Валерій Василенко – про завершення євросезону «Динамо»
Все настільки погано, наскільки й очевидно. Нинішнє «Динамо» – валіза без ручки, команда без ігрового обличчя. І без тренерського. І без футболістів, якщо на те пішло.
Воно таке вже кілька років, з часів дуже пізнього Луческу. За часів раннього Шовковського були певні сплески. Але потім знову все стало на свої місця.
А коли команду довірили Костюку, остаточно стало зрозуміло, що карнавалу не буде.
Адже ми ж не вчорашні, все чудово розуміємо. На жаль. Ті сплески часів раннього СаШо були наслідком нормальної (за нинішніми мірками) трансферної кампанії (Пихальонок та інші).
Зараз навіть того нормального (як для нинішнього «Динамо») поповнення немає. Тому «біло-сині» можуть собі дозволити або безкоштовного Кендзьору, або Сича. Хто такий Мунгенге, і навіщо він перебрався до столиці України, досі не зрозуміло.
Тому, якщо в сухому залишку, виходить наступне. Нинішнього кадрового та особливо тренерського потенціалу «Динамо» вистачає лише на те, щоб з комфортною рівністю грати проти «Університаті».
ПАОК – недосяжний рівень. Нинішній «Карабах» – ментально ближчий до віце-чемпіона Румунії, але все одно, як виявилося, не нашого поля ягода.
І це не чергова моя спроба попатякати чи позлословити. На жаль, це об’єктивний стан речей. Це даність, яку треба просто прийняти.
Інша річ, що приймати таку даність не хочеться. Але це вже зовсім інше питання. Мало чого нам не хочеться. Чи хочеться. Але треба хоча б спробувати дивитися на те, що відбувається, без рожевих окулярів.
У нашому випадку це означає ось що. Нинішнє «Динамо» за рівнем претензій вже давно не може тягатися з «Шахтарем». А відносно нещодавно – і з «Поліссям», і з «Харковом»…
Три крапки означають, що синонімічний ряд за бажання можна продовжити. Але чомусь я сумніваюся, що таке бажання у вболівальників «біло-синіх» зараз є.
Проте навіть таке, тобто ніяке «Динамо», мало шанси проходити цей «Карабах». «Цей» – тобто розібраний і розбалансований.
Нинішній «Карабах» – не рівня того, що минулого сезону славно (не тільки для нього, а й для нашого нинішнього футбольного сприйняття) пошумів у головному континентальному турнірі.
Я не збираюся влазити в подробиці, які за фактом є нетрями, чому найкраща команда Азербайджану цього літа влаштувала грандіозне переселення народів. Це їхнє право. І їхні проблеми.
І їхні проблеми – щонайменше серйозніші, ніж у нинішнього «Динамо». Більше того, я впевнений, що з точки зіграності нинішнє «Динамо» може дати фору такому «Карабаху».
І перший очний матч це продемонстрував.
Просто у поєдинку у відповідь нинішнє «Динамо», яке боїться власної тіні, раптом вирішило взагалі перестати грати у футбол. Я не знаю, чому так сталося в цьому конкретному поєдинку, адже тиждень тому все було між «посередньо» та «терпимо». Тобто, якоюсь елементарною профільною навичкою ця динамівська команда володіє.
На мій погляд, цієї мінімальної навички мало вистачити – не з лишком, але в самий раз, – щоб вийти у вирішальну стадію кваліфікації Ліги конференцій. Так, там би шансів не було за визначенням, але це вже чотирнадцяте питання.
Перше питання, і воно ж останнє: чому так бездарно зіграли в Баку, якщо мали непогане уявлення про стан нинішнього суперника, та й знайшли хоча б елементарну протиотруту в першій грі з ним.
Напевно, в даному випадку треба лаяти, на чому стоїть світ, нинішній тренерський штаб. Дуже боягузливий початок матчу – і, як наслідок, уже 0:1 та нічия за сумою двох поєдинків.
Далі гру начебто вирівняли, а моментами і перевершували суперника, але вичавити максимум не зуміли. Зате ось вдруге пропустити – для цього ми майстри.
І ось у цьому сенсі треба вже ще сильніше лаяти футболістів. Адже Костюк по-своєму мав рацію, сказавши після гри, що «нам не вистачило ні везіння, ні майстерності».
Інша річ, що, якщо скласти ці два аж ніяк не розрізнені моменти «нестачі» – і тренерської майстерності, і майстерності футболістів, у підсумку вийде дуже закономірна картина. Тобто, саме та картина, яку ми бачили після фінального свистка на стадіоні в столиці Азербайджану.
Ще раз: посереднє (м’яко кажучи) нинішнє «Динамо» могло розраховувати на успіх у протистоянні із суперником приблизно такого ж рівня та стану лише за умови мінімізації власної дурості. Але якщо ця дурість лізе в усі щілини, то що вже тут.
Так, особисто я не хочу вішати всіх собак на Костюка. Це найпростіше. Це настільки просто, що дуже складно втриматись. Практично неможливо втриматись.
Але я б настійно рекомендував хоча б спробувати втриматися від такої спокуси. Адже ми з вами все розуміли вже в той момент, коли цей тренер виводив «Динамо» на гру проти першолігової, за своєю суттю, «Полтави», сказавши тоді після програного матчу, що суперник був на голову вищим у фізичному плані.
З того часу нічого ж не змінилося. Ну не може в склянку поміститися більше рідини, ніж вона вміщує. Яка користь вимагати «голову» тренера, якщо він за суттю своєю – лише тимчасовець і дублер. Тут варто вимагати іншу «голову». Точніше, одразу дві.
Але ж ми з вами чудово розуміємо, що це марно.
Тож давайте просто приймемо очевидне: нинішнє «Динамо» – це дно.
Приймемо, і нарешті заспокоїмося.
Джерело: www.ukrinform.ua