Президент США Дональд Трамп посилив авіанальоти на Іран та пригрозив ширшою ескалацією. Аналітики вважають, що посилення атак навряд чи змусить Тегеран до поступок.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп наростив інтенсивність авіанальотів американських ВПС на Іран та висловив погрози щодо подальшої ескалації, проте експерти сумніваються, що посилення атак США зможе схилити Тегеран до поступливості. Про це інформує Reuters, посилаючись на УНН.
Деталі
Президент Дональд Трамп наростив інтенсивність авіанальотів США на Іран та висловив погрози щодо подальшої ескалації, але мало що свідчить про те, що військова стратегія, яка вже не спромоглася отримати поступки від Тегерана, цього разу буде успішною. З провалом тимчасової угоди про припинення вогню, досягнутої місяць тому, Трамп опинився у складному становищі, намагаючись послабити контроль Ірану над стратегічно важливою Ормузькою протокою та змусити Тегеран прийняти його вимоги.
– зазначає видання.
Як повідомляється, хоча обидві сторони досі зуміли уникнути повернення до повномасштабного конфлікту, надії на пошук виходу з протистояння найближчим часом згасли через кризу, яка знову призвела до зростання світових цін на нафту та спричинила шокові хвилі на фінансових ринках.
Хвиля взаємних ударів “око за око” тривала шостий день у четвер, тоді як Іран сигналізував, що може спонукати своїх союзників-хуситів у Ємені до закриття ще однієї ключової нафтогазової артерії – Баб-ель-Мандебської протоки в гирлі Червоного моря – якщо Вашингтон завдасть удару по енергетичній інфраструктурі Ірану, як погрожував Трамп.
– додає видання.
Демонструючи зростаюче розчарування, Трамп обговорював з помічниками, а в деяких випадках і публічно, можливе розширення цілей, включаючи енергетичні електростанції та мости, відправку сухопутних військ для захоплення іранського нафтового вузла на острові Харг та бомбардування глибоководного об’єкта, пов’язаного з ядерною зброєю, відомого як гора Пікакс.
Деякі з цих варіантів можуть бути нереалістичними через високі ризики та потенціал для внутрішнього та геополітичного зворотного удару. Він вже висловлював подібні погрози раніше, але потім відступив.
Проте більшість аналітиків сходяться на думці, що серйозна ескалація з боку США – окрім небезпечного та політично неприйнятного наземного вторгнення з метою повалення іранських правителів – матиме мало шансів бути ефективнішою у спонуканні Ірану змінити курс, ніж попередні фази 4,5-місячної війни, в якій американо-ізраїльські удари призвели до загибелі високопоставлених керівників та значно пошкодили військовий потенціал.
Високопосадовець адміністрації Трампа, відповідаючи на запитання Reuters, заявив, що президент надає перевагу дипломатії, але “єдина мова, яку розуміє Іран, – це військова міць”, і США продовжуватимуть притягувати його до відповідальності за “терористичні акти” в протоці.
Розпад угоди відбувається на тлі тиску на Трампа, який вимагає припинення війни, в якій загинули тисячі людей, переважно в Ірані та Лівані, яка завдала економічних збитків всередині країни та знизила його рейтинг схвалення напередодні проміжних виборів у листопаді.
Переговори, спрямовані на перетворення тимчасової угоди на постійну мирну угоду, зайшли в глухий кут, хоча були натяки на дипломатичний прогрес. Трамп привітав те, що він назвав звільненням громадянина США, утримуваного в Ірані, хоча судова система Ірану заперечила звільнення чи обмін будь-яких в’язнів.
Трамп, можливо, сподівається, що зможе бомбардувати Іран і повернути його за стіл переговорів щодо його ядерної програми, яку він поставив своєю головною військовою метою. Але в основі останніх військових дій лежать різні інтерпретації того, що означає попередня угода для контролю над протокою, де Іран під час війни показав, що може перекрити одну п’яту світових поставок нафти.
Нагадаємо
Сполучені Штати у п’ятницю рано-вранці розширили свою кампанію повітряних ударів по Ірану, завдавши ударів по нових мостах і, схоже, обрушивши вежу в ключовому іранському порту, що є частиною погроз президента США Дональда Трампа почати завдавати ударів по інфраструктурі, щоб чинити тиск на Тегеран і змусити його послабити контроль над Ормузькою протокою. Іран розпочав нові ракетні атаки проти країн-союзників США на Близькому Сході, включаючи Катар, ключового посередника у цій війні.