Старі садівники часто згадують дивний звичай: вбити іржавий цвях у стовбур яблуні. Для одних це виглядало як забобон, для інших — як перевірений часом спосіб урятувати дерево.
Насправді цей ритуал має цілком раціональне пояснення. І пов'язане воно не з магією, а з хімією, повідомляє кореспондент Біловини.
Залізо, яке міститься у цвяху, поступово окислюється та потрапляє у деревину. Для яблуні це джерело мікроелементів, необхідні зростання і плодоношення.
Агрономи зазначають, що дефіцит заліза призводить до хлорозу. Листя жовтіє, дерево слабшає і перестає давати врожай.
Вбивання цвяха у ствол частково вирішує цю проблему. Дерево отримує залізо прямо з металу, хай і в невеликій кількості.
Деякі садівники використовують цей прийом для старих яблунь. Вони стверджують, що після «залізного підживлення» дерево оживає і знову плодоносить.
Вчені підтверджують: залізо дійсно потрібне рослинам. Воно бере участь у процесі фотосинтезу та впливає на утворення хлорофілу.
Проте фахівці попереджають: метод із цвяхом не можна вважати повноцінним добривом. Кількість заліза, яке одержує дерево, надто мала.
Сучасні агрономи рекомендують використати спеціальні препарати. Вони містять залізо у формі, доступній засвоєння корінням.
Проте традиція вбивати цвях збереглася. Для багатьох садівників це символ піклування про дерево та спосіб «підгодувати» його без хімії.
Історики сільського побуту зазначають, що подібні практики зустрічалися й інших культурах. У Європі, наприклад, у землю закопували залізні предмети, щоб «підгодувати» ґрунт.
Садівники старої школи впевнені: дерево відчуває метал. І хоча наука пояснює це інакше, результат часто виявляється позитивним.
Деякі фахівці вважають, що ефект пов'язаний не лише із залізом. Саме пошкодження стовбура стимулює дерево до загоєння та активного зростання.
У будь-якому випадку, іржавий цвях у яблуні – це не просто забобони. Це приклад того, як народні спостереження збігаються із науковими фактами.
Сучасні садівники можуть посміхатися дивлячись на старі методи. Але багато хто з них досі працює, хай і в обмеженій мірі.
Саме тому ритуал із цвяхом продовжує жити. Він став частиною садової культури та нагадуванням про те, що традиції часто мають під собою реальну основу.
Читайте також
- Чому не можна білити дерева восени: головна помилка, яка призводить до морозбоїв
- Навіщо наші бабусі закопували на городі сірники: агрономічний трюк, який працює краще за добрива