З ранніх років він прагнув одягнути військову форму, тому для його родини та друзів не стало несподіванкою, коли Андрій Лінійчук уклав контракт і вступив до 95-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він справедливо був визнаний одним із найдосвідченіших зенітників Збройних Сил України та постійно заявляв, що його найбільша любов — це родина та Україна. Незважаючи на отримані поранення, сержант, відомий за позивним «Кельт», завжди повертався до своїх побратимів. Його життя трагічно обірвалося у квітні 2023 року під час бойових дій. Андрію Лінійчуку посмертно присвоєно звання Героя України.
25-річний Андрій Лінійчук став повним кавалером ордена «За мужність»
– Андрій – наша гордість. Ним справді неможливо було не захоплюватися, – поділилися з «ФАКТАМИ» вчителька історії Людмила Цвіркун та учень Кирівської гімназії Роман Фурман . – Андрій був третьою дитиною в типовій сільській родині. Він виховувався в середовищі, сповненому любові та тепла, оточений близькою родиною: матір’ю, батьком та сестрами Анастасією та Наталкою. Хоча дівчатка були старшими, змалку він, як справжній джентльмен, взяв на себе роль їхнього захисника. Рано розвинув пристрасть до риболовлі та «тихого» полювання. Перш ніж вирушити за грибами, Андрій зрозумів, що треба пригощати Лісника, щоб не заблукати та наповнити свій кошик грибами…
ВІДЕО ДНЯ
Сержант Андрій Лінійчук, позивний “Кельт”
З юних років Андрій був захоплений історією України. Його батьки розповідали історії про героїчну спадщину його прадідів — Петра Коваля та Андрія Шутого. Рядовий Петро Коваль з 338-го штурмового полку Першого Українського фронту був нагороджений медалями «За відвагу», «За взяття Берліна» та «За визволення Чехословаччини». Андрій Шути отримав медалі «За відвагу» та «За військові заслуги» за участь у фінській та радянсько-німецькій війнах.
Читайте також: «Після вибуху я втратив зір і ноги. Я зрозумів: або я стікаючи кров’ю і помираю зараз, або я починаю діяти»: історія порятунку офіцера повітряної розвідки
РЕКЛАМА
Андрій мріяв вступити до військової академії, але через проблеми зі здоров'ям не зміг. Після закінчення школи він вступив до Київського політехнічного інституту, але особисті обставини завадили йому закінчити його. Пізніше він обрав лісівничий факультет Поліського національного університету.
– Проте амбіції стати солдатом ніколи не згасали. Суворі тренування, посилена фізична активність та відданість здоровому способу життя перетворили його на героя. У сьомому класі Андрій отримав від батька пневматичну гвинтівку, з якою він вправно тренувався вдома, – зазначили респонденти. – Ще навчаючись у школі, Андрій брав участь у різних навчальних програмах: Школі виживання та Школі молодих командирів імені Аксіона та Хоми. Він отримав диплом парамедика та готувався до війни, яку очікував, спираючись на аналіз минулого та сьогодення країни. У 2020 році він підписав контракт з 95-ю бригадою десантно-штурмових військ. Перед повномасштабним вторгненням він пройшов всю програму стрибків з парашутом і дуже пишався цим.
Перша світова війна застала Андрія на бойових позиціях поблизу Горлівки, де він служив оператором зенітно-ракетного комплексу «Стріла». Він виконував бойові завдання на «нуль», діяв у тилу ворога, без вагань зустрічав небезпеку та завжди йшов вперед.
РЕКЛАМА
«Кельт» став першим, хто застосував ПЗРК «Мартлет» у бойових діях. Він збив 16 БПЛА «Орлан», 1 «Залу» та гелікоптер Ка-52.
Андрій Лінійчук вписав своє ім'я не лише у військову історію України, а й Великої Британії — «Кельт» першим застосував у бойових діях переносний зенітно-ракетний комплекс Martlet модифікації Starstreak. На його рахунку 16 збитих БПЛА «Орлан», 1 «Зала» та бойовий гелікоптер Ка-52. Ці досягнення зробили його найефективнішим зенітником у Збройних Силах України.
У віці лише 25 років Андрій Лінійчук отримав повний орден Мужності. Він підбирав збиті цілі з небезпечних місць і заохочував своїх друзів продавати на аукціонах частини російських «Орланів» за кордоном, спрямовуючи виручені кошти на потреби армії.
«Андрій закохався, коли я сильно вдарив його друга»
Окрім визначних військових досягнень, Андрій Лінійчук мав насичене особисте життя. Він зустрів свою майбутню дружину Анастасію в спортзалі під час тренувань з рукопашного бою.
— Звучить незвично, адже він закохався в мене, коли я сильно вдарила його друга, — згадує Анастасія . — Вони разом прийшли до спортзалу, поки я вже деякий час тренувалася. Спочатку він нічого не сказав, але потім знайшов мене в інтернеті та запросив на побачення. Ми почали зустрічатися в червні 2020 року і невдовзі стали жити разом, відчуваючи, що це доля. Андрій зробив пропозицію під час стрільбища 28 квітня 2021 року — того ж дня, коли він трагічно загинув через два роки. Ми планували наше весілля на після завершення операції Об'єднаних сил, але в мого нареченого були тренування, а потім бойові завдання. Потім почалася масштабна війна… Андрій отримав перше поранення влітку 2022 року, і ми разом проходили реабілітацію. У жовтні того ж року, під час нашої відпустки, ми відвідали РАЦС, щоб дізнатися про процес весілля. Ми приїхали ввечері, якраз коли вони вже збиралися закінчувати прийом. Якраз коли ми збиралися йти, нас наздогнала дівчина.