Матвій Пономаренко: амбіції – в Європі, а не в рекордах УПЛ
Минулий сезон в українській Прем’єр-лізі був для «Динамо» неоднозначним. З одного боку, кияни фінішували на четвертому місці – найнижчому для себе в чемпіонаті. З іншого – саме футболіст «Динамо» став найкращим бомбардиром першості. Цим успіхом здивував молодий вихованець академії «біло-синіх» Матвій Пономаренко, чия зірка несподівано зійшла в другій половині сезону. Без його зусиль турнірні показники київської команди, ймовірно, були б ще гіршими.
У літнє міжсезоння до персони Пономаренка була прикута увага як українських, так і європейських ЗМІ. До певного моменту залишалося незрозумілим, як Матвій бачить своє майбутнє в київському клубі та чи не планує він відхід. Проте 23 липня «Динамо» офіційно оголосило про підписання з Пономаренком нового довгострокового контракту, за умовами якого центрфорвард має провести в столиці України щонайменше п’ять наступних років.
Ця новина поклала край чуткам про можливий відхід Пономаренка з «Динамо» влітку 2026 року, які з’являлися практично щодня, значною мірою завдяки активності турецьких ЗМІ.
Загалом, цього літа інтерес до Пономаренка приписували багатьом клубам з різних країн. У пресі згадувалися «Брентфорд», дортмундська «Боруссія», «Порту», «Мілан», «РБ Лейпциг», «Аякс», «Страсбург». Однак найбільш явним кандидатом на підписання Матвія називався «Галатасарай». Турецький гранд мав усі фінансові можливості для здійснення угоди такого рівня, але до переходу справа так і не дійшла. Матвій вирішив оформити новий контракт із «Динамо». Навряд чи він планує їхати з Києва цього літа, тому тему від’їзду Пономаренка з клубу варто відкласти щонайменше до зими.
На тлі чуток про інтерес «Галатасарая» виникала думка, що це не той варіант, заради якого Матвієві варто чинити тиск на керівництво «Динамо». Річ не в рівні стамбульського клубу чи турецької Суперліги, яка наразі сильніша за УПЛ. Якщо Віктору Осімхену не соромно було там грати, то що казати про молодого українського форварда. Швидше, тут йдеться про можливості. Осімхен перебрався до «Галатасарая» вже після виступів у топових європейських лігах – німецькій Бундеслізі, французькій Лізі 1 та італійській Серії А. Туреччина стала для Віктора шансом, радше, перезавантажити кар’єру. У Пономаренка ж ситуація інша: у 20 років їхати до Стамбула – це не про амбіції, а про гроші, можливість залишити охоплену війною Україну, але точно не про стрімке кар’єрне зростання.
І Пономаренко, треба віддати йому належне, до Туреччини не поїхав. Хоча, можливо, залишився в «Динамо» певною мірою вимушено, оскільки реального інтересу від клубів топових європейських ліг, які б надсилали пропозиції та намагалися б переконати Ігоря Суркіса погодитися на трансфер, так і не було. У такому разі новий контракт із «Динамо» видавався майже ідеальним рішенням для обох сторін угоди.
Тепер Пономаренко ставить собі завдання на новий сезон. У командному плані все зрозуміло – «Динамо» намагатиметься повернути чемпіонський титул і Кубок України у рік свого століття. В індивідуальному аспекті… Пономаренко вже ставав найкращим бомбардиром УПЛ. Звісно, ця висота не перестала бути для нього цікавою, але завжди потрібно прагнути більшого. Матвій знайшов для себе новий орієнтир – заявив, що хоче спробувати побити рекорд Генріха Мхітаряна.
В УПЛ-2012/13 Мхітарян, виступаючи за «Шахтар», забив 25 м’ячів, що досі є найвищим показником результативності в чемпіонаті. Пономаренко в сезоні-2025/26 забив 13 м’ячів у 15 іграх. Його перспективи перевершити рекорд Мхітаряна виглядають реальними. Пономаренко – справжня гольова машина, зупинити яку в УПЛ вдалося небагатьом суперникам «Динамо».
Інше питання, що Пономаренко, як здається, ставить перед собою не зовсім ті орієнтири. Майже 37-річний Андрій Ярмоленко може дозволити собі грати доти, доки не поб’є ще один «вічний рекорд» в УПЛ – Максима Шацьких за загальною кількістю голів. Ветеран довів, що є легендою українського футболу, і йому буде приємно завершити кар’єру з черговим знаковим досягненням.
Для 20-річного Пономаренка головним орієнтиром має ставати не УПЛ з її рекордами, а єврокубки. Матвій зобов’язаний ставити амбітні цілі та тягнути до них команду саме на європейській арені. Наразі «Динамо» може претендувати лише на участь в основному раунді Ліги конференцій. Але навіть це непоганий майданчик, щоб показати європейським скаутам, що ти чогось вартий.
Не секрет, що «Шахтарю» вдається дорого продавати своїх лідерів до Європи завдяки яскравим виступам команди та окремих гравців у єврокубках. Минулого сезону «гірники» також виступали у Лізі конференцій, дійшовши до півфіналу. У матчах ЛК яскраво проявили себе кілька футболістів. Один із них – центрфорвард Кауан Еліас – потрапив до сфери інтересів «Манчестер Юнайтед» та «Арсенала».
Повідомлялося, що скаути «Арсенала» та «Манчестер Юнайтед» відвідували Україну, щоб спостерігати за Кауаном Еліасом. Однак, остання обставина навряд чи сильно вплинула на оцінки селекціонерів. Навіть якби Еліас забив більше м’ячів, його оцінювали б насамперед за ефективністю у єврокубках. У Лізі конференцій-2025/26 Еліас відзначився 5 результативними діями (2 голи, 3 асисти) у 10 поєдинках, показавши себе не тільки як бомбардир, а й як нападник, здатний відтягувати гравців суперника та створювати зони для партнерів.
Безумовно, якби Еліас забив більше м’ячів у ЛК-2025/26, цього літа скаути вже надсилали б конкретні пропозиції до офісу «Шахтаря». І саме на це потрібно зараз орієнтуватися Матвієві Пономаренку.
Рівень УПЛ наразі не можна порівнювати з тим, що був у 2012/2013 роках, коли свої рекорди ставив Мхітарян. Навіть 24 голи у 30 матчах нинішнього чемпіонату України, без відмінної результативності в Європі, не гарантують уваги топ-клубів. Живий приклад – Артем Довбик, який переїхав до Іспанії багато в чому завдяки своїй роботі в єврокубках, де у сезоні-2022/23 забив 5 м’ячів та віддав 2 асисти у 7 поєдинках за «Дніпро-1». Цього вистачило Артему для трансферу до «Жирони».
Цікаво, що інтереси на рівні єврокубків персонально для Пономаренка та для «Динамо» загалом, а також для тренерського штабу Ігоря Костюка, можуть відрізнятися. Клубу зараз важливіше стабілізувати кадрову ситуацію, награти бойову команду та виграти національні трофеї у рік століття. Головному тренеру «біло-синіх» важливо виграти щось на дорослому рівні, щоб заявити про себе як про наставника, який дає результат. Для цього єврокубки в їхньому нинішньому вигляді – це радше тягар.
Для Пономаренка ж, як і для деяких інших молодих талантів «Динамо», єврокубки бачаться майданчиком, який відкриває виняткові можливості. За такий шанс треба віддавати всі сили, не тільки проти «Карабаха», а й потім проти «Твенте» та, якщо пощастить, в основній сітці. Якщо, звичайно, Пономаренко, Михавко та інші молоді таланти «Динамо» справді мають амбіції пограти на топ-рівні, а не «варитися у рідному болоті», чим зрештою задовольняються багато наших колишніх «зірочок».
Джерело: www.ukrinform.ua