— Після прибуття до 47-ї окремої механізованої бригади «Магура» мені передали в утилізацію застарілу радянську польову кухню на колесах 1982 року випуску, — поділився з «ФАКТАМ» Олексій Вихренко, позивний «Йогурт» . — Ми керували тією кухнею в тилу, і незабаром я зрозумів, що її можливостей не вистачить, коли ми вирушимо на передову. Крім того, ця кухня могла б розкрити ворогові нашу позицію, оскільки вона працює на дровах і випускає дим, схожий на паровоз. Тому з цих міркувань у мене виникла ідея розробити армійську продовольчу машину, яка пропонує кухарю значно більше можливостей, ніж радянська польова кухня.
«Радянська піч з’їдає цілу фуру дров за тиждень»
— Які конкретно нові переваги дає шеф-кухарю ваш фуд-трак? — поцікавився я в Олексія Вихренка.
ВІДЕО ДНЯ
— З плитою радянського зразка ви обмежуєтесь приготуванням перших страв, каш, тушонки. Однак із фуд-траком у вас є набагато ширший спектр можливостей. В першу чергу, різні «ласощі» та «їжачки».
— Що таке «їжачки»?
РЕКЛАМА
— Це довгозберігаються продукти — компактні та висушені в дегідраторі (це включає такі продукти, як сушена свинина, курка тощо), наповнені калоріями. Вони займають мінімум місця. Запаковуємо їх у вакуумні пакети (ті, з яких відкачене повітря — Авт. ). «Їжаки» можуть зберігатися тривалий час і в будь-яких умовах. Крім того, вони досить смачні.
Зразки “їжачок” і “смачного”
Ми надаємо їх солдатам, коли вони вирушають на бойові завдання. Примітно, що коли українські війська ще перебували в Суджі, а логістика з цим населеним пунктом Курської області стала складною, ми за допомогою дронів доставляли туди в’ялені м’ясо, м’ясні батончики та інші «їжачки».
РЕКЛАМА
— Радянська польова кухня працює на дровах, і дим може розкрити її місцезнаходження. Чи є така проблема у вашій фургоні?
— Ні, не викликає занепокоєння, тому що працює на газі. До речі, радянська піч за тиждень може з’їсти цілу фуру дров. Крім того, потрібна віддана людина, яка постійно доглядає за вогнем, підсипає дров і чистить піч від золи. Натомість для фуд-трака не потрібен кочегар.
Це не єдині переваги: на відміну від радянської кухні, для перевезення фудтрака не потрібен тягач. Наша сучасна польова кухня встановлена на шасі мікроавтобуса. Якщо мені потрібно переїхати, я просто сідаю за кермо й їду.
Фудтрак встановлений на базі мікроавтобуса
— Ваш фуд-трак — унікальний витвір?
РЕКЛАМА
— Ні, насправді їх двоє. Спочатку я побудував для свого блоку сучасну кухню на колесах. Тепер, ґрунтуючись на цьому досвіді, я створив другий для іншого підрозділу. Моя мета – оснастити всю нашу бригаду фудтраками.
— Які зміни відбулися у другому фудтраку порівняно з першим?
— Розроблявся під конкретні потреби підрозділу (зокрема, враховуючи чисельність особового складу), для якого він використовуватиметься. Він був оснащений всім необхідним обладнанням для приготування «смакоників» та «їжаків».
Читайте також: Келихи з гільз, кулемети над барною стійкою, фрагменти “шахиду” в декорі: ветерани відкрили перше в Києві кафе для військових
«У цивільному житті я організовував фестивалі, вечірки, працював ді-джеєм. Спеціально організовував гастрономічні фестивалі та брав участь у кулінарному шоу».
— Щоб створити мобільну кухню, потрібна майстерня, техніка, інструменти. Як вам вдалося побудувати харчові вантажівки?
— Акція була організована таким чином: ми збирали пожертви, а ще колеги з тилу влаштовували гастрономічні вечері для збору коштів. Коли у нас була достатня кількість, я шукав виробників, які могли б виготовляти харчові вантажівки на основі моїх проектів.
— Ви підрахували вартість своїх мобільних кухонь?
— Точну цифру назвати не можу, оскільки більшість обладнання щедро подарували небайдужі українці та друзі за кордоном. Але якщо орієнтуватися, то перший фудтрак коштував приблизно 343 тисячі гривень.
«Маючи у своєму розпорядженні фудтраки, кухарі зможуть приготувати не просто якийсь «солдатський мінімум», а справді вишукані страви», – каже Олексій Вихренко.
— Фудтрак — це інженерний витвір. Ви інженер за спеціальністю?
— Не вгадали. У цивільному житті я займався різною діяльністю – організовував фестивалі, вечірки, працював діджеєм. Зокрема, я організовував гастрономічні фестивалі та брав участь у кулінарному шоу.
Ставши солдатом, я зіткнувся, як уже згадував, з обмеженими можливостями радянської польової кухні. Цей виклик спонукав мене створити набагато досконалішу модель. І зараз я досягла позитивного результату.
— Ви згадали про участь у кулінарному шоу. Це був телевізійний проект?
— Так, це був «МастерШеф» на телеканалі СТБ. Зі мною зв’язалися і запросили взяти участь. Я погодився і навіть потрапив до