4 червня о 13:45 у Полтавській області було оголошено тривогу про повітряну тривогу. Буквально за хвилину мешканці обласного центру почули вибух. Пізніші повідомлення підтвердили, що ворог обстріляв навчальний центр на околиці міста балістичною ракетою «Іскандер-М». В результаті атаки 16 осіб отримали поранення. На жаль, двоє людей загинули — 39-річний військовий інструктор з Полтави Артем Куценко та 42-річний курсант роти базової загальновійськової підготовки військової частини Юрій Ставицький, родом з Лубів .
Він навчав інших, як виживати, але сам не зміг врятуватися.
За неофіційними повідомленнями, поранених швидко завантажили у вантажівку КамАЗ та, не чекаючи на швидку, доставили до найближчої третьої міської лікарні. Медичні бригади кинулися їм на допомогу… На жаль, лікарям не вдалося реанімувати Артема Куценка та Юрія Ставицького, які отримали важкі осколкові поранення.
ВІДЕО ДНЯ
Артем Куценко був чоловіком Аліси Куценко, голови громадської організації «Зміст Полтави» , та сином Юліани Лінник, координаторки ветеранського простору «Плюс Плюс Полтава» у Полтавському національному педагогічному університеті .
Він служив сержантом-інструктором за контрактом у циклічній комісії загальновійськових дисциплін та був досвідченим солдатом. Після анексії Криму у 2014 році він почав працювати з ініціативою «Медсанбат» під керівництвом Ольги Руднєвої, яка зосереджувалася на підготовці лікарів, парамедиків та інструкторів, залучених до бойових дій або надзвичайних ситуацій. Разом з інструкторами НАТО він навчав військовослужбовців тактичній медицині в зоні АТО.
РЕКЛАМА
«Вони їздили до зони АТО для інструктажу солдатів з тактичної медицини. Наприкінці 2015 року він добровільно уклав контракт зі Збройними силами України», – поділилася Аліса Куценко.
Понад три роки Артем служив у Десні, де закінчив сержантську школу, отримавши монету (неофіційний символ військової організації, що символізує членство у військовому братстві — Автор ) як найкращий випускник, студент і курсант.
«Він був справжнім воїном. Протягом усього цього навчання Монета «скреготіла зубами» як найстійкіший, найрішучіший та найдосвідченіший курсант. Це була надзвичайно складна подорож», – згадувала мати покійного солдата, Юліана Лінник.
Прощання з Артемом Куценком РЕКЛАМА
У період з 2016 по 2017 рік Артем Куценко виконував бойові завдання в Авдіївському районі, захищаючи шахту «Бутівка».
Як повідомляє інтернет-видання «Зміст», після повернення з АТО він продовжив службу інструктором з тактичної медицини, також викладаючи тактичну та вогневу підготовку.
Одночасно він удосконалював свою кваліфікацію, відвідуючи курси у британських, литовських та канадських інструкторів. Він мав звання штаб-сержанта.
Читайте також: «З нинішнім підходом до ведення війни ми не можемо досягти перемоги», — Герой України Василь Бурмеч
РЕКЛАМА
«Для мене та багатьох, хто знав Артема, він був визнаний професіоналом у кожній справі, за яку брався», – заявив під час церемонії прощання родич загиблого Артур Чичеров .
Усі, хто мав досвід тренувань Артема Куценка, стверджують, що він був божественним інструктором.
Артем Куценко закінчив Полтавське медичне училище. Перший практичний досвід за фахом отримав у травматологічному центрі 1-ї міської клінічної лікарні в Полтаві. Працював фельдшером у реанімаційній бригаді клініки «Борис» у Києві. Пізніше здобув медичну освіту в Українській медичній стоматологічній академії (Полтава).
Солдат не дожив до свого 40-річчя. Свідки повідомляли, що солдати перебували в укритті, проте воно не захищало їх від уламків.
Церемонія прощання з Артемом Куценком відбулася 6 червня у Свято-Успенському кафедральному соборі Полтави. Його поховали на центральному міському кладовищі.
Прощання з Артемом Куценком
Таких людей, як він, дуже мало. Наше майбутнє залежить від них. Але таких людей забирає проклята Росія, — журилася Лариса Семеняга, заступниця директора Полтавської обласної філармонії . — Втрата такої людини, як Артем, — це глибока рана для душі кожної з нас…
Помер від поранень, навіть не маючи можливості захистити свою батьківщину
9 червня у Лубнах оголосили День жалоби. Цього дня на Володимирській площі люди прощаються з Юрієм Ставицьким .
Він навіть не мав можливості захищати Україну, оскільки лише вивчав військову справу. Але підступний ракетний удар обірвав його молоде, яскраве життя.
За даними Люблінської міської ради, батько покійного Юрія, Володимир Ставицький, брав участь в АТО (2015−2016) та був добровольцем у Територіальній обороні, досі воюючи проти російських окупантів, незважаючи на свій вік.
Його батько був для нього взірцем для наслідування, що мотивувало Юрія пройти мобілізацію та продовжити військову освіту, коли настав час.
Юрій народився 13 квітня 1983 року в селі Лазірки Оржицького району. Пізніше родина переїхала до Лубен. Там він здобув освіту в середній школі № 2, а згодом закінчив Полтавський державний педагогічний інститут, отримавши кваліфікацію вчителя трудового навчання.
Читайте також: Якщо трагедії повторюються, це свідчить про те, що мої зусилля