Галина Передерій — експертка з візових послуг. З початку війни вона присвятила себе допомозі іншим у пошуку можливостей за межами України. Зі спокійним характером, величезним співчуттям та вірою в силу поступового прогресу вона ділиться думками про те, як отримати візу сьогодні, порадами, як отримати її з першої спроби, та країнами, які часто відмовляють українцям, як пояснила експертка Галина Передерій виданню «ФАКТИ».
«Багато хто просто не розуміє візових процесів, обґрунтування рішень та тонкощів, які помічають консули»
— Що спонукало вас розпочати кар’єру у візовій сфері? Як ви почали працювати в цій галузі, і що продовжує вас надихати?
ВІДЕО ДНЯ
— Моє прагнення побачити океан і вільно володіти англійською виникло ще в підлітковому віці. У 2006 році, коли я відкрила для себе програму Work and Travel, я зрозуміла: це мій шанс. Я була першою серед своїх однолітків, хто зважився на цей крок. У 18 років я отримала свою першу візу через агентство, але моральної підтримки було мало. Ніхто не вірив у мене, крім моєї мами — саме вона підписала контракт разом зі мною. Я безмежно вдячна їй за віру в мене.
Ця подорож повністю змінила мене. Я не відчувала ні страху, ні сумнівів, і я ніколи не думала, що хтось мене обдурить. Я просто вирушила в подорож — і це була моя точка неповернення. Звичайно, програма Work and Travel призначена виключно для студентів. Але що робити, якщо ви не студент? Саме тут почалася моя справжня подорож: пошук можливостей, особистісний ріст, дослідження нових країн та осяяння нових горизонтів. Я не зупинялася, оскільки подорожі — це моя справжня пристрасть. Сьогодні я продовжую подорожувати та допомагаю іншим досліджувати світ. Я хочу показати, що візи, міжнародний досвід та життя за кордоном — це не лише для бізнесменів. Вони для кожного, хто має мрію та готовий зробити перший крок.
РЕКЛАМА
— Які поширені помилки роблять українці, подають документи на візу? На вашу думку, чому їм часто відмовляють?
— З якоїсь причини наші люди вважають, що можуть впоратися з усім самостійно. Я щиро розумію цю схильність: ми звикли до самостійності, особливо в нестабільних обставинах. Однак реальність така, що більшість людей просто не розуміють візових процесів, обґрунтування рішень та тонкощів, які помічають консули. Найпоширеніші помилки включають погано заповнені заяви, суперечливу або недостатню інформацію та відсутність чіткої стратегії подання заявки. Часто людям важко сформулювати мету своєї поїздки або надати документи, що підтверджують їхні зв’язки з батьківщиною. Крім того, вони часто підходять до співбесід непідготовленими, не розуміючи, що оцінює офіцер. Насправді, консул не хоче нікого «дратувати». Його роль полягає в оцінці ризиків нелегальної імміграції. Отже, навіть якщо ваші наміри благородні, нелогічна або сумнівна заява може призвести до відмови. Ось чому я допомагаю людям ретельно підготуватися: я оцінюю ситуацію, вибираю відповідну візу та підтримую їх на кожному етапі. Найголовніше, я надаю чесний зворотний зв’язок, якщо шанси низькі. Тому що отримання візи — це не гра випадку; це залежить від підготовки, довіри та належного подання.
— Які країни найчастіше відмовляють українцям у візах, і які основні причини цих відмов?
РЕКЛАМА
— США, Канада, Велика Британія, а також деякі азійські країни, такі як Південна Корея та Японія, є основними країнами, які видають відмови. Усі ці країни дотримуються суворих вимог до документів та дуже ретельно оцінюють міграційні ризики. Основні причини відмов часто пов’язані з сумнівами щодо наміру заявника повернутися додому. Якщо особа не має стабільного доходу, роботи, майна чи сімейних зв’язків в Україні, це сигналізує про те, що вона може перевищити термін перебування за візою.
Погано організований пакет документів часто призводить до відмов. Багато людей недооцінюють цей аспект. Наприклад, непереконливий маршрут подорожі, неточності у фінансових деклараціях або сумнівні листи-запрошення можуть викликати тривогу. Негативна візова історія або повна відсутність досвіду подорожей також можуть призвести до подальшої перевірки. Нереалістична мета поїздки також може бути проблемою. Наприклад, якщо 22-річна безробітна жінка подає заявку на тритижневу туристичну поїздку до Нью-Йорка з бюджетом у 1000 доларів, це викликає підозри. Тому я завжди наголошую: кожна візова заявка ґрунтується на довірі. Її потрібно заслужити за допомогою документів, логіки та чесності.
«Я допомагаю людям належним чином підготуватися: аналізую ситуацію, підбираю правильну візу та супроводжую їх на кожному етапі. А найголовніше — чесно кажу їм, якщо шансів мало», — каже Галина Передерій.
— Які країни мають найбільші труднощі щодо візового процесу — з точки зору бюрократії, термінів та вимог?
РЕКЛАМА
— США, Канада, Велика Британія та Швейцарія — це чотири основні бюрократичні перешкоди, які особливо важко подолати. США створюють труднощі через складні процедури, обширні анкети, співбесіди та збори, які не гарантують результатів. Більше того, заявники можуть чекати тижнями або навіть місяцями. Канада вимагає вичерпний перелік документів і проводить ретельну перевірку навіть найдрібніших деталей. Часто вони не пояснюють причини відмов. Велика Британія дуже формалізована. Наприклад, один неправильний файл або невідповідність дат можуть загальмувати весь процес.
«Світ відкрився для українців, і ми повинні це прийняти»
— Який зараз стан справ з американськими візами для українців — чи стало легше чи важче їх отримати під час війни?
— Це один із найпоширеніших запитів, які я отримую. Відповідь має нюанси: це стало одночасно і легше, і складніше. З одного боку, після початку повномасштабної війни США відкрили додаткові візові місця для українців у європейських посольствах. З’явилися нові можливості — наприклад, для тимчасового захисту або гуманітарного в’їзду. Це значна перевага.
З іншого боку, сам процес залишається складним, а часом стає ще складнішим. Через величезний попит посольства переповнені, що призводить до місяців очікування, особливо у Празі, Варшаві та Франкфурті. Крім того, під час війни стає важче продемонструвати «зв'язок з батьківщиною», що