Автор фото, BBC/Getty Images
Російське вторгнення в Україну еволюціонує у збройний конфлікт ракет великої дальності та безпілотників, оскільки обидві сторони прагнуть отримати військову перевагу поза межами кровопролитних траншей на сході України. Про те, в чому полягає суть цієї війни на великих відстанях і чи здатна вона визначити переможця в цьому протистоянні, повідомляє The Telegraph.
Впродовж останніх днів Україна збільшила інтенсивність атак на хімічні та нафтові об’єкти, розташовані глибоко на території Росії, а також в окупованому Криму, в той час як російські війська продовжують застосовувати дрони та ракети проти енергетичної інфраструктури та цивільних об’єктів по всій Україні.
Розцінювати це як ескалацію перед можливим перемир’ям було б невірно – скоріше це черговий етап дедалі більш всеосяжного зіткнення, зазначає автор статті.
Згідно з останньою оцінкою розвідувального співтовариства США, відсутні будь-які індикатори того, що Володимир Путін налаштований на мир або навіть припинення вогню. Він продовжує вести бойові дії.
Росія прагне ліквідувати систему енергозабезпечення України. Путін хоче, щоб українці відчували холод і втратили рішучість чинити опір через побоювання. Україна ж, у свою чергу, намагається послабити здатність Росії забезпечувати фінансування війни, руйнуючи її заводи з переробки нафти, завдаючи збитків портам і провокуючи порушення нормального життя цивільного населення як супутній ефект.
Мішені Росії – переважно цивільне населення, в той час як України – економічні об’єкти, підкреслює Telegraph.
Зброєю великої дальності у Путіна є іранські дрони Shahed, які тепер відомі під назвою “Герань”. Вони стали оперативнішими та легшими, оснащені більшими бойовими частинами та більш досконалим електронним захистом. Їхній кут пікірування при наближенні до цілі – практично вертикальний – це суттєво ускладнює процес їхнього знищення.
Крім того, російські збройні формування застосовують балістичні ракети та тихі, але смертельно небезпечні керовані авіабомби. Це застарілі авіаційні бомби вільного падіння великого розміру, модернізовані за допомогою крилового комплекту та системи навігації.
Навіть якщо вони не влучають, вони знищують все навкруги. Їхня зона досяжності безперервно збільшується. Найбільша з них – ФАБ-3000 – має бойову частину з 1,2 тонни вибухової речовини і здатна розкидати осколки в радіусі милі.
З кінця 2022 року стратегія Росії щодо руйнування України ґрунтується на трьох компонентах:
- по-перше, утримувати окуповані території і просуватися поступово, захоплюючи одне знищене місто за іншим.
- по-друге, підривати бойовий дух мирного населення, обстрілюючи українські міста та руйнуючи енергетичну інфраструктуру.
- по-третє, обірвати взаємодію між Україною та Західним світом.
Незважаючи на те, що російські атаки на енергетичну інфраструктуру та міста не зломили моральний стан українців, вони значно ускладнили умови їхнього життя. У східних містах, таких як Харків, мешканці перебувають під постійними обстрілами на межі – фізично та морально, пише автор статті.
“Ніхто не будує плани на майбутнє. Усі просто живуть одним днем”, – наводить він слова харківського психолога Віталія Христенка.
У місцевих лікарнях облаштовують підземні операційні, щоб хірурги могли виконувати операції навіть під час обстрілів.
“Я вже не розумію, що таке психологічне здоров’я. Потрібно бути готовим до того, що цей день може стати останнім у твоєму житті”, – заявляє лікар Іван Пархоменко.
Однак Україна все активніше відповідає власними засобами ураження великої дальності. До цього року Київ не мав можливості завдавати ударів по російській території. Тепер ситуація змінилася – Україна здатна регулярно запускати ракети на значну відстань.
Українці усвідомлюють, що Росія зазнає величезних людських втрат за кожен кілометр, який вона захоплює – наразі у війні загинуло або було поранено приблизно 1,1 мільйона росіян. Але вони також розуміють, що Путіну байдужі людські жертви. Більше того – він переконаний, що возвеличує життя своїх солдатів, змушуючи їх віддано служити та вмирати за Росію-матінку, пише автор статті.
Отже, Володимир Зеленський та його військове керівництво усвідомлюють, що їм необхідно знайти інші інструменти – і удар по російській економіці став новим пріоритетним завданням, додає він.
Завданням України є нафтопереробна промисловість Росії. Від 15 до 20 відсотків російського валового внутрішнього продукту припадає на природний газ і нафту, в той час як продажі нафтопродуктів таким країнам, як Туреччина, Китай і Бразилія, становлять значну частину російського експорту.
Російська економіка вже відчуває напруженість. Війна обходиться уряду РФ у величезні суми – ймовірно, понад 500 мільйонів доларів щодня, а 40 відсотків федерального бюджету зараз спрямовано на оборону, повідомляє Telegraph.
Головне питання полягає в тому, хто виснажиться першим – Росія чи Україна? Росія повільно просувається на східному фронті, але аналітики зауважують, що для підтримки кампанії їй доводиться щомісяця знаходити від 20 до 30 тисяч нових військовослужбовців, а також фінансувати відновлення військово-промислового комплексу.
Так, Росія зберігає стійкість, але чим довше триває даний збройний конфлікт, тим більша вірогідність, що скорочення прибутків від нафти та газу, збільшення інфляції та сповільнення економічного зростання почнуть мати серйозні наслідки. Здійснюючи бомбардування економічних цілей, Київ прагне завдавати ударів по цьому “синяку”, доки він не перетвориться на справжню рану, пише автор статті
Саме на це зараз сподіваються українці, які минулої ночі, як і вчора, сиділи при свічках у Києві та інших містах країни.