Олександр Філіппов, ветеран ЗСУ, що 30 місяців присвятив війні, демобілізувався і повертається до цивільного життя та будує кар’єру розробника.
Залишити коментар
Олександр Філіппов, ветеран ЗСУ, що 30 місяців присвятив війні, демобілізувався і повертається до цивільного життя та будує кар’єру розробника.
До повномасштабної війни Олександр встиг прожити кілька різних життів. Він прийшов у ІТ, потім свідомо з нього пішов — і переїхав до Польщі. Там роботу в офісі змінив на фартук кухаря: від польської та італійської кухні до міжнародного рівня Hard Rock Cafe. Після пандемії повернувся в Україну. Закрив той етап і почав все з нуля. Знову пішов в ІТ, сім місяців навчався, щоб потрапити в омріяну компанію. Та офер в Sigma Software отримав вже під час повномасштабної війни. А ще згодом приєднався до Збройних Сил України.
Моє перше питання при розподілі було дуже просте: «де я можу принести найбільше користі?». Я мав досвід у різних сферах, швидко вчився й адаптувався. І навіть у найгірших сценаріях мислив дуже прагматично: «Як максимум — виконати задачу. Як мінімум — забрати з собою якомога більше ворога».
Нас ніхто не вчив воювати, не готував до такого сценарію, тому кожен має свій шлях. Мене на війні підтримувало те, що зі мною була дружина. Якось після повернення з Донбасу, вона сказала, що це останній раз, коли я поїхав без неї. До того ми дев’ять років не розлучалися. Я відмовляв, але й поважав її рішення.
Насправді, відчуття, що після тижня в окопі ти прийдеш до умовного дому, де тебе чекають — тримало дуже сильно. В одному селі, де ми знайшли хату, зовсім не було зв’язку. А їй треба працювати. Я знайшов обладнання, розібрався, як можна протягнути сигнал з вишки, поставив ретранслятор. І зробив так, що в будинку з’явився інтернет. Він з’явився і біля будинку. І це була така смішна історія — у нас під хатою збиралося все село, щоб просто зловити сигнал. Тобто навкруги війна, в напіврозваленому селі, в тебе під хатою інтернет-кафе.
Все не дарма
Є одна історія, до якої я багато разів повертався подумки. Вже після складної хірургічної операції на хребті, яку, до речі, віртуозно зробили в Україні наші лікарі. Я тоді прокинувся із титаном у спині у свої 33. В голові набридала думка, що це назавжди. А ця історія мені допомагала, адже то все не дарма було, я щось зробив, когось врятував.
Наші хлопці опинилися в повному оточенні. Настільки, що ворог був уже в сусідньому під’їзді. Було зрозуміло: самі вони звідти не вийдуть. Я координував операцію.
Треба було приймати важливі рішення. Задача була не «виграти бій», а витягнути людей. Щоб вивести їх — ризикнув, відправив 2 Mavic 3D. Тоді я міг втратити два дрони по півмільйони кожний. Але «життя людей важливіше». Вони пройшли. Один отримав поранення, але живі. Врешті їх евакуювали. Я не знаю їхніх імен. Але я знаю, що вони живі.
Повернення або шлях у старе нове життя
Повертатися до цивільного життя складно, навіть жорстко. Ніхто тобі не дає інструкцію, та навіть базового списку: що робити, куди йти, як оформити документи. Ти просто залишаєшся сам на сам із цим процесом. Я навіть не знав, як подати документи на пенсію — пишіть офіційний запит. Часто натикався на бюрократію, яка зупиняла розпочате на місяці. Ходив і все пробивав самотужки.
Якийсь час я просто був удома: спав, їв солодке, пив чай, грав у приставку, дивився якісь курси, бо думав про повернення до роботи.
За час на війні багато можливостей з минулого життя перестає існувати. Мені пощастило, що було куди повертатися. Поки я служив, мене підтримувала компанія. І це була не «формальна підтримка». Все, що мені потрібно було — закривалось. Машина, дорога гума для неї (бо я їздив по піску — потрібна була специфічна), форма, спорядження, дрони. Зарплата теж зберігалась. Але навіть не це головне.
Головне — мені весь цей час казали: «твоє місце за тобою».
Я, чесно скажу, не був на 100% впевнений, що так і буде. Бо дуже легко пообіцяти щось в моменті на «через два роки». Але, коли я повернувся — все це справді було. Мене чекали і були готові пройти зі мною цей шлях реінтеграції.
Коли зрозумів, що готовий, написав своїй people partner-ці, Катерині, дуже її поважаю, бо супер крута людина. Ми просто з нею сіли і почали говорити. Мені не сказали: «ось твоя позиція, працюй». Мене спитали: «що ти хочеш робити?»
Я, до речі, серйозно думав змінити напрям. Бо з огляду на мій новий досвід, мені логічніше було перейти у Devops-и, бо це все — мережі, безпека, інфраструктура. І мені пропонували різні варіанти.
Єдине обмеження, яке в мене було від компанії — обрати якийсь один напрямок. «Обирай, що тобі цікаво. Ми допоможемо»: курси, менторів, вакансії — все підберемо. Так розпочався мій процес повернення у розробку.
Разом зі мною почали будувати маршрут повернення. Підключилися різні люди: People Partner, менеджери, ментори.
Мені допомагали не лише з професійною адаптацією. Це була і психологічна підтримка, і повернення до командної роботи, і поступове входження в новий ритм життя.
Коли я зацікавився Full Stack напрямом, мені знайшли ментора — архітектора. Ми почали працювати майже з нуля. Бо правда була в тому, що я дуже переймався тим, що за цей час усе забув.
А зараз — у мене навчання — декілька курсів одночасно, проєкти. Я навіть іноді не встигаю за собою. І це найсмішніше. Бо рік тому я не розумів, чи взагалі щось вийде.
Про власну мотивацію та мої дві поради ветеранам
Мене найбільше мотивує відповідальність. Коли в тебе вкладають стільки часу, уваги й довіри, хочеться показати результат. Не підвести людей, які в тебе повірили.
Для мене це дуже сильна мотивація. Тим, хто зараз проходить свій шлях повернення, я б порадив не намагатися все витягнути самостійно.
І прийняти дві важливі речі про себе.
Повернення — це процес. Це точно не один день. І навіть не один місяць.
Після війни ти змінюєшся. І життя змінюється теж. Треба дати собі час зібрати нову версію себе.
Сьогодні я думаю про майбутнє значно більше, ніж про минуле. Хочу розвиватися далі в технологіях, навчатися, брати нові виклики, працювати над складними проєктами.
І просто жити.
Я всю службу жартував, що моє улюблене хобі — бути живим. Сьогодні — це не жарт, а моя реальність.
Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram По темi Читайте головні IT-новини країни в нашому Telegram Залишити коментар Знайшли помилку в тексті – виділіть її та натисніть Ctrl+Enter. Знайшли помилку в тексті – виділіть її та натисніть кнопку «Повідомити про помилку».
Джерело: www.ukrinform.ua