Як «ганяли гадюк» у селі на Донеччині. Наша спадщина 19.04.2025 09:00 Укрінформ Мешканці Андріївки-Клевцового кидають домівки через російський штурм, але продовжують дотримуватись своїх звичаїв, зокрема своєрідного обряду «Ганення гадюк».
Чарівне історичне село Андріївка-Клевцове, що розташоване вздовж річки Вовча і прилягає до Дніпропетровської області, входить до складу Комарської сільської громади Волноваського району і славиться своїми звичаями. Серед них обряд «Гадина гадюк», який у 2018 році внесено до Національного переліку об’єктів нематеріальної культурної спадщини України.
Нині вся Комарівська громада зазнає безжального російського бомбардування. У селі Андріївці-Клевцове знищено школу, пошту, магазини, будинок культури, сільську раду, бібліотеку, церкву, численні житлові будинки. Більшість жителів переселено. Проте на нових місцях вони зберігають свої традиції, пишаються ними і плекають надію повернутися на батьківщину.
ЗА ЯКИМИ ВАЙПЕРАМИ ГОНЯТЬСЯ?
За словами директора Андріївсько-Клевцовського сільського будинку культури Віти Ярмоленко, історія цього краю сягає ХVІІІ століття, а може, й раніше.
– Село засноване 1782 року паном Клевцовим. У нього був син Андрій, звідки і пішла назва. У 1964 році радянська влада змінила назву села на «Іскра». А у 2024 році на виконання Закону України «Про засудження і заборону пропаганди російської імперської політики в Україні та деколонізацію топоніміки» їй повернули історичну назву – Андріївка-Клевцова, – пояснив директор.
За її словами, давня традиція «Погоні за гадюками», швидше за все, сягає корінням у дохристиянські вірування, але з приходом християнства вона набула нових ознак. Під час цього обряду використовують гілочки верби, освячені в церкві у Вербну неділю. Ці гілочки зберігають за іконою в хаті до початку Великого посту наступного року. Звідки обряд отримав таку своєрідну назву, в селі не можуть уточнити. У тих, хто з цим не знайомий, це може викликати думки про справжніх гадюк і змій, але це не так.
Пані Віта розповіла, як вперше дізналася про цю традицію.
– Я родом із сусіднього села Гаврилівка на Дніпропетровщині. У 1999 році я вийшла заміж і переїхала в Андріївку-Клевцове. Мені з дитинства мама і бабуся розповідали, що в перший день Великого посту жінкам забороняється ходити по дворах і, не дай Бог, просити чогось. Під час проживання в цьому селі одного понеділкового ранку до мене завітав мій сусід Микола Буша. Він комік і сказав: «Я прийшов, щоб вигнати змій з вашого дому». Він ніс палицю, – поділилася пані Віта.
Вона додає, що вираз її обличчя, мабуть, змінився від страху, коли шквал думок промайнув у її голові. «Отже, у нас вдома є гадюки, а мій чоловік нічого не згадував. Де вони, в якій кімнаті, може, під ліжком чи столом, чи навіть під дерев’яною підлогою?» вона розмірковувала.
Мальовниче старовинне село Андріївка-Клевцове
«Поки я була в глибокій роздумі, дядько Микола вже був у дальній спальні. Я дивлюся, а він справді за чимось ганяється, лає. Дійшли ми до порогу, сусід попереду тримав палицю, а я позаду, вдивляючись, де ті змії випливуть», – продовжує вона свою розповідь.
Він зазначив, що після цього сусід посміхнувся і сказав: «Тепер, Гавриляночка (так він мене назвав), у тебе вдома чисто, я змій вигнав, але щоб вони не повернулися, тобі треба чарку налити».
– Чесно кажучи, я дав йому пляшку «Перваку», щоб ті змії не повернулися. Але весь день після цього я ходив по дому, зазираючи в кожен закуток, щоб побачити, чи не випливе змія. Аж тоді сусідка повідомила, що це такий інтригуючий і незвичайний ритуал, – хихикнула пані Віта.
«ГЕТІТЬ ЗВІДСИ, ЗЛІ І НЕЧИСТІ»
Пані Віта уточнила, що обряд проводять у так званий Масляний понеділок і знаменують собою початок Великого посту, який настає після Прощеної неділі та Масного тижня. У цей день у кожній родині бажаними гостями є хлопчики віком від 7 до 14 років, а також чоловіки. Їх називають «полазники» (від слова «лізти»). Рано-вранці, як тільки світає, вони обходять домівки, кличуть господарів, вітають із настанням Великого посту, пропонують «вигнати гадюк» із хати та двору. Цей термін «гадюки», разом із «рептилії» та «відьми», у розмовній мові стосується всього, що символізує нещастя, зло, хворобу тощо.
«Вужі» зазвичай носять гілочку верби чи осики. Коли хтось із господарів виходить із житла, вітаються
Источник: www.ukrinform.ua