Біохакінг: фармацевтична галузь шукає нові рішення

Останніми роками термін «біохакінг» почав лунати не лише в блогах про здоровий спосіб життя, а й у закладах охорони здоров’я. Зокрема, серед відвідувачів аптеки почали з’являтися такі, які приходять з проханнями порадити, наприклад, «щось для довголіття», або цікавляться, чи можна поєднувати дієтичні добавки (ДД), придбані «за порадою» десь на маркетплейсі, із призначеними препаратами. Це ставить перед фармацевтом нове професійне завдання — бути компетентним співрозмовником у сфері, яка балансує на межі науки, технологій та експериментування. Важливо, що в такій ситуації фармацевту не обов’язково самому ставати «біохакером». Набагато важливіше розуміти, де закінчується раціональна профілактика і починається практика, для якої недостатньо клінічних доказів, або яка може створювати додаткові ризики. Саме ця межа — між потенційною користю, маркетинговою обіцянкою та реальною доказовою базою — дедалі частіше стає предметом професійного консультування в аптеці.

Про біохакінг

Терміном «біохакінг» позначають комплекс практик самостійного втручання у власну біологію з метою покращення здоров’я, когнітивних функцій, фізичної працездатності або уповільнення старіння. Спектр таких практик доволі широкий: від відносно безпечних і навіть корисних, як-от контрольоване голодування, оптимізація сну чи медитація, до експериментальних і навіть потенційно небезпечних, серед яких імплантація електронних пристроїв, самостійні ін’єкції недосліджених речовин тощо.

Загалом можна виділити декілька умовних рівнів біохакінгу, серед яких — поведінковий (корекція харчування, режиму сну, фізичної активності), технологічний (носимі гаджети, трекери сну та серцевого ритму), нутрицевтичний (ДД, ноотропи, вітамінно-мінеральні комплекси), біомедичний (найбільш радикальний, що включає генетичне тестування, гормональну корекцію та навіть імплантацію пристроїв («грайндери»)). Така умовна класифікація важлива і з практичної точки зору: різні рівні біохакінгу передбачають принципово різний профіль ризику. Якщо оптимізація сну, харчування чи фізичної активності переважно належить до сфери поведінкової медицини, то використання концентрованих речовин, препаратів, гормонів або інвазивних технологій уже потребує значно більшої обережності та, залежно від ситуації, залучення лікаря. Тому одна з перших навичок фармацевта в роботі з таким запитом — визначити, про який саме вид «оптимізації» йдеться.

Поведінковий та нутрицевтичний підхід: від реклами до досліджень

Саме нутрицевтичний напрям найчастіше перетинається з роботою аптеки. Людина може одночасно використовувати лікарські засоби, вітаміни, рослинні компоненти, спортивні добавки та продукти, які позиціонуються як ноотропи або засоби для «підтримки мозку». Для фармацевта це означає, що запит «порадьте щось для концентрації» фактично може приховувати значно складнішу проблему — від звичайної втоми або недосипання до поліпрагмазії чи потенційно небезпечної комбінації речовин. Одним із поширених напрямів біохакінгу є застосування ноотропів — речовин, механізм дії яких спрямований на покращення когнітивних функцій, та які зараз позиціонують як «розумні препарати», щоб спробувати поліпшити свою розумову діяльність. Однак дослідження демонструють, що докази ефективності існують лише для обмеженого кола сполук з цієї групи, серед яких, наприклад, кофеїн та омега-3 жирні кислоти.

• Так, кофеїн у помірних дозах (32–300 мг, або близько 0,5–4 мг/кг маси тіла) дійсно може покращувати фундаментальні когнітивні функції, такі як увага, пильність та час реакції, не спричиняючи при цьому вираженого впливу на сенсорне сприйняття — зір чи слух. У стані втоми або депривації сну помірна доза кофеїну зміщує стан організму до оптимуму, підвищуючи продуктивність та поліпшуючи настрій, тоді як прийом стимулятора у вже бадьорому стані або у високих дозах (понад 400 мг) викликає надмірне збудження, тривожність і тремтіння, що призводить до погіршення когнітивних показників. Водночас вплив кофеїну на пам’ять залишається неоднозначним: гострий прийом може покращувати кодування та розрізнення деталей, але практично не впливає на безпосереднє відтворення слів, а тривале споживання асоціюється з підтримкою когнітивного здоров’я у літньому віці за рахунок потенційних нейропротекторних механізмів. Щодо когнітивних функцій вищого порядку — таких як складне ухвалення рішень, стратегічне планування, контроль імпульсів та оцінка ризиків — однозначного консенсусу також немає. Покращуючи базову швидкість обробки інформації та зосередженість, кофеїн не спроможний повністю компенсувати порушення складних емоційних та аналітичних суджень, викликаних, наприклад, стресом чи глибоким недосипанням, тому його ключова цінність полягає саме в підтримці базової бадьорості та стійкої уваги.
• Своєю чергою, поліненасичені жирні кислоти омега-3 (зокрема ейкозапентаєнова, докозагексаєнова та альфа-ліноленова кислота) відіграють критичну роль у підтриманні здоров’я головного мозку впродовж усього життя. Згідно із систематичним оглядом низки досліджень, регулярне споживання продуктів, які містять омега-3, є потенційно безпечним та корисним втручанням з метою покращення пам’яті, здатності до навчання, мозкового кровотоку та загального когнітивного тонусу. Особливо відчутну користь від суплементації отримують люди літнього віку та особи з незбалансованим раціоном, хоча першочерговою рекоменда­цією залишається збагачення щоденного меню природними джерелами цих жирних кислот. Водночас для омега-3, як і для інших нутрицевтиків, важливо не переносити результати досліджень на всі групи населення без застережень. Наявність біологічної ролі певної речовини ще не означає, що її додаткове вживання у високих дозах забезпечить здоровій людині пропор­ційно вищий когнітивний ефект. Саме тому під час консультування доцільно розділяти три поняття: фізіологічна потреба, корекція дефіциту та використання речовини з метою отримання додаткового «посилювального» ефекту. Докази для цих ситуацій можуть суттєво відрізнятися.

Примітно, що для більшості безрецептурних «розумних препаратів» доказова база залишається суперечливою або недостатньою, особливо щодо здорових людей без когнітивних порушень. Отже, сам факт наявності дослідження певного інгредієнта ще не є достатньою підставою для рекомендації конкретного продукту. Фармацевту варто звертати увагу на дизайн дослідження, характеристики учасників, дозу, тривалість застосування та клінічно значущий результат. Результат лабораторного або невеликого експериментального дослідження не можна автоматично трактувати як доведену користь для здорової людини в реальних умовах.

Важливо, що ДД, які можуть позиціонуватися виробником як «розумові регулятори», регулюються не як лікарські засоби, а як харчові продукти, тобто не проходять обов’язкової оцінки ефективності та безпеки за фармацевтичними стандартами. Це створює ситуацію, коли пацієнт отримує продукт із недоведеною ефективністю, але цілком реальним ризиком побічних ефектів і взаємодій.

Найбільшу клінічну настороженість повинні викликати комбіновані «ноотропні суміші» з непрозорим складом. Наприклад, недекларований кофеїн у дієтичних сумішах — ризик для пацієнтів з артеріальною гіпертензією, біологічно активні речовини у складі родіоли рожевої з МАО-інгібувальною активністю — потенційна небезпечна лікарська взаємодія у поєднанні з антидепресантами, особливо селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Така суміш може призвести до серотонінового синдрому, стану, що загрожує життю, спричиненого надмірним рівнем серотоніну в головному мозку.

А от такий досить відомий «ноотроп рослинного походження», як гінкго білоба — це насамперед підвищений ризик кровотечі при поєднанні з антикоагулянтами й анти­агрегантами, а ще канцерогенний вплив, зокрема при прийомі у високих дозах, та неоднозначний вплив на рівень глюкози у крові у пацієнтів із цукровим діабетом ІІ типу. Саме такі взаємодії часто можуть залишатися поза увагою, і провокувати людей сприймати «натуральне» як синонім «безпечному».

У цьому контексті особливо корисним для фармацевта є просте правило: оцінювати не походження речовини, а її фармакологічну активність, дозу, тривалість застосування, якість продукту та можливі взаємодії. «Рослинний», «натуральний» або «біоактивний» — це характеристики походження чи складу, а не гарантія відсутності ризику.

Технологічний та біомедичний біохакінг: особливості

Якщо нутрицевтичний біохакінг безпосередньо перетинається з продажем і консультуванням щодо ДД, то технологічний напрям створює іншу проблему — надлишок інформації. Пацієнт може приходити в аптеку вже не з одним симптомом, а з десятками показників зі смарт-годинника, трекера сну або домашнього тесту. Завдання фармацевта в такому випадку — не підтвердити кожен показник як діагноз, а допомогти людині зрозуміти межі можливостей такого вимірювання та за потреби скерувати її до лікаря.

Смарт-годинники, фітнес-трекери та домашні тести ДНК — можливість дати пацієнтам безпрецедентний обсяг даних про власний організм, що за належної інтерпретації може підвищувати прихильність до терапії та мотивацію до здорового способу життя. Водночас непрофесійна інтерпретація таких діагностичних медичних виробів, придбаних без участі лікаря, іноді підштовхує пацієнтів до самостійної корекції дози чи повної відмови від призначених препаратів, що є прямою загрозою для безпеки фармакотерапії та може чинити негативний вплив на результати лікування.

Особливої уваги потребують генетичні тести, результати яких пацієнт може сприйняти як «інструкцію» щодо власного лікування. Наявність певного генетичного варіанта не завжди означає, що людина має хворобу або обов’язково потребує зміни терапії. Клінічна фармакогеноміка має сенс тоді, коли конкретний генетичний результат можна інтерпретувати разом із препаратом, показанням, клінічним станом пацієнта та валідованими рекомендаціями.

На протилежному, найбільш радикальному полюсі біохакінгу знаходяться так звані грайндери — прихильники інвазивних модифікацій тіла, включно з підшкірною імплантацією електронних чипів. Ці практики супроводжуються серйозними етичними та регуляторними застереженнями через експериментальний і потенційно небезпечний характер втручань, і хоча вони рідко потрап­ляють у поле зору аптечного працівника напряму, обізнаність про їх існування може допомогти розпізнати пацієнтів з групи високого ризику.

Таким чином, технології самоконтролю самі по собі не є ані «хорошим», ані «поганим» біохакінгом. Їхня користь залежить від того, як саме людина використовує отриману інформацію. Дані можуть допомагати краще контролювати сон, фізичну активність або прихильність до лікування, але й можуть створювати хибне відчуття контролю, якщо кожне відхилення показника сприймати як доказ захворювання.

Консультування «біохакерів»

Біохакінг поступово стає новим типом консультаційного запиту в аптеці. Фармацевт дедалі частіше має справу з відвідувачем, який уже використовує кілька засобів — лікарські препарати, ДД, рослинні компоненти чи спеціалізовані біохакінгові продукти — і прагне самостійно оптимізувати їх вживання. Фармацевт у такій ситуації може відігравати важливу роль: зібрати інформацію про всі засоби, які приймає людина, оцінити потенційні взаємодії та ризики, орієнтуючись на діючі речовини, а не лише на торговельні назви. Водночас важливо допомогти відвідувачу відо­кремити науково обґрунтовані підходи від маркетингових обіцянок і методів із недоведеною ефективністю.

Раціональні елементи біохакінгу вже перетинаються із сучасною клінічною фармацією. Зокрема, персоналізована медицина та фармакогеноміка дають змогу враховувати індивідуальні особливості пацієнта під час вибору препаратів і їх дози. Тому головне завдання фармацевта — не заперечувати прагнення людини краще конт­ролювати власне здоров’я, а допомогти зробити це безпечніше: оцінити доказовість методу, можливі взаємодії та визначити ситуації, коли необхідна консультація лікаря.

Поширені запитання

• Що таке біохакінг? — Біохакінг — це комплекс практик самостійного втручання у власну біологію з метою покращення здоров’я, когнітивних функцій, фізичної працездатності або уповільнення старіння.
• Які види біохакінгу існують? — У тексті виділено поведінковий, технологічний, нутрицевтичний та біомедичний рівні біохакінгу, які мають різний профіль потенційних ризиків.
• Чи всі ноотропи мають доведену ефективність? — Ні. Для більшості безрецептурних «розумних препаратів» доказова база залишається суперечливою або недостатньою, особливо щодо здорових людей без когнітивних порушень.
• Чому фармацевту важливо знати про дієтичні добавки, які вживає пацієнт? — Тому що вони можуть містити біологічно активні речовини та потенційно взаємодіяти з лікарськими засобами. Тому під час консультування важливо враховувати всі засоби, які використовує відвідувач.
• Коли фармацевту варто рекомендувати консультацію лікаря? — Якщо людина планує самостійно змінювати призначену терапію, використовує потенційно ризиковані або інвазивні методи чи потребує медичної інтерпретації результатів тестування, необхідна консультація лікаря.

Коротко: головне

• Біохакінг охоплює поведінкові, технологічні, нутрицевтичні та біомедичні практики.
• Доказова база для більшості безрецептурних «розумних препаратів» залишається суперечливою або недостатньою, особливо у здорових людей без когнітивних порушень.
• Поєднання лікарських засобів із дієтичними добавками та іншими біохакінговими продуктами може створювати ризик взаємодій.
• Дані зі смарт-годинників, фітнес-трекерів і домашніх тестів потребують належної інтерпретації та не повинні ставати підставою для самостійної зміни призначеної терапії.
• Завдання фармацевта — допомогти відвідувачу оцінити доказовість методу, можливі ризики та за потреби рекомендувати звернутися до лікаря.

Інна Грабова

Список використаної літератури:

• Biohacking: What is it, types and hacks to try for beginners. Medical News Today. 2025. http://www.medicalnewstoday.com/articles/biohacking.
• Biohacking: Types and Safety Considerations. WebMD. 2025. http://www.webmd.com/a-to-z-guides/biohacking.
• Mustar M. (2025) Biohacking and Longevity: Lifestyle Trends to Extend Life and Optimal Health. Oshada, 2: 199–207. 10.62872/rqmvar61.
• Biohacking: Key Legal, Moral And Commercial Considerations – Analysis. Eurasia Review. 2026. http://www.eurasiareview.com/24012025-biohacking-key-legal-moral-and-commercial-considerations-analysis.
• Schifano F., Bonaccorso S., Arillotta D. et al. (2025) Focus on Cognitive Enhancement: A Narrative Overview of Nootropics and «Smart Drug» Use and Misuse. Biology (Basel), Sep 11; 14(9): 1244. doi: 10.3390/biology14091244. PMID: 41007388; PMCID: PMC12466949.
• McLellan T.M., Caldwell J.A., Lieberman H.R. (2016) A review of caffeine’s effects on cognitive, physical and occupational performance, Neuroscience & Biobehavioral Reviews, Volume 71: 294–312. ISSN 0149-7634.
• Dighriri I.M., Alsubaie A.M., Hakami F.M. et al. (2022) Effects of Omega-3 Polyunsaturated Fatty Acids on Brain Functions: A Systematic Review. Cureus, Oct 9; 14(10): e30091. doi: 10.7759/cureus.30091. PMID: 36381743; PMCID: PMC9641984.
• Hartley T.R., Sung B.H., Pincomb G.A. et al. (2000) Hypertension risk status and effect of caffeine on blood pressure. Hypertension, Jul; 36(1): 137–41. doi: 10.1161/01.hyp.36.1.137. PMID: 10904026.
• van Diermen D., Marston A., Bravo J. et al. (2009) Monoamine oxidase inhibition by Rhodiola rosea L. roots. J. Ethnopharmacol., Mar 18; 122(2): 397–401. doi: 10.1016/j.jep.2009.01.007. Epub 2009 Jan 9. PMID: 19168123.
• https://www.cambridge.org/core/journals/psychological-medicine/article/abs/clinical-and-experimental-aspects-of-interactions-between-amine-oxidase-inhibitors-and-amine-reuptake-inhibitors/16316FA5D3206A42A49CF93E25B95B59.
• Stoddard G.J., Archer M., Shane-McWhorter L. et al. (2015) Ginkgo and Warfarin Interaction in a Large Veterans Administration Population. AMIA Annu. Symp. Proc., Nov 5: 1174–83. PMID: 26958257; PMCID: PMC4765589.
• Mei N., Guo X., Ren Z. et al. (2017) Review of Ginkgo biloba-induced toxicity, from experimental studies to human case reports. J. Environ. Sci. Health C. Environ. Carcinog. Ecotoxicol. Rev., Jan 2; 35(1): 1–28. doi: 10.1080/10590501.2016.1278298. PMID: 28055331; PMCID: PMC6373469.
• Zou H., Fang J., Han Y., Hu X. et al. (2024) Effects and safety of Ginkgo biloba on blood metabolism in type 2 diabetes mellitus: a systematic review and meta-analysis. Front Endocrinol (Lausanne), Jan 8; 14: 1231053. doi: 10.3389/fendo.2023.1231053. PMID: 38264278; PMCID: PMC10804948.
• Masoumian Hosseini M., Masoumian Hosseini S.T., Qayumi K. et al. (2023) Smartwatches in healthcare medicine: assistance and monitoring; a scoping review. BMC Med. Inform. Decis. Mak., Nov 3; 23(1): 248. doi: 10.1186/s12911-023-02350-w. PMID: 37924029; PMCID: PMC10625201.
• Parrish R.H., II (2026) Genomic Medicine and Individual Autonomy: Reflections on Knowledge Societies and Governmentality. Int. J. Environ. Res. Public Health, 23: 234. doi.org/10.3390/ijerph23020234.
• Can nootropics maximize your cognitive performance? National Capital Poison Center, 2026. http://www.poison.org/articles/can-nootropics-maximize-your-cognitive-performance.
• What Are Nootropics? Mechanisms, Efficacy, and Safety of Cognitive Enhancers. News-Medical.net, 2025. http://www.news-medical.net/health/What-Are-Nootropics- Mechanisms-Efficacy-and-Safety-of-Cognitive-Enhancers.aspx.
• Trending – Nootropics. Center for Research on Ingredient Safety, Michigan State University, 2022. cris.msu.edu/news/trending/trending-nootropics.

Джерело: www.ukrinform.ua