Автор фото, Getty Images
Переглянутий проєкт Національного плану Угорщини в галузі енергетики та клімату відрізняється від попередньої позиції уряду щодо імпорту російських енергоресурсів, пише видання Daily News Hungary. Якщо раніше російський газ і нафту представляли як “забезпечення доступних цін на енергію”, то поточний документ відкрито визначає енергетичну залежність держави як загрозу, яку необхідно пом’якшити.
В оновленій версії документа, розміщеній на сайті угорського міністерства енергетики, вказується, що енергозабезпечення Угорщини як і раніше великою мірою покладається на російський імпорт – особливо щодо нафти, природного газу та ядерного палива.
Як зазначає Daily News Hungary, у плані також констатується, що конфлікт між Росією та Україною продемонстрував: небезпеки, пов’язані з цією залежністю, необхідно зараз усувати “більш різноманітними засобами”, оскільки минулі способи постачання вже не гарантують належної безпеки.
Автор матеріалу, Балінт Чонтош, підкреслює, що текст міністерства містить незвично прямолінійну для угорських офіційних документів риторику.
Один з важливих уривків звучить наступним чином:
“Беручи до уваги регіональну роль країни в розподілі нафтопродуктів, управління ризиками, що виникають через залежність від імпорту, і диверсифікація забезпечення нафтою – а отже, зменшення залежності від основного постачальника, яким зараз є російський партнер, – є в інтересах не тільки Угорщини, а й усього регіону”.
Подібне формулювання цілком могло б бути включено в енергетичну стратегію ЄС, пише Чонтош, – проте воно взяте з документа угорського уряду.
В останні роки позиція Будапешта була зосереджена на важливості імпорту з Росії. Ще цієї осені міністр закордонних справ Петер Сіярто попереджав, що енергетична незалежність Угорщини буде “знищена” без російської нафти і газу.
- Українські дрони знову призупинили роботу нафтопроводу “Дружба”
- Чи Зеленський і Трамп змусять Орбана відкрити шлях Україні до ЄС
Раніше цього тижня Сіярто заявив, що уряд використає “всі політичні та правові інструменти”, щоб заблокувати чергову пропозицію ЄС щодо заборони імпорту російських енергоресурсів. Він заявляв, що Єврокомісія “не має уявлення про наслідки такого рішення” для таких країн, як Угорщина чи Словаччина, і зазначив, що цей пакет “підірве енергетичну безпеку”.
Автор фото, Getty Images
Тим не менш, план міністерства демонструє відчутно інший погляд. Він подає зменшення залежності не як політичне питання, а як стратегічну необхідність.
Російська енергія залишиться – але як ризик
У той час як Європейський Союз готується повністю відмовитися від імпорту російської нафти і газу до 2028 року, проєкт угорського міністерства передбачає більш поетапну стратегію, повідомляє Daily News Hungary.
Згідно з планом, угорці повинні до 2030 року зменшити залежність від імпорту до 80% для природного газу і до 85% для нафти.
Документ визначає декілька інструментів для досягнення цієї мети: скорочення споживання газу, збільшення енергоефективності, диверсифікацію шляхів і постачальників – іншими словами, гарантування того, щоб Угорщина більше не покладалася виключно на Росію у своїх енергетичних потребах.
Також у документі згадуються нові інфраструктурні проєкти та розширення існуючих – зокрема термінал зрідженого газу на острові Кирк у Хорватії, з’єднання з італійською та словенською мережами, а також план нового нафтопроводу між Сербією та Угорщиною.
Отже, як зазначає угорське видання, зміст проєкту не суперечить більш широкій енергетичній політиці уряду Орбана, але його формулювання більшою мірою, ніж раніше, відповідає стратегічному курсу ЄС щодо російської енергії.
Проте справжня новизна, на думку оглядача Балінта Чонтоша, полягає у самій стилістиці документа.
Незвично для угорських урядових документів, залежність від російського імпорту офіційно визнається як загроза. Вже саме це формулювання свідчить про незначний, але важливий зсув під поверхнею політичної риторики, пише Daily News Hungary.
Втім, як додає автор, проєкт містить мало конкретики щодо практичної реалізації.
“Здається, уряд намагається знайти баланс між двома пріоритетами: збереженням поточних зв’язків з Москвою та виконанням очікувань ЄС щодо диверсифікації”, – пише Чонтош.
Таким чином, додає він, документ швидше виглядає як обережне пристосування до зміненої геополітичної реальності, ніж як кардинальна зміна курсу.