Каннський кінофестиваль 2024 тривав з 14 по 25 травня. Головну нагороду отримала стрічка Шона Бейкера «Анора», а українські фільми не потрапили до програми другий рік поспіль. Продюсер Олег Кохан відвідав Канни, щоб знайти міжнародних дистрибʼюторів для нової стрічки і дослідити кінотренди. Які фільми він вважає «обовʼязковими до перегляду»?
Для мене подорож на Каннський фестиваль – це не тільки перегляди нових фільмів і червоні хідники, а і численні зустрічі з партнерами, презентації проєктів і нових ідей, перемовини з дистрибʼюторами і медіа.
Тут шалена концентрація кіноенергії, тут формуються кінотренди, і це заряджає на подальший рух вперед. На минулорічному фестивалі я познайомився з великим актором, режисером і продюсером Шоном Пенном, який долучився до нашого кіноальманаху «Війна очима тварин». Тепер я знову тут, щоб знайти міжнародних партнерів для дистрибуції кіноальманаху.
Але фестиваль – це насамперед фільми. Стрічки, які відібрали до показу в Каннах, автоматично потрапляють до категорії «обовʼязково до перегляду». Зупинюся на тих, що справді вразили, і спробую без спойлерів.
«Учень» (The Apprentice)
Що може бути кращим для промокампанії фільму, ніж участь головного героя у президентських перегонах? Фільм Алі Аббасі «Учень» (The Apprentice) дуже на часі. Це історія про змужніння молодого Дональда Трампа у Нью-Йорку 70–80 років.
Спершу Трамп, який навпомацки пробирається у вищу лігу, навіть викликає співчуття. Він цілісінькі вечори проводить зі склянкою води з льодом у пафосному ресторані заради зустрічі з «потрібними людьми». А ранком прямує на роботу – збирати орендну плату з мешканців будинку, що належить фірмі батька. Справи йдуть кепсько, допоки Дональда не запрошує до свого столу відомий адвокат Рой Кон – цинічний ділок у світі політики й бізнесу.
Роль Дональда Трампа у фільмі «Учень» (The Apprentice) Алі Аббасі виконав Себастіан Стен Фото Getty Images
Стосунки Трампа з Коном – головний нерв фільму. Майбутній президент США у стрічці – втілення американської мрії в апогеї самовпевненості та зухвалості. Учень перевершує свого вчителя.
Це, як на мене, найбільш глядацький фільм фестивалю. Динамічний, яскравий, зі зрозумілим конфліктом, брудними інтригами політичних залаштунків, зіркою Marvel Себастіаном Стеном у ролі Трампа і неперевершеним Джеремі Стронгом у ролі адвоката Роя Кона.
«Субстанція» (The Substance)
Боді-горор «Субстанція» французької режисерки Коралі Фаржа в стилі 80-х справляє сильне враження. Це друга повнометражна стрічка режисерки після «Помсти» (Revenge) – історії про відплату за згвалтування.
«Субстанція» – це картина про об’єктивізацію власного тіла, прекрасно зіграна блискучим акторським дуетом Демі Мур і Маргарет Куоллі.
Демі Мур на церемонії закриття 77-го Каннського кінофестивалю, 25 травня 2024 року, Франція. Фото Getty Images
Тема актуальна – прийняття власного віку і травматичний тиск сучасних стандартів краси. Хто, як не ми самі, зазвичай виступаємо головними ненависниками свого тіла? Той випадок, коли «темна конячка» після показу стає фаворитом критиків і глядачів.
«Емілія Перес» (Emilia Perez)
Певен, що вже всі критики висловились щодо «Емілії Перес» Жака Одіяра, але пропустити цей хіт було б несправедливим. Фанатів режисера здивувала історія колишнього мексиканського наркобарона, який втомився від криміналу і вирішив змінити стать.
Питання, яке підіймає Одіяр: чи здатен герой на повний апгрейд і чи має він право викреслити темне минуле, щоб почати жити наново – з новими документами, гендером і особистістю.
Французький режисер Жак Одіяр отримав приз журі Каннського кінофестивалю за стрічку «Емілія Перес». Фото Getty Images
Симпатія режисера до героїні відчувається в кожному кадрі. Музичний супровід, танці та мексиканські пристрасті додають вогню.
«Парфенопа» (Partenope)
Новий фільм Паоло Соррентіно «Парфенопа» розколов публіку навпіл. Скептики іронічно називають стрічку «любовним посланням Неаполю». Як на мене, після перегляду можна зловити синдром Стендаля.
У новому фільмі режисер продовжує досліджувати тему краси. Якщо в оскароносній «Великій красі» Соррентіно прославляє Рим вустами літнього журналіста, то в новій стрічці уособленням краси Неаполя стає юна героїня у виконанні дебютантки Селести Далла Порта. Неаполь – місто, де народився і виріс Соррентіно.
Селесте Далла Порта та Паоло Соррентіно на 77-му щорічному Каннському кінофестивалі, 22 травня 2024 року, Франція. Фото Getty Images
Героїня Соррентіно схожа на античну богиню. Кожне з облич у фільмі неповторно виразне. Для тих, хто потребує краси у чистому вигляді, цей фільм стане справжнім терапевтичним сеансом.