Михайло Поплавський, ікона стилю, котрий трансформував свою індивідуальність у механізм досягнення, в переддень дня народження в розмові з Григорієм Решетніком на YouTube поділився рефлексіями про 30-річний ювілей власного піар-проєкту «Співаючий ректор» та задуми на прийдешнє.
30 років «Співаючий ректор»: як зароджувався «Юний орел»
PR-проєкт «Співаючий ректор як методологія» святкує вже 30 років. Зі слів Григорія Решетніка, композиція «Юний орел» стала однією з найвідоміших в Україні та вже давно асоціюється з персоною Михайла Поплавського.
ВІДЕО ДНЯ
Поплавський згадує, що пісня постала після трьох судових баталій, коли він знову обійняв посаду ректора завдяки міцній підтримці студентства. Колектив наполіг, аби він вийшов на сцену і виконав пісню, заради промоції маловідомого Київського державного інституту культури.
РЕКЛАМА
«Не просто було втілити образ «Юного орла», але ще складніше — позбутися його. Зараз Поплавського величають «найкращим вокалістом серед ректорів і найкращим ректором серед вокалістів».
Він акцентує, що його основна місія — плекання національних кадрів у соціально-культурному секторі. «Спершу йде культура, а після політика. Культура формує людину, зміцнює соціум і державу, передаючи цінності та звичаї. Це засіб м’якої дипломатії, що створює позитивний імідж України у світі», — наголошує він.
Ключ до успіху, зі слів Михайла Поплавського, – це рішучість і оперативність. Якщо є задум, команда повинна приступати до справи через п’ять хвилин, а не відкладати на рік-два. «Хто вагається, той сходить з магістралі історії», — впевнений ректор.
РЕКЛАМА
Вокальні ініціативи та розвиток українського продукту
Поплавський відверто каже, що збудував кар’єру на інтуїції. Прищеплена з малечку симпатія до української пісні, спонукала його виконувати пісні винятково українською мовою, коли це ще не було поширеним явищем та створювати великі національні проєкти, пишаючись тим, що є промоутером українських пісень.
«Коли починали „Крок до зірок“, дитячих пісень українською мовою майже не було — все було російською. Ми встановили два критерії: співати українською та вживу. Мали відбіркові тури по всій державі — співали українською і на Донбасі, і в Криму, на сході та на заході країни. Поети-піснярі, композитори, аранжувальники — усі „ожили“, почали творити українські дитячі композиції. Зараз готуємо збірник дитячих пісень, якого в Україні досі немає. Я вважаю, що маю його профінансувати, створити та подарувати дітям».
Успіх дитячого проєкту посприяв створенню потужної платформи для дорослих артистів. Так, з’явився масштабний проєкт «Українська пісня року». Поплавському випало виграти судові справи проти російських медійних організацій, щоб витіснити російські аналоги з українського ефіру. Він зареєстрував назву «Українська пісня року» як комерційний знак. Національний музичний проєкт вже понад 20 років поєднує різні генерації артистів і відзначає їх у категоріях «Легенда», «Гордість» та «Надія української пісні». Після перемоги України планується спільний проєкт із Павлом Зібровим — церемонія нагородження, що проходитиме під девізом «Пісні, обпалені війною».
РЕКЛАМА
Кошти, патенти та фінансування ініціатив
Феномен Поплавського, за словами Григорія Решетніка, в тому, що він не очікував підтримки від держави, а створював її сам.
«Потрібно мати мізки, щоб заробити кошти, а потім інвестувати їх», — говорить Михайло Михайлович.
Поплавський наголошує, що заробляв та вкладав у конкретні національні проєкти: «Крок до зірок», «Українську пісню року» та інші. Згодом він перетворив своє ім’я на комерційну марку: «У мене ПММ запатентований, „Юний орел“ та більше 50 торговельних марок запатентовано». Це дає йому можливість отримувати роялті як пасивний прибуток.
Секрет молодості: генетика, улюблена робота і «чоловіча сила»
Секрет молодості Михайло Поплавський, котрий почувається на 45−50 років, пояснює так: 50% – генетика, 25% – здоровий спосіб життя, 25% – улюблена справа".
Щоранку він споживає три некруті яйця, а раз на тиждень — «шок-делікатес» — бичачі яйця, які називає «чоловічою силою». «Не знаю, допомагає чи ні, але я вірю в це. Головне ж вірити. А віра — це магія», — говорить Поплавський.
Студент — «свята людина» і головна особа університету
Своє 33-річне ректорство Поплавський пояснює дуже просто — любов до студентів. Філософія університету: «Студент — центральна і провідна постать університету. Без студентів немає професорів. На студентах тримається університет».
Кожен студент може зайти до ректора у будь-який день — немає графіків прийому, лише відкриті двері.
Михайло Поплавський запевняє, що ніколи не підтримував жодну політичну силу. Навіть коли В’ячеслав Чорновіл запрошував його до Народного руху, він відповів: «Я не можу бути ректором однієї політичної сили. У мене студенти — святі люди, незалежно від того, хто їхні батьки та з якої вони партії». На це Чорновіл сказав: «Ви мудра людина».
Поплавський додає: «По-мічурінськи студентську любов та повагу прищепити не можливо».
Університет майбутнього: диджитал, ШІ та мільйони фоловерів
Основний проєкт життя Михайла Поплавського — Національний університет культури і мистецтв.
«Мені хочеться залишити після себе добрий слід на землі. Своїх „поплавків“, які завжди будуть на плаву. Сьогодні тримається університет на індивідуальностях, на майстрах курсів, на тих, хто вже створив свою успішну кар’єру. Завдання кожного викладача-майстра — закохати у себе студентів та прищепити любов до фаху. Ми максимально робимо все, щоб діти були щасливі».
Команда активно використовує цифрові інструменти: у Михайла Поплавського більше 10 мільйонів підписників у соцмережах. Він впровадив штучний інтелект у навчальний процес, відкривши Лабораторії ШІ: «Зараз університет проводить рекламну кампанію через соціальні мережі. Ми йдемо попереду всіх закладів вищої освіти України. Соціальні мережі — це майбутнє, це медіабізнес. Ми першими створили та запатентували „Університет у смартфоні“. Лабораторії ШІ надають студентам та викладачам доступ до найсучасніших технологічних можливостей. У їхньому розпорядженні — передові бета-версії штучного інтелекту. Не потрібно боятися ШІ — він має допомагати в навчальному процесі та професійному становленні студентів».
Книги, нові пісні та прощальний бенефіс
На завершення, Поплавський оголосив, що готується передати керівництво університетом молодій команді, а сам планує стати головою наглядової ради.
«Я живу онуками сьогодні: найстаршому Єгору, йому 10 років, Олексію — 2 роки, а наймолодшому Мирону — 1 рік. Всі хлопці. Рід Поплавського продовжується. Це дуже важливо для кожного чоловіка».
Щодо креативних планів — планується презентація книги «Національні проєкти», історичної саги про відомі масштабні національні мистецькі ініціативи, такі як Всеукраїнський дитячий телевізійний вокально-хореографічний конкурс «Крок до зірок», проєкт «Наша пісня», який згодом перетворився на «Українську пісню року», всесвітньо знаменний Телемарафон української пісні «Пісня об’єднує нас», що увійшов до Світової книги рекордів Гіннеса, а також концертні програми: Шевченківський вечір «Ми діти твої, Україно», до Дня матері — «Мамо, вічна і кохана», телевізійна програма «Шеф-кухар країни» та інші.
Також Поплавський записує нові хіти до Прощального концерту:
«Нова пісня має просту назву — „Хочу купити молодість“. Щастя — це наша молодість, наш оптимізм і те, чим ми живемо. Ця пісня — філософія буття. Усі хочуть бути молодими, красивими, привабливими, коханими. Роки плинуть. Життя продовжується. Живіть на повну, живіть на всі сто, не зважайте на те, хто й що про вас думає чи говорить, адже життя дане нам одне, і прожити його треба у стилі фанк».
«Я мрію, щоб в Україні було престижно бути українцем. Мрію, щоб було стильно навчатися в українських університетах. Тримаймо разом українську хвилю. Україна — понад усе!» – промовив Михайло Поплавський.