
Кореспондент Укрінформу відвідав заняття з бразильського джиу-джитсу, поспілкувався з учасниками та тренером Іваном Ковальчуком.
ДЖИУ-ДЖИТСУ – ЦЕ ЗДАТНІСТЬ ІНТЕРПРЕТАЦІЮВАТИ РУХИ СУПЕРНИКА
Максим Салко розповів мені про заняття з бразильського джиу-джитсу для ветеранів, після того як сам почав їх відвідувати після тривалого періоду одужання та реабілітації. Зацікавлений, я звернувся до тренера Івана Ковальчука, який запросив мене відвідати одне з вечірніх занять для дорослих.
Я піднімаюся на п'ятий поверх у пошуках залу для тренувань з джиу-джитсу. Звідти вибігає дівчина, і я запитую, чи вона повернулася з тренування. Вона променисто сяє та схвалює кивком. Зацікавлений її досвідом, я питаю, чи їй сподобалося, на що вона відповідає: «Дуже!», перш ніж побігти сходами. Дорослі прямують до неї, оскільки їхні заняття також розпочнуться через 20 хвилин.
Тренувальна зона обладнана м’якими сірими татамі, де учасники тренуються навпочіпки біля стіни, спостерігаючи, як два спортсмени демонструють техніки бразильського джиу-джитсу.
За мить до кімнати заходить Іван Ковальчук. Він вертебролог та ортопед-травматолог, займається реабілітацією військовослужбовців у житомирському медичному закладі. Після зміни Іван переодягається з медичного одягу в гі (традиційну форму для бразильського джиу-джитсу) та тренує дорослих у школі боротьби «Старої школи джиу-джитсу». Він відомий як тренер, голова громадської організації «Національна федерація джиу-джитсу України» та має фіолетовий пояс з бразильського джиу-джитсу.
Іван Ковальчук
Він займається бразильським джиу-джитсу з 2012 року. Спочатку його захоплював панкратіон, але він покинув цей вид спорту через боротьбу та ударні техніки, наслідки яких стають очевидними з часом.
– Головні болі та значні травми від ударів заважали як повсякденному життю, так і професійним обов’язкам. Саме тому я обрав боротьбу, і про це не шкодую, – ділиться тренер.
Джиу-джитсу — це традиційне японське бойове мистецтво. Бразильське джиу-джитсу, однак, еволюціонувало з дещо зміненою механікою. Воно здобуло величезну популярність, приваблюючи численних знаменитостей, включаючи Кіану Рівза, Тома Гарді та Дейва Батісту. У Сполучених Штатах та по всій Європі джиу-джитсу включено до програми навчання в поліцейських академіях, оскільки це дуже практичний вид спорту.
За словами Івана, джиу-джитсу вимагає інтенсивного аналітичного мислення; під час матчу потрібно послідовно розробляти стратегію.
— Джиу-джитсу зосереджене не на грубій силі, а радше на техніці, здатності читати рухи суперника, перехитрити його та забезпечити собі перевагу. Воно вчить постійної адаптації. Ваш суперник розвивається разом з вами. Це бойове мистецтво можна прирівняти до гри в шахи, — пояснює тренер.
ТЕХНІКА ДЖИУ-ДЖИТСУ ІНДИВІДУАЛЬНО ПІДГОТОВЛЕНА ДЛЯ КОЖНОГО ВЕТЕРАНА
Як лікар, Іван Ковальчук допомагає військовослужбовцям, які стикаються з проблемами зі здоров'ям через вимоги військової служби, а також тим, хто долає наслідки травм. Він вважає, що спорт відіграє вирішальну роль як у фізичному, так і в психологічному одужанні.
– Приблизно 80% людей, які отримали травми або зіткнулися з іншими труднощами через взаємодію з нашим сусідом з обмеженими можливостями психічного здоров’я, відчувають психологічні труднощі. Я консультувався з різними спеціалістами, які працюють з ветеранами, і вони погоджуються, що тренування мають бути простими, розслаблюючими та тривати близько півгодини. Тренер повинен співпереживати тим, кого він тренує. Частково це правда, оскільки травма може бути обмеженням, яке заважає людині, і це слід визнати. Однак, якщо ми просто сидітимемо та плакатимемо, ми ніколи не подолаємо цю перешкоду. Ми існуємо в новій реальності, і ми повинні з нею змиритися, – стверджує Іван.
Він запрошує військовослужбовців та ветеранів на свої заняття. Вони тренуються у дорослій групі разом із цивільними особами. Ті, хто отримав травми та ампутації, займаються пара-джитсу, розділом джиу-джитсу, адаптованим для людей з вадами кінцівок.
Наразі вісім ветеранів беруть участь у заняттях у школі боротьби. Тренер пояснює, що до кожного ветерана потрібен індивідуальний підхід, оскільки травми можуть погіршити функціональність кінцівок і зробити їх вразливими до подальших травм. Тому техніка підбирається індивідуально для кожного ветерана.
«Це складно, але ми справляємося», – посміхається Іван.
Він уточнює, що бразильським джиу-джитсу можуть займатися люди з ампутованими кінцівками та користувачі інвалідних візків. На початку процесу набору тренер передбачав, що до занять приєднаються ветерани з ампутаціями. Він зазначає, що є зацікавлені особи, але тренувальна кімната знаходиться на п'ятому поверсі, що ускладнює пересування сходами ветеранами з протезами. У результаті Іван зараз шукає приміщення без бар'єрів, доступне для всіх. Однак пошуки ускладнюються небажанням орендодавців йти назустріч.
Источник: www.ukrinform.ua