НАТО недооцінює головну загрозу від російської армії
Дослідник російської військової стратегії Роджер Макдермотт вважає, що Північноатлантичний альянс помиляється, оцінюючи армію РФ переважно за набутим бойовим досвідом. На його думку, НАТО має також враховувати здатність російських військ повторити цей досвід із залученням нових людей.
Про це він написав у своїй колонці для видання Breaking Defense. Війна в Україні, за словами Макдермотта, надала Росії колосальний бойовий досвід, і НАТО цілком логічно зосередилося на вивченні того, чому Москва навчилася. Однак майбутня загроза залежатиме меншою мірою від цього досвіду, а більшою – від того, чи зможе російська армія відтворити його в інших умовах, з новими військовослужбовцями, після значних втрат та ротацій.
Досвід і здатність до відтворення: у чому різниця
Автор пояснює цю відмінність на прикладі. Одна російська бригада може розробити ефективну тактику, наприклад, ховати командні пункти або успішно поєднувати використання дронів з артилерійськими ударами. Інші підрозділи можуть скопіювати цю методику, а військові академії – включити її до навчальних програм. Однак немає гарантій, що новостворений підрозділ досягне такого ж ефекту, коли підуть ті, хто цю тактику вигадав, і зникнуть їхні неформальні зв’язки. Саме в цьому полягає різниця між наявністю бойового досвіду та здатністю його відтворювати.
Як Росія намагається закріпити здобутий досвід
Найбільш показовим прикладом, на думку аналітика, є розвиток безпілотних систем у російській армії. Важливішим за черговий FPV-дрон є спроба Росії створити постійні командні структури, запровадити спеціалізовану освіту, організувати навчальні центри, налагодити системи ремонту та постачання, а також механізми формування цілих підрозділів.
У липні міністерство оборони РФ повідомило, що за перше півріччя було підготовлено понад 8 тисяч фахівців для сил безпілотних систем. Для розвідки НАТО важливішою є не ця цифра, а питання, чи зможе новостворений підрозділ ефективно діяти та замінювати втрати без значної зовнішньої підтримки.
На що слід звернути увагу НАТО
Макдермотт пропонує доповнити оцінку бойової потужності російської армії аналізом, що фокусується на тому, що армія РФ здатна створювати та повторювати. Дані про склад сил, наявну техніку та темпи виробництва переважно вказують на поточні можливості Росії. Про суттєві зміни можуть свідчити навчальні програми у військових школах, поява нових спеціальностей, розширення навчальних центрів та діяльність новосформованих з’єднань.
Це стосується і ударів по російських фахівцях. Якщо певна операція чи методика залежить від невеликої групи досвідчених людей, їх знищення може мати суттєвий ефект. Проте, якщо заміна вже підготовлена, подібний удар призведе лише до тимчасового збою.
Водночас автор визнає, що успіх Росії не гарантований: здобуті уроки можуть застаріти, а масштабування виявиться неефективним через розмивання компетентності.
Найбільш тривожним сигналом для НАТО, на думку Макдермотта, буде не чергова новація Росії на полі бою, а “момент, коли Росії більше не знадобляться ті, хто її вигадав”.