Торік у Китаї зареєстрували понад 7 мільйонів нових компаній, які складаються з однієї людини — на 42% більше, ніж у 2024-му, повідомляють державні ЗМІ. Цифра виглядає як тріумф підприємницької енергії. Але за нею ховається значно менш надихаюча реальність: переважна більшість цих стартапів або ледве зводить кінці з кінцями, або взагалі не має шансів вижити на ринку, який і без того переповнений однотипними продуктами. Про це пише The Wall Street Journal.
35-річна Ву Сунюнь із Ченду роками працювала у міжнародній торгівлі під тиском вимогливого керівника й хронічно недосипала. 2024-го вона звільнилась і запустила TideFlow — застосунок для відстеження сну, медитацій і персональних рекомендацій для якісного відпочинку.
«Тиск на роботі був нестерпним. Тепер мені краще», — каже Ву.
Проблема в тому, що її застосунок, який вийшов на надзвичайно конкурентний ринок, так і не «вистрілив». У TideFlow близько 1000 користувачів, із яких платять лише близько 35. Компанія щомісяця працює в мінус.
Історія Ву — типовий приклад того, як виглядає більшість із семи мільйонів нових одноосібних підприємств: не проривний стартап, а спроба вижити.
Занепокоєний зростанням безробіття серед молоді, Пекін активно заохочує цю хвилю підприємництва. Місцева влада пропонує:
- субсидоване житло та офісні приміщення;
- ваучери на обчислювальні потужності для здешевленого доступу до штучного інтелекту;
- сотні інкубаторів для мікропідприємств, частину яких фінансує держава, — у технологічних центрах на кшталт Ханчжоу та Шеньчженя.
«Штучний інтелект створює у всіх побоювання щодо витіснення людей з роботи», — каже Го Шань, партнерка шанхайської консалтингової компанії Hutong Research. За її словами, компанії однієї особи — це «можливість для працевлаштування».
Втім, поки що ці крихітні підприємства не стали серйозною економічною силою: вони працюють в умовах жорсткої конкуренції в китайському хай-тек-секторі, і більшість із них заробляє небагато. Для уряду ж соло-підприємництво — це спроба вбити двох зайців одразу: пришвидшити впровадження штучного інтелекту в гонці з США за технологічне лідерство і водночас «розвантажити» молодь, яка не може знайти підходящу роботу.
Схожий тренд, до речі, набирає обертів і в США — гендиректор OpenAI Сем Альтман навіть передбачав, що саме ШІ приведе до появи першої компанії однієї людини вартістю $1 мільярд. Китайські компанії при цьому мають перевагу в собівартості: дешеві опенсорсні моделі від місцевих ШІ-розробників і близькість до щільної виробничої інфраструктури країни.
Для покоління Z і міленіалів у Китаї, де безробіття серед молоді значно вище, ніж у США, підприємництво часто не вибір, а необхідність. Одні відкривають одноосібні компанії після скорочень у великих техгігантах, інші шукають альтернативу виснажливій корпоративній культурі країни.
Яскравий приклад такого пошуку автономії — коворкінг для соло-підприємців Honghub у Ханчжоу. На 13-му поверсі висотки — світлий офіс із кактусами, невеликою бібліотекою та кавовою барною стійкою. На стінах — написи на кшталт «борись за те, чого хочеш» і «заборони тривогу». Біля входу стоїть червона поштова скринька, куди учасники можуть кидати листи самим собі — у майбутнє.
Honghub заснував минулого вересня гонконгський інвестор Джонні Цзоу. Тут працює понад 50 одноосібних компаній, багато з яких отримали від інкубатора стартовий капітал до $50 тисяч. Приблизно третина засновників — серійні підприємці, ще третина раніше працювали у великих техкомпаніях.
Ханчжоу невипадково став домом для Honghub: це центр електронної комерції та один із головних ШІ-хабів Китаю, поруч розташовані офіси Alibaba та DeepSeek. Місцева влада докладає активних зусиль для залучення таких спільнот: район Шанчен, де розташований Honghub, у березні запустив програму із залучення 1000 соло-підприємців цього року, виділивши понад 200 тисяч квадратних футів офісних площ і створивши фонд майже на $150 мільйонів.
Але навіть за підтримки інкубаторів і держави соло-бізнеси стикаються з цілком реальними проблемами: засновники скаржаться, що важко знайти інвестиції та клієнтів. Ці компанії потрапляють у пастку крайньої «інволюції» — тієї самої конкуренції «на нуль», у яку вже потрапили китайські виробники електромобілів, платформи е-комерції та виробники батарей.
За опитуванням Honghub серед 1500 одноосібних компаній, понад половина з них заробляє менш ніж $1000 на місяць. Іншими словами, ці бізнеси навряд чи стануть тією «срібною кулею», яка вирішить проблему молодіжного безробіття в Китаї, на що розраховує Пекін.
29-річний Хаою Лю працював інженером-програмістом в нью-йоркській е-комерс компанії, коли усвідомив: щоб вижити в епоху стрімкої автоматизації та хвиль скорочень через ШІ, треба стати самому собі начальником. До того ж робота гвинтиком у великій корпорації не пасувала його характеру — він хотів свободи.
Торік він повернувся до Китаю, де народився, і самотужки запустив застосунок з астрології — сам, за допомогою ШІ, розробляв дизайн, вів адміністративні справи й писав маркетингові тексти. «Я приймаю цю технологічну хвилю, а не борюсь із нею», — каже Лю.
Але вже за кілька місяців, так і не змігши монетизувати астрологічний застосунок, Лю розвернув бізнес на 180 градусів і почав розробляти ШІ-гру Hunger Agents. Це типовий сценарій для одноосібних фірм — вони часто змінюють бізнес-модель по кілька разів, і лише деякі з них, досягнувши успіху, наймають персонал або продаються більшій компанії.
«Реально отримати замовлення й дохід дуже складно, — каже Боб Чен, шанхайський інвестор венчурної фірми BVF, яка не вкладала гроші в одноосібні компанії. — Більшість із них роблять те, що вже зробив хтось інший. У них немає довгострокового плану».
Для частини засновників лишатися маленьким — це і є мета. На відміну від магнатів на кшталт Джека Ма з часів бурхливого зростання Alibaba, багато соло-підприємців сьогодні просто хочуть жити скромно й бути самодостатніми.
«Нам подобається, скільки свободи дає підприємництво, — каже Лю з Hunger Agents, спостерігаючи за золотою рибкою у скляній чаші на своєму столі в Honghub. — Можеш зробити перерву будь-коли, коли захочеш».
Саме ШІ зробив таке мікропідприємництво можливим — особливо для людей без досвіду програмування. За даними опитування Honghub, три чверті соло-засновників не мають технічної освіти.
Арвін Чен, засновник із Honghub, який розробляє мікрофонний пристрій для прямого спілкування з ШІ-агентами, каже, що штучний інтелект повністю змінив підхід до створення стартапів. 25-річний Чен спить на розкладачці прямо в офісі Honghub — під постером до фільму «Вона» (2013), про чоловіка, який закохався у операційну систему зі штучним інтелектом. ШІ він використовує буквально для всього — від монтажу відео й бекенд-коду до планування зустрічей із друзями.
«Люди, які раніше просто думали щось зробити, — тепер можуть перестати думати й почати робити», — каже він.