Обертаюся: по трасі мчить вантажівка, трощачи автівки. Непритомний керманич – як 19-річний киянин зупинив невправну фуру і уникнув катастрофи.

1 жовтня 2024 року на одній з вулиць Солом’янського району столиці багатотонна вантажівка раптом втратила керування. Виявилося, що керманич втратив свідомість за рулем. Машина неслася прямо на перехрестя, де могли постраждати десятки людей. Моторошно навіть думати про наслідки, якби це сталося. У критичний момент поряд виявився Максим Фомін — інструктор з тактичної медицини та домедичної допомоги благодійного фонду «Солом’янські котики». Хлопець, не зволікаючи, заскочив у рухому кабіну, зміг зупинити вантажівку та відвернув масштабну катастрофу. Відразу після цього він надав водієві першу допомогу та підтримував його аж до прибуття лікарів, заспокоюючи чоловіка та запевняючи: «Все буде гаразд». Відео з місця події швидко стало популярним у мережі. Вражені відвагою юнака українці не приховували емоцій, підкреслюючи, що він заслуговує на відзнаку. Нещодавно Максиму за цей подвиг у ДСНС вручили нагороду «Герой-рятувальник 2025 року».

«Повертаю голову — а перед очима наче сцени з кіно»

— У старших класах я працював, тому що хотів мати власні гроші, — розповідає «ФАКТАМ» Максим Фомін. — Потім вступив до університету на економічний факультет, але через особливості своєї роботи віддалився від навчання, оскільки фізично не вистачало на це сил.

ВІДЕО ДНЯ

— Що робили, коли почалася велика війна?

— Про те, щоб кудись тікати з рідного міста, навіть і думки не виникало. Я розумів, що Київ — це фортеця, тут сильні та патріотичні люди, тому, що б росія не вчиняла, в неї не вийшло б захопити місто. Також на моє рішення залишатися вдома вплинуло бажання бути корисним. Хоча мені на той час було 16 років. З друзями у нашому будинку в Солом’янському районі ми допомогли з облаштуванням притулку для мешканців. Вентиляцію прочистили, світло провели, щоб усім, хто там ночував, було затишно. Окрім того, займалися укріпленнями в районі.

РЕКЛАМА

— А як стали інструктором з тактичної медицини?

— Відверто кажучи, мені цей напрямок давно був до душі. Я постійно розвивався в ньому, з численними бойовими медиками спілкувався, відповідні курси закінчив. Хотів на фронт, але мені відмовляли через молодий вік. Зрештою у листопаді 2022 року покинув роботу та приєднався до благодійного фонду «Солом’янські котики». Спочатку був волонтером у пунктах незламності. Згодом мене почали залучати в інші проєкти. Наприклад, певний час я був проєктним менеджером. Тоді читав лекції для цивільних з надання першої допомоги. Здобувши певні знання та вміння, став інструктором з тактичної медицини. Тепер навчаю і військових.

— Чи можете згадати події 1 жовтня 2024 року?

— Так, досі в пам’яті кожна деталь, бо таке не забувається. Все сталося неподалік від офісу нашої організації на вулиці Олекси Тихого. Я перебував на вулиці біля шлагбаума, саме розмовляв з нашим директором. До того мене не було в Києві два тижні, був на навчанні бойових медиків. Раптом якийсь незрозумілий звук! Обертаю голову — а в мене перед очима ніби кадри з якогось кінофільму. Повільно рухається вантажівка й зминає під себе легкові автівки. Вікно відкрите, водій без тями… Десь за кілька десятків метрів — багатолюдне перехрестя. Тому можете уявити, що могло б статися… В мене миттєво спрацювала реакція, і я кинувся до фури. На той час мав уже рік водійського стажу, їздив навіть на броньованій техніці. Переконався, що немає жодної небезпеки, що інші автомобілі мене не зіб’ють, що не задавить сама фура. Відкрив двері — бачу, що водій непритомний, трохи вже випав, але його тримав пасок безпеки. Я, стоячи на нижній сходинці фури, однією рукою прибрав праву ногу водія з педалі газу, а іншою рукою натиснув на гальма. Знайшов ручне гальмо та ввімкнув його. Почав допомагати водію.

РЕКЛАМА

“Десь за кілька десятків метрів було жваве перехрестя, – пригадує Максим. – Тому можете уявити, що могло б статися”

— Що з ним трапилося?

— Його голова була нахилена вбік, текла слина з рота, його корчило. Тому запідозрив епілепсію, що згодом підтвердили лікарі. Я стежив, щоб водій собі не завдав шкоди. Тримав його голову, постійно розмовляв з ним. Він мені кивав у відповідь. Колеги допомогли його звільнити від ременя, викликали лікарів, прибули поліцейські, рятувальники. Все завершилося добре, адже всі живі, а машини можливо відремонтувати, вони зазнали незначних пошкоджень. Вкотре переконуюся, що критична ситуація можлива будь-якої миті. Ми повинні бути завжди напоготові. Набувайте навичок першої допомоги, це дуже важливо. Відвідуйте тренінги з «домедички».

Читайте також: «Ми весь час „на готові“, постійно готові до надзвичайної ситуації»: студент медуніверситету працює медбратом у трьох операційних

РЕКЛАМА

— В той момент зовсім не хвилювалися?

— Ні, мені б це лише заважало. Чітко виконував усі дії. Добре, що тоді все так закінчилось і мої знання та вміння стали в нагоді. Хоча, зізнаюся, досвід цікавий. Зауважив, що після того випадку люди стали більше цікавитись першою допомогою, мене це дуже радувало.

Максим Фомін (ліворуч) отримав нагороду «Герой-рятувальник 2025 року

«Водій сказав, що з ним це трапилося вперше»

— Що ж радите робити, якщо у людини трапився напад епілепсії?

— Не вставляйте пальці йому в рот. Потрібно допомогти безпечно пережити напад. Можливо підкласти рюкзак під голову чи обережно притримувати потерпілого за голову, щоб не бився об землю, оскільки в нього всі м’язи напружені.

— А з водієм фури потім ще розмовляли?

— Він написав мені слова подяки, повідомив, що в лікарні. Сказав, що з ним це сталося вперше. Насправді, навіть під час медичного огляду епілепсію можуть не виявити, це може бути як вроджене, так і набуте.

— Ким бачите себе в майбутньому?

— Своє життя хотів би присвятити захисту країни, займатися і надалі тактичною медициною.

Раніше «ФАКТИ» повідомляли про те, що під час останньої масованої атаки рф на Київ загинув водій вантажівки з Туреччини.

Джерело