Психолог Ольга Голубицька визначила тривожні ознаки в поведінці дитини, які вказують на необхідність звернення до спеціаліста. Дієва терапія завжди розпочинається з батьків.
Нерідко батьки розглядають можливість звернення до дитячого психолога лише тоді, коли дитяча поведінка стає некерованою. Натомість фахівці наголошують, що консультація потрібна не тільки в кризових обставинах, але й за перших ознак тривалих змін в емоційному стані або міжособистісних відносинах у родині. Більш детально про те, коли дитині дійсно потрібен психолог, як ідентифікувати насторожливі сигнали та чому робота зі спеціалістом починається з батьків, а не з дитини, ексклюзивно для УНН розповіла психолог Ольга Голубицька, яка має 16-річний стаж роботи з дітьми та дорослими.
Деталі
Багато батьків звертаються до дитячого психолога, коли помічають зміни у поведінці своєї дитини або стикаються з труднощами у спілкуванні з нею. Однак, проблема не завжди виключно в дитині, оскільки на її емоційний стан значно впливає сімейна атмосфера. Дитина є складовою сімейної системи, тому будь-які труднощі слід розглядати комплексно.
Нерідко батьки приводять дитину через порушення зв’язку між батьками та дитиною. Коли розпочинається робота, з’ясовується, що з дитиною насправді все більш-менш гаразд. А не гаразд сам зв’язок і те, як побудована сімейна система. Насправді, досить легко допомогти дитині і значно складніше налагодити зв’язок з батьками, щоб вони почали змінювати свою сімейну систему і враховували вікові особливості дитини.
– роз’яснила Ольга Голубицька.
За словами психологині, тривожним сигналом у дітей можуть бути як надмірні емоційні реакції, так і надмірна замкнутість. Особливу увагу слід приділяти змінам, які тривають тривалий час і не залежать від конкретної обставини. Також про психологічні труднощі можуть свідчити психосоматичні прояви.
Якщо ми говоримо виключно про дитину, то це можуть бути тривалі гіперреакції. Дитина може постійно плакати, мати нічні кошмари, нервові тики або інші психосоматичні прояви. Або навпаки — бути надто мовчазною, не йти на контакт, не бажати виходити з кімнати чи на вулицю. Усе, що проявляється в гіперформі та повторюється протягом тривалого часу, є підставою звернутися до психолога.
– підкреслила психолог.
Не менш важливим є правильний вибір спеціаліста. На думку Ольги Голубицької, знайомство з психологом має починатися саме з батьків, а не з дитини, оскільки під час першої зустрічі необхідно обговорити проблему, історію розвитку дитини та формат майбутньої співпраці.
В ідеалі, перша зустріч має відбуватися без дитини, тільки з батьками. Вони розповідають історію дитини, описують ситуацію, а психолог пояснює, як буде відбуватися робота. Дуже важливо, щоб психолог сподобався батькам. Якщо батьки не довіряють фахівцю, а дитина вже встановила з ним зв’язок, це може створити додаткові перешкоди. Психолог має чітко пояснити алгоритм роботи, методи та етапи терапії.
– наголосила Ольга Голубицька.
Ще одна поширена проблема — це страх дитини перед зустріччю з психологом. Експертка переконана, що головне правило для батьків — це чесність. Тобто, не варто обманювати дитину або приховувати справжню мету візиту.
Не можна казати дитині, що ви йдете до лікаря або просто на прогулянку. Потрібно чесно пояснити, що психолог — це людина, яка допомагає краще розуміти власні емоції та почуття. Дуже важливо, щоб дитина відчувала право вибору. Я завжди кажу дітям, що якщо я їм не сподобаюся, то вони мають право про це сказати, відмовитися і не приходити. Для дитини важливо розуміти, що з нею рахуються як з особистістю.
– говорить психолог.
Психологиня також наголошує, що ефективна терапія не завжди означає швидкі позитивні зміни. Іноді дитина може стати більш емоційною або почати гостріше реагувати на події, і саме це також часто є частиною процесу змін.
Коли робота починає приносити результат, дитина змінюється. Іноді це виглядає як погіршення поведінки, але насправді це може бути ознакою того, що процес запущено. Це схоже на ремонт: спочатку стає незручно, тому що щось перебудовується. Тому батькам важливо набратися терпіння і пам’ятати, що зміни не відбуваються за два-три заняття.
– зауважила Ольга Голубицька.
Серед поширених міфів про дитячих психологів Ольга Голубицька називає переконання, що дитячий психолог має нижчу кваліфікацію, ніж фахівець для дорослих, або що дитину можна “виправити” за кілька зустрічей. Також батьки часто сумніваються в ефективності онлайн-консультацій.
Існує міф, що дитячий психолог — це психолог, який не зміг працювати з дорослими. Насправді, дитячий психолог працює і з дітьми, і з батьками, тобто з усією сімейною системою. Також міфом є те, що психолог може швидко “відремонтувати” дитину без участі батьків. Щодо онлайн-роботи, то вона може бути результативною, однак для старших дітей, тоді як для дошкільнят живий контакт все ж залишається кращим варіантом.
– розповіла психолог.
Ольга Голубицька підсумовує, що допомога дитині майже завжди пов’язана з роботою всієї родини. Саме тому батькам важливо бути готовими не тільки привести дитину до психолога, але й самим брати активну участь у процесі змін.