На початку Великої війни цивільний моряк Андрій Бакун поставив на карту власну безпеку та безпеку своєї родини, щоб врятувати бійця територіальної оборони Олега Лещину в окупованому на той час Херсоні. Понад чотири місяці він ховав Лещину від росіян у своєму домі. Згодом Лещину таємно вивіз із міста брат. Після звільнення Херсона Андрій Бакун пішов добровольцем служити в лавах Збройних Сил України, воював у 197-му окремому батальйоні 79-ї десантно-штурмової бригади в Херсонській області. Його четверта травма була особливо важкою, що призвело до втрати відчуття в ногах і половині тулуба, що змусило його пересуватися на інвалідному візку. Але за іронією долі в житті Андрія сталася радісна подія: він заручився з Яною, дівчиною, яку він зустрів у лікарні під час відновлення після тяжкої травми. Волонтер Яна забезпечувала поранених бійців необхідними речами, так їхні шляхи перетнулися. Пара заручилася в Хорватії, де Андрій зараз проходить реабілітацію, хоча українські лікарі можуть запропонувати йому відновити здатність ходити.
«Я справді хочу скористатися можливістю, яку надає мені сучасна медицина»
— Завдяки операції вартістю один мільйон сто сорок тисяч гривень (приблизно 28 тисяч доларів) я маю можливість стояти самостійно, — поділився з «ФАКТАМИ» Андрій Бакун . – Йдеться про імплантацію американського нейростимулятора спинного мозку. Я знаю трьох людей, які зіткнулися з подібними проблемами і пройшли цю процедуру в Україні. Перший, кому зробили операцію, вже може стояти і навіть зробив кілька кроків! Це тільки початок, а під час реабілітації він, ймовірно, досягне ще більшого.
ВІДЕО ДНЯ
Зараз імплантація нейростимулятора є єдиною можливістю відновити зв’язок зі своїм тілом і почати пересуватися незалежно від інвалідного візка. Тому я ініціювала кампанію збору коштів на цю процедуру. Слід визнати, що це не гарантує повного одужання. Лікар повідомив мені, що результати можуть значно відрізнятися; в деяких випадках результати є чудовими, тоді як в інших вони можуть бути мінімальним або взагалі не мати ефекту. Тим не менш, я прагну скористатися можливістю, яку надає мені сучасна медицина. Мій спинний мозок цілий, що значно підвищує шанси на успішний результат імплантації нейростимулятора.
Андрій Бакун з лікарями
— Ваша мама піклується про вас?
РЕКЛАМА
— Ні, я навчився бути багато в чому самодостатнім. Я провів два роки в лікарнях. Тому мама не може постійно бути зі мною. Зараз я проходжу реабілітацію в Хорватії (це моя п'ята клініка в країні). Я тут більше півтора років і навіть підібрав трохи хорватської мови. Я подружився з ветеранами Хорватської війни за незалежність 1991-1995 років. Хоча вони значно старші за мене, у нас склалася справжня дружба. Вони допомагали мені різними способами, зокрема придбали для мене два інвалідних візки, один з яких електричний і коштує понад дві тисячі євро.
Читайте також: «Немає болю гострішого за біль твоєї дитини»: ветеран війни, який втратив обидві ноги, бореться за життя доньки
— Які обставини призвели до вашого поранення?
— Ми з другом під ворожим вогнем сховалися в підвалі. Ми були майже на місці (нам залишалося всього три секунди, щоб стрибнути в той підвал), коли неподалік розірвався 152-міліметровий снаряд. Мій друг загинув, а я отримав важкі травми. Хлопцям одразу вдалося нас витягти. Я весь час залишався при свідомості. Мене відвезли в лікарню, де мене ввели в стан штучної коми.
РЕКЛАМА
Доводиться боротися з пролежнями
Ви знаєте, я морально готувався до можливості загинути на війні, але я ніколи не уявляв, що все буде таким чином. Чесно кажучи, іноді я вважаю, що краще було б померти разом з моїм товаришем. Це існування не є життям; це мука. Той, хто не стикався з цим, не може повністю зрозуміти, наскільки це складно. Без Яни я, швидше за все, втратив би здоровий глузд. Ми познайомилися після моєї найтяжчої травми. Як волонтер вона відвідувала мене, підтримувала, приносила їсти. Ми багато спілкувалися, між нами зростали почуття. Зрештою я зробив їй пропозицію, і ми заручилися.
Після визволення рідного Херсона Андрій пішов добровольцем на фронт.
Читайте також: “Хлопці співали, щоб я вижив”: солдат про бої під Бахмутом, ампутацію та тріумф на “Іграх Нескорених”
РЕКЛАМА
«Олег наприкінці ночі йшов у закинуту будівлю за 50 метрів від мого дому і повертався лише після обіду, щоб не потрапити в полон окупантам».
— Розкажіть, як ви врятували бійця територіальної оборони Олега Лещину в окупованому Херсоні в 2022 році? Ви були в територіальній обороні?
— Ні, ситуація розгорталася так: коли 1 березня 2022 року російські окупанти почали штурм Херсона і зав’язалися вуличні бої, біля Бузкового парку я зустрів бійців територіальної оборони. Вони запитали: «Ти приєднаєшся до нас?» «Так, буду», — відповів я. Вони передали мені автомат і гранати. Місцевих серед них не було; група складалася з