«Без страху смерті!» Так описує себе у соцмережах 34-річний захисник України, родом із Закарпаття, Костянтин Кошула . Це почуття не безпідставне. Не маючи жодного військового досвіду до початку «великої» війни, він був мобілізований до армії, швидко знайшовши себе як штурмовик. Горлівка, Майорськ, Бахмут… Страху просто не було місця, адже, за словами воїна, окупанти позбавили українців страху, перетворивши населення на прагматичних бійців.
Під час напружених боїв на Донбасі він отримав важкі поранення та втратив ногу, але згодом знайшов своє місце у ветеранських змаганнях і зараз активно популяризує адаптивний спорт на рідному Закарпатті. Своєю подорожжю боєць поділився з «ФАКТАМИ».
«Я ніколи не уявляв себе військовим»
До повномасштабного російського вторгнення Костянтин Кошула працював у ресторанному секторі. Служив адміністратором, барменом, навіть влаштувався на роботу в Чехію. Він відверто зізнається, що ніколи не пов'язував своє майбутнє з військовою службою і не збирався одягати форму.
ВІДЕО ДНЯ
«Я не мав бажання йти в армію. Вона руйнувалася, розпадалася, все розпродували. Працювати офіцером чистити басейни здавалося марною тратою часу», – стверджує Костянтин.
Костянтин Кошула РЕКЛАМА
Проте 24 лютого 2022 року його життя, як і мільйонів українців, кардинально змінилося.
«Того ранку я йшов на роботу, коли заглянув у соцмережі та побачив, що ворог уже розбомбив українські міста. Природно, що мені цього дня не хотілося працювати. Не міг повірити, що росіяни наважляться на такий вчинок. Вони заявляли, що ми «братський народ», тому я ніколи не думав, що вони зроблять з нами щось таке підле», — згадує він.
Тож на другий день «великої» війни Костянтин зібрав речі й опинився в черзі до місцевого військкомату.
РЕКЛАМА
«Черги були величезні. Але оскільки в мене не було військового досвіду, вони взяли мій номер телефону і порадили дочекатися дзвінка», — пояснює він.
Костянтин чекав, але кожен наступний день очікування був важким випробуванням, адже на той час його племінник і кум уже були мобілізовані.
«Знаєте, коли ти вдома і бачиш, що окупанти зробили з нашими жінками та дітьми, то не можеш не уявити на їхньому місці власну дружину та дітей. Тому сидіти вдома було просто не вихід», – стверджує захисник.
Відтак, він знову зібрав речі та у вересні 2022 року добровільно повернувся до військкомату. Цього разу його призвали в армію.
«Я сказав дружині та батькам, що мені щойно на вулиці прийшла повістка, — згадує Костянтин.
РЕКЛАМА
«Після поранення я зрозумів, що життя не закінчується. Можна отримати протез і жити далі», – говорить Костянтин.
«Ви входите в стан збудження і сприймаєте війну як роботу»
Спочатку солдата відправили на навчання до Великобританії, де він пройшов місячні курси підготовки нових бійців. Повернувшись в Україну, Костянтин навчився керувати протитанковими комплексами «Джавелін», «Фагот», «Стугна» і став частиною п’ятої десантно-штурмової бригади.
«Я був керований і хотів захистити нашу батьківщину від російського вторгнення», – пояснює він свою мотивацію стати штурмовиком.
Початкові бойові завдання винищувач проходив на сході, в районі Горлівки та Майорська, де Сили оборони відбивали атаки ПВК «Вагнера».
– Це підготовлені військові, які професійно виконували свій обов’язок. Це може підтвердити кожен, хто стикався з «вагнерівцями». Звичайно, було страшно, але не за себе. Ти стоїш на своїй позиції, поки хлопці в окопах відпочивають після чергування. Страх виникає через можливість пропустити щось, що може коштувати життя вашим товаришам. Однак незабаром ти відчуваєш, що хвилюєшся, і починаєш сприймати війну просто як роботу. Таким чином, страх розвіявся. Вони зняли з нас увесь страх, – заспокоює Костянтин.
Читайте також: “Через 10 років бачу себе на вершині Евересту”: ветеран розповів про поранення та нове життя
Проте його активну бойову участь обірвало поранення в районі Бахмута: осколки 120-мм міни влучили в ногу. Захисник наклав на себе джгут і через 20 хвилин був евакуйований.
Його доставили в лікарню в Дружківці, де лікарі неймовірні сім годин «реконструювали» ногу Костянтина, встановивши апарат зовнішньої фіксації. Потім його перевезли до лікарні в Дніпрі, де лікарі дали йому сильну дозу знеболюючого, змусивши його поринути в сон.
«Я прокинувся від нестерпного болю, ніби частина мого тіла відмирала. Я викликав лікарів, і вони повідомили мені, що потрібна ампутація», – згадує він.
Костянтин переніс ампутацію вище коліна, що, за його словами, зробило перші дні після операції психологічно складними.
«Коли я пішов в армію, найбільше боявся потрапити в полон або залишитися інвалідом», — зізнається він.
Читайте також: Геннадій кинувся рятувати товариша, який наступив на міну і сам підірвався на іншій: історія Героя України, який воював із протезом
«Найкращий терапевт – це співлюдина»
Проте результат був прямо протилежним