“Залякуючи розправою з дитиною, ФСБ-івець схиляв мене до працевлаштування у Києві в ТЦК чи лікарню для збору даних”, – мати цивільної ув’язненої

За пів року до розгортання повномасштабної війни, тоді ще 23-річна мешканка Києва Дарина Павлова вирушила доглядати за хворою бабусею до Генічеська, що на Херсонщині. Після окупації дівчина планувала евакуюватись, однак виїзд разом з бабусею був майже нереальним — стара і дуже нездужала жінка не пережила б важкої, виснажливої подорожі з численними перевірками на контрольно-пропускних пунктах. Дарині довелось залишитись. І це зiграло у її подальшій долі фатальну роль: трохи більше року тому дівчину затримала ФСБ. За період, який минув відтоді, окупанти жорстокими тортурами та нестерпними умовами утримання погіршили здоров’я Дарини: вона перенесла в камері інсульт (!), потерпає від головного болю, запаморочень, втрачає свідомість, їй вибили зуби і, можливо, занесли стафілокок, оскільки на тілі виникають гнійні запалення. Працівник ФСБ телефонував її матері до Києва і, використовуючи судову розправу над донькою як шантаж, вимагав піти працювати в ТЦК чи лікарню, щоб збирати інформацію для путінських спецслужб.

«Я кажу „ні“, а він продовжує наполягати, я відмовляюсь, а він не зупиняється»

— Після затримання в окупованому Генічеську моєї дочки Дарини вона зателефонувала мені через Телеграм, — розповіла «ФАКТАМ» мати дівчини Ольга Павлова. — Донька сказала, що в неї все гаразд. Але відчувалось, що особа, що знаходиться поряд з нею, пошепки підказує, що Даша повинна мені говорити — вона висловлювалась фактично під чиюсь вказівку. Дочка застерегла, що мені будуть дзвонити ті, хто її заарештував.

ВІДЕО ДНЯ

— Наступний дзвінок по Телеграм був від співробітника ФСБ?

— Абсолютно вірно. І я зафіксувала всі три бесіди з ним. У мене є другий телефон, тому вмикала на ньому диктофон, коли телефонував працівник ФСБ. Цей нелюд шантажував мене моєю дитиною: заявляв, що якщо не виконаю його прохання, Даша отримає значний термін ув’язнення. А якщо погоджусь — мінімальний термін. Окрім цього, кожні три дні матиму можливість розмовляти з нею по телефону. Він переконував мене влаштуватися на посаду в ТЦК або військовий госпіталь, щоб я збирала важливу для ворога інформацію.

Бесіди відбувались за таким алгоритмом: я відмовляюсь, а він повторює одне й те ж, я говорю «ні», а він не припиняє. Коли остаточно зрозумів, що не переконає мене, сказав: «Ну и живите теперь с этим — ваш ребенок будет сидеть 20 лет!» А до цього запитував, якої я національності. Я наполовину українка, наполовину — росіянка. В старому радянському паспорті в графі національність записано «росіянка». Працівник ФСБ спитав: «Кем вы себя считаете?» — «Я украинка. До вас не маю жодного відношення. Ви вбили мого чоловіка, забрали дитину. Я вас ненавиджу!»

РЕКЛАМА

Коли я надавала в державні установи документи на визнання моєї доньки особою, що була незаконно позбавлена волі на окупованій території, передала записи розмов з працівником ФСБ в СБУ і ГУР.

Читайте також: «Директорка школи прохопилася знайомій, що видала окупантам всю нашу сім’ю»: дружина цивільного заручника

— Ви повідомили, що окупанти вбили вашого чоловіка. Як це відбулося?

— У червні 2022 року мій чоловік приєднався до лав ЗСУ. Загинув 10 травня 2024 року в битві під Авдіївкою. Він не є кровним батьком Даші, проте ростив її з раннього віку, ставився як до рідної дитини. Вона його дуже кохала.

РЕКЛАМА

Щаслива родина: Ольга Павлова з чоловіком і донькою. Фото зроблено на морі в 2020 році

— Напевно, тут необхідно зазначити, що я вийшла заміж у 2008 році та ми переїхали до Києва, — розповідає мати дівчини. — А до того жила з маленькою Дашею в Генічеську. Дочка закінчила там початкову школу. А бабуся (моя мама) була, окрім іншого, нашим місцевим педіатром. Тому не тільки допомагала мені виховувати Дашу, але й була її лікарем. Ми з моєю мамою мешкали в одному будинку в сусідніх квартирах.

Хоча в 2008 році, коли я оформила шлюб, ми переселилися до столиці, кожні приблизно півтора-два місяці приїжджали до Генічеська допомогти моїй мамі — прали, прасували, готували страви, купували та заморожували їй необхідні продукти.

Читайте також: «У колонії у сина висохла нога»: батько юнака з серйозною інвалідністю, якому окупанти призначили 16 років ув’язнення

 — І коли ваша мама сильно захворіла, Дарина вирішила їхати в Генічеськ піклуватися про неї?

РЕКЛАМА

— Так. Даша приїхала до неї у вересні 2021 року. Оскільки у моєї мами два серйозні діагнози. До цього дочка працювала в Києві в одній з приватних фірм, що займається встановленням металопластикових вікон, ремонтними роботами тощо. Я з чоловіком залишилася в столиці. Повномасштабний наступ заскочив Дашу в Генічеську. Вже о 9.30 24 лютого 2022 року окупанти захопили це місто.

Перевезти мою маму на підконтрольну українській владі територію було практично неможливо — стан здоров’я такий, що вона не перенесла б довгої важкої дороги. Тому моя дитина була змушена залишитися з нею.

Даринина бабуся має два важкі медичні діагнози

— До речі, знаю, що після окупації Маріуполя туди приїздили автобуси Червоного Хреста, на них можна було евакуюватися, — додає Ольга. – А до окупованого Генічеська ані Червоний Хрест, ані інші організації автобуси не відправляли.

Однак ми самостійно шукали варіанти перевезти мою маму і Дашу по «дорозі життя» — трасі, що прямує на Запоріжжя через Василівку. Але жоден перевізник не гарантував, що зможе провезти їх через російські блокпости. На цій «дорозі життя» були черги по шість-сім кілометрів з транспортних засобів.

Читайте також: Пригрозили, що примусять бігти через заміновану місцевість: у 63-річному співробітнику Запорізької АЕС окупанти «побачили» шпигуна

Я вже вам зазначала, що в травні минулого року загинув мій чоловік, а через пів року після цього трапилось нове лихо — окупанти схопили доньку. До цього затримання (а саме 20 грудня 2023-го) до неї вже приходили з фсб. Натягли на голові мішок, силоміць заштовхали до машини. Проте тоді після допиту вивезли в місто і висадили з автомобіля на кутку вулиці, де вона жила з бабусею. А ось після повторного арешту дочку вже не відпустили.

«Сподіваюсь, що моєї доньки вдасться звільнити в ході обмінів полоненими»

— Вас повідомили про затримання доньки?

– Ні. Лише через півтора місяця ми від знайомих дізналися, що її утримують в застінках в селі Рубанівка (це біля Каховки).

Через деякий час ми найняли правника з Криму. Даша спромоглася передати йому, а він — оприлюднити, листи, в яких дочка докладно розповіла про те, що їй довелось пережити за ґратами. Таким чином нам стало відомо, що її тримали в камері з кримінальними злочинцями, що їй повибивали зуби й багато чого іншого жахливого трапилося. Наведемо приклад, так званий, особистий огляд, під час якого в’язні повинні зняти з себе геть увесь одяг. Так — роздягнутися до гола. Їх ставлять на коридорі «крабіком» і перевіряють на «наявність заборонених речей».

Коли в камері у доньки трапився інсульт, вона три дні просиділа на стільці, прихилившись спиною до стіни. Тому що вдень лежати не можна. В лікарню її не помістили. Тюремний лікар сказала: «Нужно меньше нервничать». Дарині відбили під час допитів спину, зламали кістки, вона втратила 40 кілограмів (!) ваги, її дошкуляє головний біль, запаморочення, вона втрачає свідомість, погано слухаються руки, найімовірніше, дочка заразилася стафілококом, оскільки на тілі виникли гнійники. Передати ліки не вдається — заборонено правилами.

Читайте також: Облив синьою і жовтою фарбами окупаційну адміністрацію в Криму: юнака засудили до надзвичайного терміну ув’язнення

Дочка написала листа на 18 сторінок. Там багато чого. В тому числі й про співкамерниць, а саме, маму трьох неповнолітніх дітей та двох молодих дівчат — одній 18, іншій приблизно 20−22 роки. Щодо них також сфабрикували справи по політичних статтях, за якими призначають великі строки ув’язнення.

Написала дочка і про те, як в їхню дуже маленьку камеру посадили літню (більше 70 років) жінку, яка вбила власного сина. Дівчатам і без того невесело, а тут ще й ця старенька чіпляється до всього. Перебування з такою людиною — це також певний вид тортур.

Зараз надсилати листи через адвоката стало неможливо: оскільки тепер спілкуватися з ним можна лише через перегородку телефоном. Тобто Дашу приводять на зустріч з адвокатом, але їх розмежовує перегородка. Вони бачать одне одного, проте спілкуються за допомогою телефону.

Дарину засудили за статтею Карного кодексу рф “Державна зрада”

— Тобто передати щось особисто в руки можливості вже немає?

— На жаль, немає. Стосовно листів, що дочка відправляла через адміністрацію і які пройшли перевірку. Спочатку адміністрація замальовувала чорним маркером те, що їй не подобалось. А зараз роблять по-іншому — вирізають ножицями речення і цілі абзаци. Я називаю ці листи «сніжинками», оскільки вони з вирізаними клаптями.

Читайте також: В росії тюремні собаки відривали в українських полонених шматки м’яса: наших цивільних утримують в неволі без суду і слідства

— Хтось із рідних з Генічеська має можливість передавати Дарині передачі?

— Зараз на місці допомагає хрещений батько мого чоловіка. Хрещений вже не молодий — 72 роки. Однак намагається робити все можливе.

— Які офіційні звинувачення окупанти пред’явили Дарині?

— Порушення 275 статті карного Кодексу рф — державна зрада. Вже відбувся судовий процес. Нібито два з трьох епізодів, які вигадало слідство, суд визнав не доведеними. Однак по одному епізоду виніс вирок — 12,5 років позбавлення волі. Апеляцію на цей вирок суд мав розглянути 19 листопада. Засідання перенесли на 25 листопада. Проте триває підготовка до відправки моєї доньки до табору в Мордовію. Все це ми знаємо тільки з її листів та повідомлень адвоката — жодної офіційної інформації (в тому числі тексту судового вироку) я не маю. Але я знайшла на російських Телеграм-каналах відео суду над моєю донькою (те, як зачитували вирок) та відео, як її затримували.

Важливий нюанс: адвокат явно прагне отримати з нас якомога більше коштів — наполягає на оскарженні вироку в Москві, вимагає за пов’язані з цим послуги 100 тисяч гривень. Але безперечно це (оскарження в Москві) не принесе бажаного результату. Тому мета цього кроку — заробити гроші, не принісши користі моїй доньці.

— Яка ваша думка, чому насправді ФСБ затримала Дарину?

— Я вважаю, російські спецслужби знали, що вона не підтримує окупацію (цілком можливо, десь говорила про це) і що її батько був у рядах ЗСУ.

Читайте також: «Росіяни викрали дев’ятьох херсонців і після звірячих тортур віддали під суд як «банду, що вбивала колаборантів», — батько політв’язня

— В Генічеську Дарина тільки доглядала бабусю чи ще й працювала?

— Працювала на складі великого магазину, який продає продукти харчування та товари для дому — звичайна робота.

— Дарина одружена?

 — Ще не одружена і не має дітей. Зараз їй 27 років.

— Вона ваша єдина дитина?

– Так, єдина.

Сподіваюсь, що моєї доньки вдасться звільнити в ході обмінів полоненими. Російська сторона не охоче віддає цивільних заручників, проте деяких з них все ж вдалось визволити, в тому числі тих, кого засудили на великі терміни ув’язнення за сфальшованими звинуваченнями.

Раніше письменник і журналіст Станіслав Асєєв, який пережив тортури сумнозвісного концтабору «Ізоляція», поділився спогадами про пережите в неволі.

Читайте також: Поїхав визволяти маму, а опинився на лаві підсудних: у росії молодого волонтера з Харкова засудили до 11 років ув’язнення

Фотографії надані Ольгою Павловою