Медики розвинутих країн б'ють на сполох. Молодь все більше часу проводить за комп'ютером, віддаючи перевагу віртуальному світові реальному. Західні психіатри навіть вигадали спеціальний термін «Інтернет-залежність», проте більшість російських медиків про це небезпечне захворювання і не чули.
Термін “Інтернет-залежність” вперше був запропонований американським лікарем Голдбергом років сім тому. Під Інтернет-залежністю він розумів непереборне потяг до використання Інтернету, що характеризується «згубним впливом на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За рівнем уникнення реальності Інтернет-залежність дуже сильно нагадує аналогічну потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор.
Згідно з дослідженнями американських учених, 6–8% користувачів Інтернету вже мають цю патологію, адже багато хто використовує його не тільки для роботи або навчання, а й веде велике листування, користуються сайтами, призначеними для розваг, займаються сексом по Інтернету. В результаті нормальний діалог з іншими людьми замінюється сурогатним спілкуванням у мережі.
На думку спеціалістів, існує чотири ознаки залежності від Інтернету:
– нав'язлива потреба перевірити електронну пошту,
– постійне бажання чергового виходу до Мережі,
– скарги близьких на те, що людина проводить надто багато часу за комп'ютером,
– їх нарікання на зростаючі витрати на Інтернет.
Цікаво, що навіть стадії формування Інтернет-залежності схожі на стадії «прив'язки» до наркотику. Лікарі спеціалізованих клінік у цьому вже переконалися на прикладі своїх пацієнтів, більшість із яких – молоді люди, які лікуються від Інтернет-залежності на вимогу батьків. Знаєте, як відбувається «ламання» у прихильників Інтернету? Як у наркоманів! Це страшне видовище. А після лікування пацієнти обов'язково потребують реабілітації та ресоціалізації.
ФРАЗА.com.ua з посиланням на “Нові вісті” стверджує, що існує вроджена схильність до мережевої залежності. Зрозуміло, дитина не мучить комп'ютер в утробі матері. Проте такі риси характеру, як скритність, замкнутість, фізична неміч, мають як соціальний, і генетичний характер. Як правило, кіберзалежна людина – це ранимий інтроверт, який страждає на фобії, невпевненість у собі і тому шукає безпечного спілкування. Головна приваблива риса дружби з комп'ютером – він дозволяє миттєво уникнути реальності, від емоційних проблем, навіть від серйозних життєвих складнощів (велика кількість роботи, труднощі в навчанні, раптове безробіття, сімейні негаразди). Усіх залежних відрізняє роздвоєння особистості. Можна сказати, кожен має віртуальний двійник. І кожен зазнає поразок у реальному світі.
На першій стадії це більш-менш легкооборотний розлад. Йде захоплення «новою іграшкою» на шкоду заняттям, домашнім справам. Поступово людина віддаляється від родичів та друзів, залишаючи пріоритет за «всесвітнім павутинням». Як правило, користувач приховує від рідних (або співробітників в офісі) скільки часу він проводить на сайтах.
На другій стадії симптоми наростають як снігова куля. Якщо людину насильно відлучити від мережі, вона відчуватиме схоже на муки наркомана, якому не дали чергової дози. У користувача порушується увага, знижується працездатність, у нього з'являються нав'язливі думки, безсоння, аж до повної відмови від сну, різко збільшується потяг до таких «підбадьорюючих засобів», як кава, сигарети, спиртні напої, наркотики, причому часом «на голку» сідають і ті, хто ніколи в житті. Тому вважатимуться, що у деяких випадках наркотична залежність є наслідком захоплення спілкуванням у мережі. До психічних розладів додаються головний біль, стрибки тиску, різь в очах, ломота в кістках.
Третя стадія – соціальна дезадаптація. Користувач, вже не отримуючи задоволення від спілкування через Інтернет, все ж таки постійно «висить» на сайтах. Стан депресії призводить до серйозних конфліктів на роботі та в сім'ї. Сильні, вольові особистості можуть спробувати переключити свою увагу щось інше, наприклад, закохатися, знайти іншу роботу. Більш слабким нічого не залишається, окрім як звернутися за допомогою до фахівців.
У лікуванні інтернет-залежності головне – довести людині, що живе спілкування привабливіше за віртуальне. Вирвати людину з Мережі, долучити до інших інтересів – завдання цілком вирішальне. Але якщо не займатися виправленням глибинних причин його поведінки, цілком може виявитися, що замість вигнаного біса прийдуть сім нових, більш підступних. Той, хто вирвався з Мережі, може, наприклад, ударитися в пияцтво, підсісти «на голку» або вступити в тоталітарну секту.
У США, до речі, Інтернет-залежність вважається офіційним діагнозом і лікується психологами та психіатрами. У Росії подібні програми допомоги Інтернет-залежним людям ще тільки розробляються.