Макарівська громада на Київщині знову в скорботі через загибель на війні земляка. Солдат Олександр Кривенко, 40-річний захисник, віддав життя за Україну.
З юних років Олександр захоплювався спортом, зокрема боксом. Цей вид спорту сформував у ньому силу духу, витримку, дисциплінованість та наполегливість – якості, що допомагали долати життєві випробування.
Протягом багатьох років він працював далекобійником. Колеги та знайомі характеризували його як відповідальну, працьовиту, чесну та надійну людину.
Після одруження Олександр переїхав до Макарова, де створив родину. Він був люблячим чоловіком, турботливим батьком, на якого завжди можна було покластися. Добрий син, надійний брат – Олександр ніколи не залишав близьких та інших людей у біді.
З перших днів повномасштабного вторгнення росії у лютому 2022 року, Олександр не залишився осторонь. Він брав активну участь у волонтерській діяльності, допомагаючи евакуювати мешканців Макарова, ризикуючи власним життям. Під час одного з таких виїздів він отримав поранення обличчя.
Пройшовши лікування, Олександр повернувся до роботи. Він продовжував здійснювати далекі рейси, доставляючи гуманітарну допомогу тим, хто її потребував. Його життєве кредо – допомагати там, де це можливо – залишалося незмінним як у мирний час, так і під час війни.
У травні 2024 року Олександр Кривенко став до лав Збройних Сил України. Солдат служив старшим стрільцем аеромобільного відділення 77-ї окремої аеромобільної бригади.
7 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Берестове на Харківщині, Олександр Кривенко зник безвісти. Для його родини почався надзвичайно важкий період очікування та надії.
У серпні 2026 року стало відомо, що солдат Олександр Кривенко загинув у бою. Ця звістка стала страшним підтвердженням найгірших побоювань родини, перетворивши надію на повернення живим на біль непоправної втрати.
Земляки згадують Олександра як мужню, добру, відповідальну та самовіддану людину. Його життєвий шлях – це приклад небайдужості та готовності брати на себе відповідальність у найважливіші моменти. Ще до війни він рятував людей та доставляв допомогу, а згодом свідомо став військовослужбовцем, усвідомлюючи потенційні небезпеки.
15 серпня 2026 року Олександра Кривенка поховали на Алеї Слави на кладовищі у Макарові.
Джерело: www.ukrinform.ua