Південь України позбувся 18 кубічних кілометрів води та зрошувальної системи через підрив Каховської ГЕС. Загрози для екології регіону від токсичних відкладень на дні існуватимуть десятиліттями.
Шосте червня — річниця руйнування Каховської гідроелектростанції. Цей акт став однією з наймасштабніших техногенних та екологічних катастроф, спричинених російською агресією проти України. Наслідки цього руйнування досі відчуваються на півдні країни, а також позначилися на екосистемі Дніпра, Чорного моря та територіях, що залежали від Каховського водосховища.
Про причини, через які ця катастрофа виходить за межі втрати водних ресурсів, які небезпеки вона несе для ґрунтів, водойм, тваринного світу та здоров’я людей, а також шляхи протидії цим загрозам, УНН дізнався від Юлії Мерхель, лідерки екологічного руху Let’s do it, Ukraine.
Екологиня підкреслила важливість наступного аспекту:
Каховська катастрофа — це не лише про втрату води. Ми отримали величезний відкритий майданчик донних відкладень, які десятиліттями накопичували важкі метали та токсичні речовини
Вплив підриву Каховської ГЕС на південні регіони України
Юлія Мерхель пояснила, що внаслідок руйнування греблі південь України втратив не лише водосховище, але й значну частину системи життєзабезпечення. Басейн Каховського водосховища слугував джерелом питної води для мільйонів громадян, забезпечував потреби промисловості, енергетичних об’єктів та функціонував як одна з найбільших іригаційних систем у країні.
За словами експертки, знищення греблі призвело до втрати близько 18 кубічних кілометрів прісної води. Це завдало критичного удару по регіону, де вода була основою для функціонування громад, підприємств та аграрного сектору.
“По суті, весь південний регіон втратив не просто водосховище, а цілісну систему життєзабезпечення. Каховське водосховище було джерелом питної води для мільйонів мешканців, забезпечувало промислові підприємства, охолодження енергетичних об’єктів та функціонування найбільшої в Україні системи зрошення”, — зазначила вона.
Наслідки затоплення для населення та населених пунктів
Першими, хто відчув наслідки катастрофи, стали мешканці затоплених населених пунктів. Деякі громади втратили житло, доступ до основної інфраструктури, стабільне водопостачання та безпечні умови проживання. Для регіонів, які й так перебували під постійною загрозою обстрілів, руйнування ГЕС стало додатковим чинником гуманітарної кризи.
Ситуація з питною водою залишається вкрай складною. За словами Мерхель, проблеми водопостачання для мешканців Херсонської, Дніпропетровської та Миколаївської областей досі є надзвичайно серйозними.
“Наразі постає питання: перший пріоритет — це забезпечення громадян питною водою та водою для потреб життєдіяльності. Потім вже це питання аграріїв”, — наголосила вона.
Екологічні наслідки знищення Каховської ГЕС
Екологічні наслідки руйнування Каховської ГЕС окупантами є багатогранними та довготривалими. Внаслідок різкого падіння рівня води загинула значна кількість риби, безхребетних та інших водних організмів. Забруднені донні відкладення, мул, залишки побутових відходів та токсичні речовини були знесені вниз за течією Дніпра, потрапивши до Чорного моря.
Співрозмовниця УНН акцентує, що деякі забруднювачі можуть залишатися в довкіллі десятиліттями. Вони впливають на воду, ґрунти, рибу та можуть потрапляти до організму людини через харчовий ланцюг.
“Деякі токсичні речовини розкладаються в природному середовищі 10-12 років, деякі можуть розкладатися до 100 років. І, звичайно, це впливає на нас як на людей, на наше здоров’я, і через харчовий ланцюжок може потрапляти до нашого організму”, — пояснила експертка.
Наслідки для ґрунтів варіюються залежно від території. На затоплених землях вже зафіксовано замулення, накопичення забруднювачів, локальне засолення та пошкодження родючого шару. Це безпосередньо вплинуло на можливість подальшого використання цих земель у сільському господарстві.
Що відбувається з Каховським водосховищем після катастрофи
Після зникнення значної частини води на території колишнього водосховища почали формуватися нові природні утворення. Науковці фіксують активне заростання осушених ділянок. Деякі екологи розглядають цей процес як повернення до природних ландшафтів, які існували до створення Каховського водосховища.
“На колишньому дні почали формуватися нові природні комплекси, і науковці фіксують активне заростання осушених територій. Тобто ми повертаємося до нашого природного лугу, який був перед тим, як там зробили Каховське водосховище”, — зазначила Юлія Мерхель у бесіді з журналістами УНН.
Водночас це не зменшує масштабу катастрофи. Зміна екосистем означає й трансформацію аграрної моделі півдня України. Фахівчиня зазначила, що регіон вже не зможе функціонувати за попередніми моделями.
“Ми вже ніколи не будемо вирощувати стільки полуниці, кавунів та інших продуктів, які споживали самі українці і які експортувалися. Тобто південь зміниться”, — констатувала вона.
Проблеми водопостачання та інфраструктури після руйнування дамби Каховської ГЕС
Одним із найсерйозніших ударів стало руйнування іригаційної інфраструктури. Юлія Мерхель наголосила: на півдні України було зруйновано понад 130 зрошувальних систем. Це значно обмежило можливості аграріїв і поставило питання про повну зміну підходів до землекористування в регіоні.
Наразі головним завданням є забезпечення населення питною водою. Лише після цього можна говорити про повноцінне відновлення аграрного потенціалу, модернізацію зрошувальних систем, розмінування та очищення земель і водойм.
“Зараз у нас дійсно йдеться про нестачу запасів питної та прісної води. А далі вже буде розуміння, як нам адаптувати південь, що ми будемо далі вирощувати на цих землях, як ми зможемо швидко розмінуватися, очистити землю і воду і знову користуватися цим”, — підкреслила експертка.
Як відновлюють постраждалі регіони після підриву ГЕС
Відновлення постраждалих територій потребує комплексного підходу. Його не можна обмежувати лише механічним, шаблонним поверненням до стану, який існував до катастрофи.
Як розповіла Юлія Мерхель, дискусії щодо майбутнього Каховського водосховища тривають. Частина фахівців висловлюється за необхідність відновлення греблі, інші — за трансформацію інфраструктури півдня.
Експертка вважає, що майбутня державна політика повинна враховувати декілька напрямків:
- стабільне водопостачання для населення;
- модернізація зрошувальних систем;
- розвиток децентралізованих джерел води;
- екологічні ризики;
- воєнні загрози;
- зміна клімату.
“Державна стратегія повинна базуватися на комплексному підході, а не на простому відтворенні того, що існувало до того. Майбутня стратегія повинна поєднувати кілька напрямків. Насамперед — гарантувати стабільне водопостачання для населення і модернізувати системи зрошення, які ми втратили”, — підкреслила Мерхель.
Яка міжнародна підтримка потрібна Україні
Через бойові дії повноцінний моніторинг наслідків катастрофи залишається ускладненим. Частину даних науковці отримують із супутникових джерел, а збір зразків можливий лише там, де це безпечно. Саме тому Україні потрібна довгострокова підтримка міжнародних партнерів у дослідженнях, екологічному моніторингу, оцінці забруднення та плануванні відновлення.
“Для оцінки нам потрібно проводити моніторинг ще багато років, а для розуміння, що ми будемо робити далі, нам потрібно багато досліджень і, звичайно, підтримка закордонних партнерів”, — зазначила лідерка екологічного руху Let’s do it, Ukraine.
За її словами, головний урок Каховської катастрофи полягає в тому, що південь України потребує нової моделі управління водними ресурсами. Ця модель повинна одночасно враховувати потреби людей, економіки, природи, а також бути стійкою до воєнних загроз і кліматичних змін.
“Каховська катастрофа є однією з найбільших екологічних катастроф нашого століття після Чорнобильської катастрофи в Європі. Південь потребує нової моделі управління водними ресурсами”, — підсумувала експертка.
Російські військові підірвали дамбу Каховської ГЕС: що потрібно знати про цей екологічний злочин
Шостого червня 2023 року російські військові підірвали дамбу Каховської гідроелектростанції на Херсонщині. За даними МВС, це сталося приблизно о 2:50.
“Укргідроенерго” повідомило, що внаслідок підриву машинної зали зсередини Каховську ГЕС повністю зруйнували. Відновленню вона не підлягає. Водночас почалося стрімке зниження рівня води у Каховському водосховищі та евакуація людей із потенційних зон затоплення.
За даними слідства, руйнування дамби спричинило масштабну гуманітарну, техногенну та екологічну катастрофу. Офіс Генерального прокурора повідомив, що внаслідок цього загинули щонайменше 35 цивільних, ще 24 людини вважаються зниклими безвісти. Вода затопила 66 населених пунктів Херсонської та Миколаївської областей, а також великі площі сільськогосподарських, природно-заповідних та лісових угідь. Окремо в МВС зазначили, що у зоні лиха опинилися близько 16 тисяч людей.
Служба безпеки України та Офіс Генпрокурора встановили осіб, причетних до організації підриву. У 2024 році підозру оголосили генерал-полковнику ЗС РФ Олегу Макаревичу, який, за даними слідства, віддав наказ підірвати дамбу. У 2025 році СБУ також повідомила про підозру генерал-майору Володимиру Омельяновичу, який координував дії підлеглих зі знищення дамби мінно-вибуховим способом у ніч з 5 на 6 червня 2023 року. Підозри кваліфікували як воєнні злочини, поєднані з умисним убивством, вчиненим за попередньою змовою групою осіб.
Наслідки катастрофи поширилися далеко за межі Херсонщини. За оцінками уряду України та ООН, руйнування Каховської дамби завдало Україні збитків та втрат на майже 14 млрд доларів. Під водою опинилися 620 квадратних кілометрів території у чотирьох областях, а прямого впливу зазнали близько 100 тисяч людей. Катастрофа спричинила порушення енергопостачання, доступу до питної води, зрошення, річкового транспорту та роботи частини аграрного сектору півдня України.
ЮНЕП попереджала, що значна частина екологічних наслідків є незворотною, а їхній вплив може відчуватися десятиліттями. МАГАТЕ після підриву також заявляло про ризики для Запорізької АЕС, оскільки вода з Каховського водосховища була необхідна для систем охолодження станції. Прямої негайної загрози ядерній безпеці тоді не фіксували, але агентство наголошувало на критичній важливості збереження ставка-охолоджувача ЗАЕС.
Нагадаємо
Експерти КНДІСЕ оцінили терміни відновлення різних екосистем України після війни. Для повного відновлення лісів знадобиться 30-50 років, водних ресурсів — 10-20 років, а заповідних зон — від 10 до 40 років.