Україна висунула пропозицію щодо створення загальноєвропейського протиракетного щита Freyja, що базуватиметься на українській ракеті-перехоплювачі FP-7.x. Європейські держави вже висловили готовність приєднатися до цього проєкту, проте процес його втілення вимагає певного часу з огляду на низку чинників.
Реалізація масштабних міжнародних оборонних програм завжди є тривалим процесом, що потребує не лише технологічної співпраці, а й досягнення політичного консенсусу, врегулювання фінансових питань, ретельної перевірки всіх залучених сторін та високого рівня взаємної довіри. Саме тому втілення загальноєвропейської протиракетної програми Freyja, до якої долучаються провідні оборонні підприємства та уряди Європи, закономірно потребує часу, зазначає УНН.
Ініціатором розробки загальноєвропейського протиракетного щита Freyja виступила Україна. Серцем цієї системи протиповітряної оборони є українська ракета-перехоплювач балістичних цілей FP-7.x, створена українським виробником Fire Point. Її часто порівнюють з американською системою Patriot PAC-3. Однак українські ракети виявляються значно доступнішими за ціною – очікується, що вартість однієї одиниці складатиме близько 700 тисяч доларів, порівняно з 3,8 мільйона доларів за американський аналог.
Як повідомили в компанії Fire Point, проєкт Freyja був розроблений таким чином, щоб забезпечити можливість інтеграції компонентів від іноземних виробників, наприклад, радарів від німецької компанії Hensoldt.
За словами співзасновника та головного конструктора Fire Point Дениса Штілермана, ключова перевага проєкту Freya полягає в його незалежності від зовнішнього контролю. Він пояснив, що сучасні західні системи протиповітряної оборони часто працюють за принципом закритої архітектури, коли країна-постачальник або виробник зберігає фактичний контроль над критично важливими елементами системи.
“Freyja призначена для перехоплення балістичних ракет. Ми запропонували загальноєвропейський протиракетний щит, що базується на нашому перехоплювачі, відкритій архітектурі та програмному рішенні, яке гарантуватиме користувачеві, що це рішення ніколи не може бути деактивоване ані заводом-виробником, ані компанією, яка його продала, ані державою, яка його придбала”, – роз’яснив він.
Свою готовність долучитися до протиракетної програми вже висловила Данія. Також про наміри взяти участь у проєкті заявляли Німеччина, Франція, Норвегія та Швеція.
Крім того, Президент Володимир Зеленський після зустрічі з лідерами Франції, Німеччини та Великої Британії у форматі “Великої трійки” висловив надію на розробку спільної європейської протиракетної системи разом із Великою Британією.
“Лондон, Париж, Берлін та інші держави ЄС повинні співпрацювати над створенням альтернативи американській версії”, – зазначив глава держави.
Причини повільного просування міжнародних оборонних програм
Військовий експерт Олег Жданов у коментарі УНН підкреслює, що головною перешкодою для реалізації масштабних міжнародних проєктів є не технологічні аспекти, а необхідність узгодження інтересів великої кількості держав.
“Коли розпочинаються спільні програми, кожна країна насамперед ставить питання: яка нам з цього користь? Які наші вигоди? Де будуть розташовані виробничі потужності? Хто отримає найбільше замовлень? Саме навколо цих питань виникають суперечки”, – пояснив він.
За його словами, чим більше учасників залучено до проєкту, тим складніше досягти компромісу.
Окремим викликом залишається фінансування. “Негайно постає питання: хто має платити більше? Великі економіки не завжди готові фінансувати інтереси інших країн. Саме це часто стає однією з головних причин затягування переговорів”, – зазначає Жданов.
Водночас він висловлює переконання, що такі ініціативи все одно реалізуються, хоча й не завжди в тій формі, яка була задумана на початковому етапі.
“Я вважаю, що цей процес (проєкт Freyja – ред.) буде доведений до завершення. Можливо, не в масштабах усього Європейського Союзу, а у форматі коаліції держав, які дійсно зацікавлені у створенні спільної системи протиракетної оборони”, – додав експерт.
Як приклад європейської бюрократії він навів процес ухвалення спільних технічних стандартів. Євросоюз понад 25 років узгоджував єдиний стандарт зарядного роз’єму для мобільних телефонів. А щодо стандарту звичайної електричної розетки, за його словами, консенсусу досі не досягнуто.
“Це свідчить про те, наскільки складними можуть бути навіть технічні рішення, не кажучи вже про масштабні оборонні програми”, – зазначив Жданов.
Читайте також: Українські оборонні підприємства більше занепокоєні європейською бюрократією, ніж російською загрозою – CEO Fire Point
Не лише технології, але й довіра
За словами політичного аналітика Руслана Бортника, ще однією складністю в реалізації будь-якого масштабного міжнародного оборонного проєкту є питання взаємної довіри між партнерами.
“Тут йдеться про гроші та довіру. Довіру, оскільки країни десятиліттями розробляють складні технології. Це передові розробки, які забезпечують їм перевагу над іншими державами. Передача таких технологій або їх інтеграція в один продукт вимагає максимальної довіри між усіма учасниками”, – пояснив Бортник в ексклюзивному коментарі УНН.
За його словами, мова йде не просто про створення нового озброєння, а про формування нового гравця на світовому ринку систем протиповітряної та протиракетної оборони.
“Такий проєкт, як Freyja, може претендувати на ринки, де сьогодні домінують американські, російські чи китайські виробники. Йдеться про десятки, можливо, сотні мільярдів доларів. Очевидно, що існує багато лобістів, які не зацікавлені у появі нового конкурентного продукту”, – зазначає Бортник.
На його думку, саме тому будь-який подібний міжнародний проєкт неминуче супроводжується політичним та економічним опором.
“Саботаж у таких проєктах буде мати величезні масштаби. Ніхто не зацікавлений у тому, щоб Україна виробляла або виробляла у кооперації такий проєкт, оскільки він буде надзвичайно конкурентоспроможним. Американські, європейські та інші виробники зазнаватимуть збитків. Саботаж супроводжуватиме цей проєкт постійно”, – припускає Бортник.
Міжнародні проєкти неможливі без перевірок та аудитів
Окрім політичних домовленостей та фінансових переговорів, обов’язковою умовою участі в міжнародних оборонних програмах є комплексна перевірка всіх компаній, які претендують на статус партнерів.
Такі проєкти передбачають багаторівневу систему комплаєнсу, аудитів, перевірку структури власності, фінансової прозорості, внутрішніх процедур управління ризиками, систем експортного контролю та відповідності міжнародним стандартам. Тільки після проходження цих процедур компанія може отримати доступ до спільних технологічних розробок та інтегруватися у великі міжнародні програми.
В цьому контексті, українська компанія Fire Point, яка виступає системним інтегратором програми Freyja, вже пройшла незалежний аудит однією з компаній “Великої четвірки”. Крім того, для участі в міжнародних безпекових проєктах компанії проходять додаткові перевірки з боку урядів держав-партнерів та профільних оборонних структур.
Експерти одностайні в думці, що масштабні оборонні проєкти ніколи не запускаються швидко. Їхня реалізація вимагає переговорів, узгодження політичних інтересів, фінансових моделей, юридичних процедур та перевірок усіх учасників. Саме тому тривалий термін підготовки Freyja є лише підтвердженням масштабності проєкту.