Джерело фото, Getty Images
Пояснення до світлини, США створили понад 8500 цих ракет, проте використовували їх лише у декількох великих збройних конфліктах. На знімку – ракета, випущена по Іраку в 2003 році.
Рік тому видання New York Times зазначило, що Володимир Зеленський просив у США ракети BGM-109 Tomahawk, але отримав відмову. Американська влада вважала це прохання нездійсненним – як із політичних мотивів, так і з об'єктивних підстав.
Через рік, у жовтні 2025-го, президент США відкрито заявив: "Можливо, я поговорю з ним [з Володимиром Путіним – Ред.]. Можливо, я скажу: знаєте, якщо цю війну не вдасться залагодити, я відправлю їм [в Україну. – Ред.] ракети Tomahawk".
Політику заохочення України, починаючи з часів адміністрації Джо Байдена, в американській пресі назвали "ні, ні, ні, так", маючи на увазі, що зброю, яку Вашингтон спочатку відмовляється надавати Києву, рано чи пізно все ж таки йому передають.
Саме так американці діяли з наданням танків Abrams, винищувачів F-16 та оперативно-тактичних балістичних ракет ATACMS.
Кожній передачі озброєнь передували тривалі дискусії на відкритих та закритих платформах.
Танки Abrams, наприклад, надійшли до ЗСУ пізніше того часу, коли українці їх особливо потребували.
І в кожному із цих випадків озброєння передавали в кількості, що не дозволяла їм відіграти вирішальної ролі у бойових діях.
Проте, якщо адміністрація Трампа перейняла політику своїх попередників, чи можна припустити, що Tomahawk після декількох "ні" можуть опинитися на озброєнні ЗСУ, нехай навіть у обмеженій кількості?
Вірогідність цього ще не дуже велика. Однак, у випадку з цією зброєю важливо, що вона вже не дорівнює нулю.
Морська ракета
Основна перешкода – відсутність в України пускових установок для даних ракет.
Тобто BGM-109 Tomahawk — це морська ракета, її запускають з вертикальної пускової установки Mk41, яку зазвичай встановлюють на кораблях та підводних човнах.
ВМС ЗСУ не мають кораблів для застосування таких ракет.
На початковому етапі, у 1970-х роках, розроблялися версії для повітряного та наземного пуску, але повітряний Tomahawk програв конкурентам, а наземний був заборонений угодою про ракети середньої та малої дальності (ДРСМД).
Джерело фото, U.S. Marine Corps/Sgt. Brian Stippey
Пояснення до світлини, Запуск ракети з комплексу Typhon
У 2000-х єдиною можливістю запускати Tomahawk із землі були системи протиракетної оборони Aegis Ashore, ракети яких SM-3 летять з установок Mk41, змонтованих стаціонарно на землі.
Гіпотетична можливість застосування Aegis Ashore для запусків Tomahawk була одним із аргументів російської сторони проти американської програми ЄвроПРО.
Однак, це побічна властивість протиракетної системи, не призначеної для ураження наземних цілей, і в будь-якому разі надання Aegis Ashore Україні американці навіть не розглядають.
У 2019 році ДРСМД припинив своє існування, і в США розпочали відновлювати програму пересувних наземних пускових установок для Tomahawk.
Нова система має назву Typhon, вона надійшла на озброєння армії США у 2023 році. Зараз у збройних силах Америки є щонайменше дві батареї Typhon, але навряд чи значно більше.
Отже, розмовляючи про можливість надання Україні таких ракет, варто міркувати так: чи погодяться американці віддавати зброю, яку вони щойно почали виробляти, і якої у них є лише невелика кількість?
Серйозна загроза
Водночас навіть настільки малоймовірна перспектива, як передача Tomahawk Україні, в Росії сприймається серйозно.
Речник Кремля Дмитро Пєсков в інтерв'ю Павлу Зарубіну в неділю заявив: "Тема Tomahawk викликає у нас глибоке занепокоєння, про це вже заявляв президент Путін".
Путін на початку жовтня назвав Tomahawk "вже не зовсім сучасною, але потужною зброєю і такою, що несе загрозу".
"Звичайно, це не змінить жодного співвідношення сил на полі бою", — зазначив він.
Джерело фото, Ford Williams/U.S. Navy/Getty Images
Пояснення до світлини, Донедавна Tomahawk була виключно морською ракетою
Якщо вважати лінію фронту полем бою, то крилаті ракети безпосередньо на неї вплинути не зможуть. Їх використовують проти об'єктів у тилу.
Tomahawk здатна уражати цілі на відстані від 1600 до 2500 кілометрів. Причому менша цифра відповідає дальності найсучасніших версій ракети, які зараз виробляються.
Ця крилата ракета летить на дозвуковій швидкості, але на невеликій висоті, повторюючи рельєф місцевості. Вона використовує систему Terrain Contour Matching (Зіставлення контуру місцевості, TERCOM), в пам'ять якої закладена карта з відмітками висот.
Зіставляючи карту з показаннями радіовисотоміра, Tomahawk визначає місце розташування та коригує маршрут до цілі, виконуючи політ на малій висоті (десятки метрів), де її важко перехопити. Перед ціллю ракета робить "гірку" і захоплює ціль головкою самонаведення.
Подібна головка дозволяє ракетам вражати цілі з високою точністю. Раніше вона була не потрібна – деякі ракети оснащували ядерними боєголовками.
Проте після завершення Холодної війни їх зняли з озброєння, зараз їх не існує.
Іноземна участь
Використання Tomahawk іншою державою передбачає тісну взаємодію зі США.
По-перше, застосування таких точних та далекобійних ракет вимагає розвідувальної інформації. Україна і так сильно залежить від американських розвідданих.
Ця залежність була особливо помітною навесні, коли США на певний час призупинили передачу даних ЗСУ.
Тоді з'ясувалося, що американська інформація має вирішальне значення для дальніх ударів по російських тилах.
Влітку, як дізналася газета Financial Times, США почали передавати Україні ще більше інформації.
Як стверджувала FT з посиланням на українських та американських посадовців, розвідка США надає Києву інформацію, яка дозволила завдати ударів по важливих російських енергетичних об'єктах, у тому числі по нафтопереробних заводах далеко за лінією фронту.
За словами посадовців, знайомих із ситуацією, американська розвідка допомагає Києву визначати маршрут, висоту, час і тактику здійснення операцій.
Це дозволяє українським ударним безпілотникам обходити російську ППО.
Якщо ЗСУ отримають Tomahawk, то американські фахівці, ймовірно, не лише розроблятимуть маршрут польоту, а й братимуть участь у підготовці ракет до застосування.
Скільки ракет могли б передати США
За даними Reuters, з середини 1980-х років ВМС США придбали 8 959 ракет за середньою ціною 1,3 млн доларів за одиницю. В інших джерелах наводяться подібні цифри.
Проте з того часу США брали участь у декількох війнах з великим використанням ракет. Деякі модифікації застарівали і, якщо їх не оновлювали, а виводили з експлуатації, це також впливало на загальний арсенал.
За даними Reuters, останніми роками обсяг виробництва ракет становив від 55 до 90 одиниць на рік. Згідно з бюджетною інформацією Пентагону, військові планують придбати 57 ракет у 2026 році.
Кількість ракет в американському арсеналі обчислюється тисячами, але війна в Україні засвідчила, що конфлікт із державою з великою армією потребує і великої кількості ракет.
З урахуванням того, що США побоюються можливої війни з Китаєм, вони, ймовірно, не змогли б передати Україні таку кількість ракет, яка б змінила хід війни шляхом знищення лише військових цілей.
З іншого боку, точні удари по об'єктах нафтопереробної галузі вже ускладнили економічну ситуацію в Росії.
Тому навіть десятки, а не сотні ракет в Україні у поєднанні з іншими засобами зіграли б помітну роль у війні.
Приклад такого використання продемонструвала сама РФ, яка активно застосовує різні крилаті ракети у поєднанні з дронами проти України.