Цього літа чемпіон України «Шахтар» досить активно поповнює свій склад. «Гірники» вже підписали молодих бразильців Бруніньо та Раяна Роберту, венесуельця Глейкера Мендосу та українця Олександра Караваєва. Усі вони пройшли з донецькою командою збори та поступово адаптуються до вимог тренерського штабу Арди Турана. Також днями «Шахтар» оформив оренду 19-річного Габріела Карвальо з саудівської «Аль-Кадсії» на рік із можливістю викупу.
Водночас із вихідними трансферами ситуація для «Шахтаря» донедавна складалася дивно – жодних гучних продажів, попри успіх у чемпіонаті та виступи у Лізі конференцій. Ситуація змінилася за кілька тижнів до закриття трансферного вікна, коли в пресі з’явилася інформація про можливий відхід атакувального півзахисника Артема Бондаренка до «Аль-Ахлі», на місце якого оперативно підписали Габріела Карвальо.
Відхід Бондаренка із «Шахтаря», відверто кажучи, викликав змішані враження. З одного боку, угода виглядала дуже дивною. Є кілька пояснень. По-перше, варіант із Саудівською Аравією не здавався найбільш логічним. В цій країні українські футболісти – рідкісні гості, а польових гравців у місцевій Про-лізі досі не було (лише воротарі Максим Коваль та Георгій Бущан). Після численних чуток, зокрема минулого літа та навесні, про інтерес до Бондаренка з боку «Трабзонспора», нинішній від’їзд Артема до Саудівської Аравії відверто здивував.
Друге, чим «Шахтар» здивував з відходом Бондаренка – це ситуація, що склалася навколо угоди. ЗМІ надавали настільки суперечливу інформацію, що визначити, де правда, а де домисли, було неможливо. Спочатку повідомлялося, що за трансфер Бондаренка «Аль-Ахлі» заплатить 19 мільйонів євро. Це викликало обурення серед фанатів саудівського клубу, які заговорили про можливе скасування угоди. Сам Артем, через соцмережі, отримував заклики відмовитися від переходу, оскільки йому не були раді через умови (писали, що клуб платитиме з власного бюджету, а не за рахунок державних грошей). Потім в справу втрутився інсайдер Фабріціо Романо, повідомивши, що «Аль-Ахлі» заплатить 18 мільйонів плюс 1 мільйон бонусів. Але незабаром італієць видалив свій пост, оскільки йому нібито зателефонував спортивний директор саудівського клубу. Невдовзі «Аль-Ахлі» офіційно повідомив про перехід Бондаренка, а потім також видалив цю новину зі свого ресурсу…
Виникли в «Аль-Ахлі» й проблеми з іншим футболістом – 24-річний атакувальний півзахисник Енцо Мійо раптово відмовився залишати клуб, куди мали намір підписати Бондаренка. Дійшло до того, що дружина француза вийшла в соцмережі й почала провокувати фанатів «Аль-Ахлі» проти трансферу українця. Проте, врешті-решт, саудівський клуб здійснив угоду щодо Бондаренка, а Мійо має намір відпустити в інший клуб – зокрема, на француза претендують топ-представники турецької Суперліги.
Зрештою, у п’ятницю «Шахтар» відрапортував про перехід Бондаренка до «Аль-Ахлі», але здивував тим, що мова йде не про продаж хавбека, а про його оренду на рік із опцією викупу. Саудівський клуб у своєму повідомленні інтерпретував цю інформацію дещо інакше: Бондаренко переходить з контрактом до 2029 року, спочатку на правах річної оренди, після чого саудити реалізують обов’язковий викуп. Іншими словами, угода схожа на ту, про яку рік тому «Шахтар» домовлявся з «Бенфікою» щодо Судакова. Очевидно, таким чином в «Аль-Ахлі» вирішили уникнути суспільного резонансу, щоб завершити перехід українця, який був дуже потрібен клубу.
Чому інтерес до Бондаренка в «Аль-Ахлі» був настільки серйозним? Це очевидно: головним тренером саудитів з літа є боснієць Маріно Пушич, за якого Бондаренко раніше відігравав важливу роль у «Шахтарі». Наставник «Аль-Ахлі» персонально просив у керівництва клубу підписати Бондаренка, тому спортивний директор Руй Педру Браз робив усе, щоб задовольнити побажання Пушича.
Але є й інше пояснення участі Руй Педру Браза в угоді. Після появи в ЗМІ інформації про перехід Бондаренка за 18+1 мільйонів євро в «Аль-Ахлі» за власні гроші клубу, фанати саудитів вибухнули, і португальський функціонер був змушений екстрено втручатися. Він телефонував Романо, а також змусив прес-службу «Аль-Ахлі» видалити інформацію про перехід Бондаренка. Також Браз наполягав на відході з клубу Мійо, що викликало непорозуміння, оскільки француза купували рік тому зі «Штутгарта» за 30 мільйонів євро та на зарплату у 13 мільйонів євро. Прощатися з ним заради переходу менш високо вартісного українця Бондаренка бачилося дивним.
Фанати «Аль-Ахлі» почали звинувачувати Браза у кумівстві, оскільки спортивний директор клубу намагався потурати побажанням Пушича та купувати гравців середнього рівня замість зірок. Крім того, згадали Руй Педру його колишню роботу – до жовтня минулого року він був спортивним директором «Бенфіки» і здійснював згаданий перехід Судакова з того самого «Шахтаря». В кулуарах португальця навіть запідозрили в особистому ґешефті від таких угод із «гірниками», але ця інформація не отримала підтвердження.
Як би там не було, проблеми «Аль-Ахлі» набагато цікавіші їхнім фанатам. А українським уболівальникам та шанувальникам «Шахтаря» про них може бути цікаво знати для загального розуміння ситуації. Але що дав трансфер Бондаренка самим «гірникам»?
Насамперед, донецький клуб погодив формулу повноцінного відходу Бондаренка. Не зараз, то через рік, як це було із Судаковим. Хоча суму викупу поки не розкривають, зрозуміло, що щонайменше близько 10 мільйонів євро, а то й значно більше, на Артемові «помаранчево-чорні» зароблять. Це блискуче менеджерське рішення, без будь-яких перебільшень.
Артем Бондаренко був основним у «Шахтарі» із сезону-2022/23. Початок повномасштабної фази війни змусив «гірників» відмовитися від бразильського вектора, але незабаром до нього повернулися, підписуючи дуже молодих і недешевих новачків. На цьому тлі стало зрозуміло, що ігрова практика українців в атаці «Шахтаря» буде обмежена, оскільки клубу важливо награвати легіонерів, за яких були сплачені серйозні кошти.
Крім того, Артем Бондаренко ніколи не вирізнявся відмінною фізикою, щоб бути надзвичайно корисним у матчах із високоінтенсивним футболом. Наприклад, у Лізі чемпіонів хавбек зіграв 20 матчів, але не відзначився жодною результативною дією, тоді як в УПЛ на його рахунку було 30 голів та 26 асистів у 116 іграх за «Шахтар». Якщо в національному чемпіонаті в середньому за гру Бондаренко приносив по 0,48 результативних дій, то в Лізі чемпіонів цей показник падав до нуля.
Це найкраща ілюстрація «ефективності», яку Бондаренко міг дати «Шахтарю» на найвищому змагальному рівні. Артем справді має гарне розуміння футболу, вміє грамотно позиціонуватися на полі, проте його фізичні дані, зокрема робота з м’ячем на швидкості, забіги, інтенсивність пресингу, залишали бажати кращого. Бондаренко був нездатний поліпшити цей компонент у власній грі, через що нерідко нагадував «пішохода» на полі.
Насправді вихідний трансфер Бондаренка напрошувався ще тоді, коли «Шахтар» попрощався із Сіканом та Зубковим. Клуб повернувся до бразильців, і українські футболісти в атаці йому були потрібні, але не такі дорогі, а Бондаренко на той момент вже перетворився на актив на ринку. Але певний час «Шахтар» тягнув із продажем Артема. Найімовірніше, питання було пов’язане з лімітом на легіонерів та побажаннями колишнього тренерського штабу. У першому сезоні з Ардою Тураном на чолі команди Бондаренко почав отримувати менше ігрової практики, навіть в УПЛ – 1718 хвилин проти 2219 роком раніше. Це позначилося і на результативності хавбека – він забив лише 4 м’ячі та віддав 5 асистів, хоча сезон-2024/25 в УПЛ завершив із 12 голами та 8 результативними передачами.
Банально, але трансфер Бондаренка з «Шахтаря» до іншого клубу певною мірою навіть перезрів. «Гірники» зуміли віддати свого хавбека майже в останній момент, адже надалі ринкова вартість Артема ризикувала тільки падати. Та й відсутність предметного інтересу до Бондаренка з боку «Трабзонспора» цього літа бачилася очевидним маркером зміни ситуації.
Наскільки вдалою може бути кар’єра Бондаренка в Саудівській Аравії? Варто розуміти, що затримуватися надовго там не вдається навіть значно більш зірковим виконавцям, тому не дивуйтеся, якщо за кілька років ви побачите Артема у тій-таки Туреччині. Але головне – поки що майбутнє Бондаренка повністю пов’язане з майбутнім Маріно Пушича. Якщо у боснійця справи в «Аль-Ахлі» не підуть, то він швидко вилетить із посади, а разом із ним ризикують «полетіти голови» й усіх протеже тренера, одним з яких є Артем.
Про збірну України Бондаренко також, мабуть, доведеться забути. Якщо у праймовий час у «Шахтарі» він не завжди отримував запрошення до національної команди, то із Саудівської Аравії замислюватися про це буде вершиною самовпевненості. Очевидно, що в кар’єрному плані Бондаренко обрав не найпростіший варіант. З іншого боку, він їде туди, де дуже добре платять і де наразі куди спокійніше, аніж у все ще охопленій війною Україні…
Джерело: www.ukrinform.ua