Військовий аналітик Олексій Копитько підкреслив, що Україна має для Європи важливе значення в плані безпеки, але європейські посадовці не схильні надавати нашій державі належну підтримку, щоб захистити, зокрема, і себе. Він також вказав на ризики, що ховаються за «мирним планом», запропонованим Україні.
«Переконаний: якщо зараз оцінити погляди суспільства, буде підйом позиції «нехай усе це якось завершиться, — пише після оприлюднення інформації про «мирний план», запропонований Україні Америкою, Олексій Копитько. — Так зазвичай відбувається, коли починають обговорювати тему переговорів і перемир'я».
ВІДЕО ДНЯ
Слід розібратися.
1.Вже років зо три негласно і приблизно з моменту повторного наступу росії на Харків відкрито я іноді повторюю думку, за яку на мене багато хто кричав, але згодом ніби змирився і почав вникати.
Важливість України для оборони Європи більш ніж зрозуміла та її неможливо перебільшити. Навіть не ми це кажемо, а виходячи насамперед з документів самої Європи (по лінії НАТО, ЄС, окремих країн). Водночас теперішня ситуація є дуже несправедливою і може призвести до глухого кута.
Україна розплачується кров'ю, територією, демографічною кризою, непоправною втратою культурного надбання, руйнуванням економіки, знищеною екологією, крахом перспектив на десятиліття, змарнованим дитинством юних поколінь і цінним часом людей старшого віку.
РЕКЛАМА
Натомість отримуючи допомогу та підтримку, яку ми шануємо, але яка є незрівнянною з втратами і тим зиском у галузі безпеки, який ми забезпечуємо.
Нерівноцінний обмін.
І безліч заохочувальних слів на дивним тлі, яке продемонструвала шведська міністерка закордонних справ Марія Мальмер Стенергард: Європа заплатила росії за енергоресурси на 124 мільярди більше, ніж вклала у свою оборону через допомогу Україні.
РЕКЛАМА
Рано чи пізно вихід із цього замкнутого кола зведеться до двох поганих сценаріїв.
Перший. Сили України для дієвого опору вичерпаються.
Другий. Навіть якщо сили залишаться, українське суспільство підтримає рішення зупинити опір, розцінивши затягування війни без належної підтримки як велике лихо. Це зараз переважно «ні», але значення «так» уже давно не дорівнює нулю.
Внаслідок чого (особливо — у другому випадку) на Європу впадуть масштабні потрясіння, з якими вона просто не впорається.
РЕКЛАМА
Тому що росія поглине ресурси України і застосує об'єднану силу проти комфортного солодкого континенту (на місці Казахстану я б теж не заспокоювався).
Вихід лише один — перейти з режиму пасивної підтримки до військового союзу. Тобто взяти на себе не тільки частину витрат, а й ризики.
Звісно, це нікому не до вподоби. І нам би це не сподобалося у звичайній ситуації. Але ситуація — критична. Загрози — критичні. Неадекватні рішення лише погіршать.
2. У зверненні президента Зеленського очевидно прозвучав перший сценарій. Публічно.
Це вже не вигуки маргіналів і, тим паче, не шантаж. Це є констатація справжнього факту. За яким будуть жахливі наслідки для нас і не менш жахливі для Європи.
Можна дискутувати про причини (вони відомі), дорікати Україні, що вона неідеальна, але це нічого не змінить — наслідки будуть не тільки для нас.
Так само не важливо, чи вдасться нам зараз викрутитися, зберігши підтримку США. Рано чи пізно (швидше — дуже скоро) не вдасться.
Зверніть увагу.
Коли у середу з’явилися перші сигнали про якийсь план із 28 пунктів, реакція Європи була дуже стриманою. Тільки якісь другорядні особи сказали щось невиразне. Вчора вже було трохи більше коментарів. Сьогодні розкрутився дипломатичний механізм і відкрилися інформаційні джерела.
Тільки найбільш ліниві європейці не заклеймили «план Трампа» як «капітуляцію», цинічне антизахідне, антиєвропейське породження темряви, що підбадьорює агресора (виступ Фіцо на контрасті лише додає наочності).
Цілком згоден. Перелік пунктів — неприйнятний. А чи є якийсь інший? Який Європа готова (не потенційно здатна, а саме готова) реально забезпечити, не заганяючи Україну у вказаний вище глухий кут. І чому його у терміновому порядку узгоджують лише зараз?
Побоювання європейців та їхню епатажну риторику, за допомогою якої Україну намагаються переконати, що «план Трампа неприйнятний», можна пояснити: якщо в Україні швидко настає якесь заморожування навіть на кілька місяців, мультидоменні ризики для ЄС злітають до небес.
Трамп без докорів сумління руйнує європейські інтереси і не гарантує захист, це всі розуміють. Але ми і так знаємо, що неприйнятний! Не треба нас переконувати в очевидному. Не відкинути таке відразу можна тільки через серйозність становища і необхідність маневрувати. Що Україна і робить.
Проте це не дає відповіді на запитання — як переламати?
3. У кремлі чудово все розуміють. путін та інші рупори режиму особисто вкладаються в другу лінію зазначеного вище глухого кута.
Вони, як заведені, повторюють, що Європа виступає підбурювачем до продовження війни, не пропонуючи Україні натомість нічого порівнянного. Мовляв, США готові до миру, росія — тим більше, а Київ опинився під впливом жадібних європейських мілітаристів. Тут коментарі не потрібні.
Але буде неправдою сказати, що ці вкиди ніхто не сприймає. Неправдою буде сказати, що репліки Венса про «культурний обмін», торгівлю та подорожі замість війни вважають дурістю абсолютно всі.
Настрої у фейсбучних бульбашках та приміських автобусах — різні. На кордоні з Польщею та на кордоні з росією ці слова звучать по-різному. Отрута по краплині проникає. Не увійшло у резонанс та не спрацювало досі лише через одну причину — через обмеженість росіян. Їхні регулярні злочини обнуляють сумніви, що закрадаються.
Але злочини виснажують і штовхають до першого з поганих варіантів.
4. Звідси досить прості висновки.
Або Європа переходить у режим союзництва з Україною.
Або Трамп з путіним рано чи пізно досягнуть своїх (різних) цілей. Вони мають важелі і готові їх задіяти.
Є два максимально конкретні кроки у контексті переходу до режиму союзництва: перетворення російських активів на оборону Європи шляхом посилення України та блокада російського експорту вуглеводнів через Балтику. Друге взагалі робиться в один клік.
Якщо Європа до 25 листопада прийме такі рішення, Україна отримає аргументи і після 27 листопада працюватиме як де-факто ключовий елемент колективної оборони. Трамп буде змушений на це зважати.
І навпаки. Якщо узгоджені пропозиції європейських лідерів будуть стилістично бездоганними, але декоративними за масштабом та впливом у моменті, далі все передбачувано.
Україна опір не зупинить. Але буде значно складніше. І Європу це потім все одно наздожене, у самий непідходящий момент…
Поки що нічого страшного не сталося. Багатьох вражає від несподіваного протверезіння. Свого роду детоксикація. Що трохи тривожно, але в цілому корисно.
Бережіть себе та не читайте більшовицьких газет. Іншого тилу наша армія не має".
Фото з відкритих джерел
Матеріали, які розміщені у рубриці «Блоги», виражають особисту думку автора і можуть відрізнятися від позиції редакції.