Як етнографи з Кропивницького «відродили» тисячу народних пісень 25.05.2025 09:00 Укрінформ Команда етнолабораторії «Баба Єлка» зібрала, упорядкувала та видала збірку, що містить понад тисячу народних пісень Кіровоградської області, що охоплює все: від колискових до зворушливих романсів та пісень-докорів.
Для досягнення цієї мети було здійснено 96 фольклорних експедицій по Кіровоградській області. Збірка включала не лише популярні козацькі чи ліричні пісні, а й дитячий фольклор (колискові, забавлянки, колядки), а також історичні, танцювальні та жартівливі пісні, а також сімейну та побутову лірику. Унікальною є структура книги, побудована не за жанрами, як це типово для фольклору, а за маршрутами експедицій, з детальним описом села, респондентів, дат запису та конкретних пісень, задокументованих у кожній місцевості.
Цей масштабний етнографічний проєкт став можливим завдяки співпраці Світлани Буланової, співзасновниці «Баби Єлки», з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Т. Рильського НАН України, а також з етномузикознавцем Людмилою Єфремовою.
Світлана Буланова поділилася з Укрінформом цікавими спостереженнями щодо книги «1000 пісень баби Єльки».
ЗІБРАНІ ПІСЕННІ СКАРБИ
«Протягом шести з половиною років ми подорожували нашим улюбленим Кропивницьким краєм з експедиціями. Команда здійснила 117 подорожей та відвідала 127 сіл», – зазначає етнограф.
Вона зазначає, що під час цих подорожей вони спілкуються зі старшими людьми, переважно з тими, хто народився у 1930-х та 1940-х роках, і іноді мають дивовижні зустрічі.
– Нещодавно в Долинській ми записали бабусю, яка народилася в 1918 році. У 107 років вона заспівала нам традиційні пісні з минулого. Вона також поділилася багатством усних історій про Голодомор, колективізацію, розкуркулення та заслання до Сибіру, – додає Світлана Буланова.
Світлана Буланова
Експедиційні групи часто натрапляють на пісні, що відображають козацьку спадщину та повсякденні сімейні стосунки. Протягом своїх досліджень «Баба Єлка» зібрала справжні музичні скарби.
– Перш за все, це охоплює широкий спектр дитячого фольклору. Це включає колискові, дитячі ігри та сезонні пісні: веснянки, купальські пісні, колядки та посівні пісні – ті, що виконуються дітьми або складені для них, каже етнограф.
Ще одну категорію складають ліричні пісні. Світлана підкреслює їхнє жанрове розмаїття, яке включає козацьку лірику, сімейну та побутову лірику, соціальну лірику, що відображає різні аспекти життя, та історичну лірику, що яскраво розповідає про переживання певних історичних епох, а також теми кохання.
Опитувана робить особливий акцент на танцях та жартівливих піснях. Вона зазначає, що команда під керівництвом Наталки Ковальчук зосередилася на традиційних танцях, щоб реконструювати пісні у поєднанні з відповідними танцями.
– Ці твори явно виконувалися разом із танцями: яків, карапет, падеспанець, полька, різні хори — ми також все це записуємо, каже дослідник.
Помітним відкриттям на Кіровоградщині став жанр «жорстоких романсів», який набув поширення наприкінці 19-го та на початку 20-го століть.
«Деякі люди завдавали собі жахливої шкоди, інші співали про такі дії з необхідності, а ще інші слухали. Це слугувало формою психологічної підтримки одне для одного. Я чула про один випадок, тому не буду його повторювати», – пояснює Буланова.
Вона уточнює, що ці пісні часто розповідають про самогубства: випадки отруєння, самозастрелення тощо (або вчинення подібних дій кимось іншим, наприклад, вбивства через ревнощі). Ці пісні найчастіше записувалися в Олександрівській громаді та Голованівському районі.
“ЗА ПАНОРАМНИМ ВІДКРИТТЯМ, ЗА ДВЕРЯМИ, Є ЛІЖКО З ПОДУШКАМИ”
Під час експедицій також було задокументовано значну колекцію соромицьких пісень. Світлана уточнює, що ці твори мають гумористичний, сатиричний характер з еротичним підтекстом.
– Їх співали просто неба, під час святкувань, серед молоді. Або на бенкетах, особливо на другий день весіль. Існує також жанр пісень про кохання, прихильність та стосунки, де натякається на близькість. На мою думку, це було висловлено гарно та тонко. Я не пам’ятаю, з якого регіону чи хто це записав, але була пісня, яка звучала так:
За ґанками, за дверима
Є дитяче ліжечко з подушками.
Іван лежав на тому ліжку
І вони тримали люльку в руках.
Етнограф зазначає, що деякі з цих пісень мали на меті допомогти молоді в дискусіях, до яких вони тепер можуть брати участь.
– Наші предки були досить мудрими. У них не було можливості, як у нас, відкрито обговорювати статеве виховання з дітьми. Такі розмови не передавалися від батьків до дітей. Наприклад, матері рідко розповідали дівчаткам про менструацію чи фізіологічні процеси загалом. Дівчата часто дізнавалися про ці речі від своїх однолітків. Однак ці ситуації часто були стресовими. Більшість наречених у день весілля не знали, чого очікувати від своїх чоловіків увечері, каже Світлана.
Таким чином, пояснює вона, з'явилися пісні, які могли натякати на інтимні переживання.
У збірці також є ще одна категорія ганебних пісень — ті, що не мають завуальованих посилань, але містять відверту нецензурну лексику та навіть лайливі слова. Світлана зазначає, що багато з цих пісень були записані на Східному Поділлі, зокрема на
Источник: www.ukrinform.ua