Кремлівський лідер пішов на ескалацію. Він відкинув пропозиції Трампа щодо поступок, фактично вийшов з обговорень про припинення вогню, віддав наказ своїм бійцям організовувати нахабні провокації в державах НАТО та збільшити інтенсивність нападів на життєво важливу та енергетичну інфраструктуру України напередодні зимового періоду.
Про стан справ на лінії фронту, про завершення літньо-осінньої операції росіян, про можливості Збройних Сил України та армії держави-агресора та інше «ФАКТИ» поспілкувалися з відомим воєнним аналітиком, офіцером резерву Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) Ігалем Левіним, котрий з 2016 року надає допомогу нашим військовим.
«Проблема української армії — це вражаюча всезагальна недоукомплектованість»
— Ігалю, вже цілком можливо стверджувати, що літня наступальна операція росіян зазнала фіаско, хоча в них і були певні досягнення. Навіть Гіркін визнав: «Наступ не просувається, втрати великі», а Z-блогери та військкори оперативно шукають пояснення, чому все відбулося не так, як задумував їхній генштаб. Головнокомандувач ЗСУ генерал Сирський нещодавно заявив, що оперативна обстановка залишається важкою, проте наші війська продовжують контрнаступ на Добропільському напрямку. «Оборона і надалі залишатиметься активною», — наголосив він. У чиїх руках зараз перевага на фронті?
ВІДЕО ДНЯ
— Перевага завжди в того, хто атакує. На стратегічному рівні вона у росіян.
— А кому більше потрібна перерва — нам чи їм?
РЕКЛАМА
— Відпочинок потрібен обом сторонам. Питання в тому, як його використають для наступного збільшення сил.
— Зазвичай, коли починається період бездоріжжя, лінія фронту практично зупиняється. Яким чином розвиватиметься ситуація взимку на лінії зіткнення? Зрозуміло, що на ситуацію впливає безліч факторів та обставин, але все-таки.
— Взимку росіянам буде важче використовувати свою тактику проникнення малими штурмовими піхотними групами через відсутність «зеленки».
— Ця тактика — щось нове у військовій справі?
РЕКЛАМА
— Тут нічого нового немає. Так діяли німці під час Першої світової війни. А атаки на мотоциклах — це російський винахід. Мотоцикли використовують під час бойових сутичок на Близькому Сході та в Африці. А щоб регулярна армія для швидких нападів — тут росіяни стали новаторами.
«Мотоцикли використовують під час бойових зіткнень на Близькому Сході та в Африці. А щоб регулярна армія для швидких атак – тут росіяни виявилися першопроходцями», – розповів Ігаль Левін
Читайте також: «Щоб Україна встояла у цій війні, вашій владі потрібно прийняти дуже непопулярні рішення», — військовий аналітик Ігаль Левін
— Нещодавно відомий військовий аналітик Юрій Федоров зазначив, що ЗСУ одночасно надзвичайно сильна та надзвичайно слабка армія. Сила в тому, що, воюючи меншою кількістю солдатів та меншим озброєнням, наша армія позбавила росіян можливості перемогти, адже перемога у класичному розумінні — розгром противника на полі бою та нав'язування політичних умов припинення війни — для них неможлива. А слабкість — що ЗСУ нагадують фехтувальника, у якого шпага вдвічі коротша. Процитую ваш вислів про росіян: «Ви давно воюєте на своєму максимумі вогневих можливостей. Якщо десь не бомбите, це не через „гуманізм“, а тому, що не можете». Звісно, росія з усіх сил прагне збільшити свій бойовий потенціал. Чи є вірогідність, що він дійсно буде зростати?
РЕКЛАМА
— Все залежатиме від обсягів збуту їхньої нафти. Ми бачимо, як американці намагаються обмежити цей процес, а Україна за допомогою deep strike руйнує їхню нафтову, газову та паливну інфраструктуру. Якщо вийде на світовому ринку замінити російську нафту на іранську та венесуельську, наприклад, тоді їхній потенціал дуже сильно зменшиться.
Війна — це в першу чергу кошти. Основна частина прибутків російського бюджету — від продажу енергоресурсів. Якщо ліквідувати цю опору, то конструкція впаде. Отже, все залежатиме від стратегічного і навіть геополітичного рівня вирішення цього завдання.
— Український ВПК має дуже великі перспективи, ми багато чого вже виготовляємо самі, плюс нам допомагають найрозвиненіші держави. А що з технічною стороною у росіян?
— Технічно вони вже використовують усе, що можуть, за винятком ядерної зброї.
— Зараз усі говорять про Tomahawk. Трамп запевнив, що готовий відправити ці ракети нам, якщо кремль продовжуватиме свою нелюдську політику. Навіть російські пропагандисти вже стверджують, що постачання цих ракет в Україну — питання часу. Однак головне питання в тому, скільки їх дадуть. Установок HIMARS, наприклад, нам потрібно 250, а їх у наявності від 40 до 50. Така ж ситуація з ATACMS — їх потрібно не менше 200−400. Усі військові експерти стверджують, що 10−15−20 установок для запуску Tomahawk не вплинуть значно на хід війни. А у нас, як завжди, завищені сподівання.
— Змінити перебіг війни, як я вже казав, можливо, якщо тільки скоротити експорт нафти. Все інше — ні.
— Один з головних факторів сучасного збройного протистояння — завдання ударів по військових об'єктах так званого другого стратегічного ешелону, тобто на відстані 200−300 кілометрів від лінії фронту. За словами Федорова, у ЗСУ дуже незначні можливості робити це, оскільки у нас такого роду озброєння дуже мало або взагалі відсутнє. Ця проблема якимось чином вирішується?
— Гадаю, це питання варто ставити українським військовим. Точно не мені.
— А що у нас з фортифікаціями? Дуже часто пишуть у соціальних мережах, причому з різних напрямків фронту, що нічого не звели, що знову згаяно час.
— Скажімо так. Це входить до компетенції командирів на місцях. Стверджувати, що нічого не будують та не роблять, не можу. Десь гірше, десь краще, десь чудово, але будівництво триває.
Є багато доказів, що росіяни гинуть у колючому дроті, що ці споруди уповільнюють їхнє просування на другій лінії, а потім їх знищують дронами. Не з неба ж це все впало, адже хтось побудував ці фортифікації.
«Ми маємо завжди бити у відповідь. Причому все сильніше та сильніше. Це аксіома. Слід ставити питання так – як робити їм боляче і як робити їм гірше», – упевнений Ігаль Левін
— 20 вересня президент Зеленський повідомив, що прийнято рішення про створення Штурмових військ, призначених для оперативного реагування та наступальних дій на проблемних ділянках фронту. Багато військових критикують цей крок, мовляв, у ньому немає жодної необхідності, а в Генштабі кажуть, що це «логічний етап розвитку ЗСУ в умовах сучасної війни, оскільки характер бойових дій суттєво змінився». Що це дасть?
— Це стиль управління. Проблема українського війська — це вражаюча всезагальна недоукомплектованість, частково непідготовленість та низька мотивація мобілізованих людей, оскільки мобілізація відбувається проти їхньої волі. Тому воєначальник опускається до рівня кожного солдата і розглядає підрозділи як одиниці. І замість того, щоб займатись зараз на мікрорівні всією армією, яка налічує 700−800 тисяч (називають різні цифри), Генштаб створює такі війська.
Сирському потрібно чітко знати, що ця одиниця боєздатна і якою мірою готова виконувати поставлені завдання, що в нього є певні підрозділи, в які вкладають ресурси, де дійсно є вмотивований підготовлений склад, де служать довірені офіцери, з якими налагоджені робочі та бойові зв'язки і які не бояться повідомляти нагору інформацію. Це не від гарного життя робиться. У принципі, більшість рішень в Україні приймають не від гарного життя.
Читайте також: «У нас використовують як піхоту інтелектуалів, які розуміють, як працює навколишній світ на рівні радіохвиль, атомів та молекул», — Мирослав Гай
«Ми маємо завжди бити у відповідь. Причому все сильніше та сильніше»
— Цього тижня лукашенко віддав наказ провести перевірку бойової готовності білоруської армії. Ці дії Мінська в Європі оцінили як тривожний сигнал, адже вони можуть свідчити як про намір захищатися, так і про ймовірний шантаж сусідів. До чого готуватися?
— Ні до чого не готуватися. Армія завжди повинна бути готовою, наприклад, до того, що на якихось рубежах може стати неспокійно. У перевірках бойової готовності немає жодної особливої події. Їх завжди здійснюють у будь-якій армії. Очевидно, що ані лукашенко, ані білоруські військові абсолютно не зацікавлені в тому, щоб втягуватися у війну. Це не свідчить про те, що загрози з боку білорусі немає. Але українській армії незалежно від того, хто і де проводить подібні перевірки, потрібно розглядати всі напрямки як потенційну небезпеку та мати план дій на всі випадки.
— Втрати у росіян величезні. Якщо тенденція збережеться, то далі у путіна два варіанти — заморожування війни або мобілізація. Західні ЗМІ пишуть, що начальник російського генштабу Герасимов тисне на нього, щоб він скоріше прийняв рішення. На жаль, ймовірність мобілізації в росії збільшується.
— 2022 року в росії мобілізували 300 тисяч осіб. І потім не зупиняли цей процес, тому можуть будь-якої миті висмикувати людей без жодних указів. Тобто у них мобілізація продовжує діяти. Просто на певному етапі вони перестали мобілізувати, а почали підписувати контракти, виплачуючи одноразово великі суми: у Ямало-Ненецькому окрузі 3,5 мільйона рублів; у Свердловській області — 3,1; у москві — 2,3. Якщо зараз захочуть знову провести мобілізацію, у них все для цього готове.
— На жаль, у нас ця тема є невдалою. Ізраїльтяни, де в армії служать усі, щиро дивуються з того, що багато українців продовжують жити так, ніби немає ніякої війни. Як і тому, що в Україні з лютого 2022 року і до сьогодні відкрито майже 290 тисяч кримінальних проваджень за самовільне залишення частини та дезертирство. Що з нами відбувається? І до чого врешті-решт ми дійдемо? Воювати не буде кому.
— Ви, по суті, відповіли на запитання. Україна живе в режимі мирного часу. У вас не мобілізувалася ані держава, ані суспільство.
— А що для цього потрібно? Щоб ми знову злякалися, як у лютому 2022-го?
— Не знаю. На це запитання мають відповісти самі українці. Я просто констатую факт — Україна не мобілізувалася. Є невелика група людей, які воюють. Це добровольці й ті, хто не зміг отримати відстрочку та броню. Ось і все. Решта, причому дуже велика, людей не воює — ані чоловіки, ані жінки. Усі живуть своїми проблемами. Економіка не воює, бізнес не воює.
Читайте також: «Шкода буде, якщо ми всі тут просто загинемо», — журналіст Євген Спірін, який служить санітаром у стабпункті
— Україна та росія зняли обмеження з ударів по критичній інфраструктурі. Зеленський заявив: якщо москва загрожує блекаутом Києву, то у кремлі мають знати, що блекаут буде і в столиці росії. Військовий аналітик Данського королівського оборонного коледжу Андерс Нільсен, якого ви часто цитуєте, прокоментував: «Заява української влади про удари у відповідь є ознакою зміни балансу сил. Україна не просто відповідає, а й сама ставить військово-політичний порядок денний. І намагається диктувати умови з позиції сили». Однак є побоювання, що удари по росії призводитимуть до зростання їхньої агресії. Ми це вже відчуваємо.
— Ми маємо завжди бити у відповідь. Причому все сильніше та сильніше. Це аксіома. Потрібно ставити питання так — як робити їм боляче і як робити їм гірше. А не так, що ось вони відповідатимуть, значить, не биймо.
«Україні треба обрати, яке майбутнє вона хоче для себе бачити. Миру не буде. Тобто не буде повернення ані до 2021 року, ані до 2013-го», – вважає Ігаль Левін
— Російська армія швидко пристосовується до нових умов та непогано працює над помилками. Наскільки вона готова до війни з НАТО, про яку вони постійно говорять?
— Не готова.
— Але чи здатна добре підготуватися?
— Тільки якщо буде припинення вогню. Поки що вони знищують і армію, і взагалі всі ресурси в Україні.
— Ветеран війни Юрій Гудименко нещодавно написав: «Війна триватиме вічно. Краще прийняти цей факт, усвідомити його та будувати фортецю. Безпечніше мати тактичні окуляри, ніж рожеві. Життя у фортецях є, і воно продовжується. Так живе багато країн. Ми будемо однією з них. І жити ми маємо так, щоб ворог плакав кривавими сльозами при одному погляді у наш бік». Нам реально досягти такої мети у перспективі?
— Реально, але все залежатиме від ваших ресурсів.
Україні треба обрати, яке майбутнє вона хоче для себе бачити. Миру не буде. Тобто не буде повернення ані до 2021 року, ані до 2013-го. Україні це треба прийняти, усвідомити та мобілізувати державу та суспільство. І рухатись у цей бік, іншого варіанту я не бачу.
Щодо депресивних настроїв, класик радив не читати радянські газети. Потрібно просто менше читати та дивитися, що росіяни транслюють українському суспільству. А вони транслюють дуже багато…
Читайте також: «Якщо ЗСУ зосередяться на завданні ударів по москві, ця війна закінчиться за два тижні», — історик Юрій Фельштинський