Підпис до фото, Збройні Сили України наполегливо використовують на передовій НРК — наземні роботизовані комплекси
У непроглядній пітьмі, вистрибнувши з автомобіля, українські воїни квапливо починають вивантажувати апаратуру з багажного відділення. Вони знаходяться в зоні досяжності дронів-камікадзе, і наслідком будь-якого зволікання тут може стати смерть.
"Пристрій доставлено", — пошепки повідомляє в рацію один із бійців.
У слабкому червоному світлі його обличчя майже не видно. З автомобіля, з приглушеним гудінням, виїжджає робот — або, як його ще називають, наземний роботизований комплекс, НРК.
Ці механізми стали необхідними для перевезення вантажів на лінії зіткнення. Бій за Покровськ — перша, де їх стали використовувати у великих масштабах.
Російські війська систематично намагаються відрізати всі підходи та дороги до Покровська та Мирнограда. Ще зовсім недавно ці два міста були важливими пунктами для забезпечення підрозділів ЗСУ на Донбасі. Коли ж лінія фронту наблизилась, вони стали переднім рубежем — перешкодою на шляху російського наступу на північ, до решти Донецької області, і на захід — у напрямку Дніпропетровщини.
Але з наближенням фронту росіяни отримали можливість завдавати ударів по транспортних вузлах і магістралях значно глибше в тил. FPV-дрони безпосередньо полюють за будь-яким рухом на підступах до Покровська, прагнучи перервати логістичну підтримку захисників міста.
З появою дронів на оптоволокні та новітніх моделей, як-от "Молнія", збільшується так звана "кіл-зона" — 30-кілометрова смуга уздовж фронту, де дрони-камікадзе здатні завдавати ураження з обох сторін.
Росіянам стає простіше переривати сполучення між агломерацією Покровськ–Мирноград і тиловими центрами постачання. Сьогодні дістатися до Покровська надзвичайно важко: будь-яке пересування майже неминуче буде виявлено та атаковано дронами.
Назва "кіл-зона" говорить сама за себе: — все, що опиняється в її межах, наражається на небезпеку бути знищеним.
Військовий медик "Віцик" та його оператор НРК "Аудитор" переконалися в цьому на власній шкурі. Віцик і Аудитор — їхні позивні. Минулого місяця, під час евакуації поранених у Покровську, їх оперативно виявили та влаштували справжнє пекло.
Почувши гудіння дрона, у них були лічені миті, щоб добігти до старого будинку та сховатися.
"Вийти з того будинку означало б загибель, — згадує той жахливий день Віцик. — Дрон за дроном полювали на нас. Один відлетів — прилетів інший. FPV вдарив — за ним наступний. І одночасно "стволка" (артилерія), міномет, танки".
Обстріл тривав 59 напружених хвилин. Після кожного вибуху підлога в будинку тремтіла, а пошкоджена стіна, за якою переховувалися Віцик і Аудитор, почала розтріскуватися. Зрештою їм вдалося вислизнути й дістатися безпечнішого місця.
Військові відзначають надзвичайну концентрацію дронів на цій ділянці фронту. Вони безперервно кружляють у небі в пошуках нової цілі.
"Там не трапляється так, що йдеш — і нічого не літає, — пояснює Віцик. — Ти рухаєшся посадкою: від куща до куща, від хати до хати, від вулиці до вулиці. Ось такими перебіжками".
Автор фото, Vitsik via BBC
Підпис до фото, Військовий медик "Віцик" провів майже годину під вогнем дронів у "кіл-зоні", намагаючись евакуювати поранених
На тлі цієї ситуації начальник генштабу РФ Валерій Герасимов навіть звітував Володимиру Путіну, що Покровськ і Мирноград нібито оточені.
Українське військове командування неодноразово спростовувало подібні твердження.
Щоб зміцнити оборону цих міст, Київ перекинув елітні підрозділи. Нещодавно в інтерв’ю каналу "24" керівник ГУР Кирило Буданов назвав ситуацію в районі Покровська "вкрай складною", але наголосив, що Україна все ще тримається.
Разом з тим будь-які пересування в цьому районі надзвичайно ризиковані. ЗСУ змушені обмежувати ротації підрозділів на передових позиціях, оскільки кожен рух пов’язаний із величезною небезпекою.
За останні роки війна докорінно змінилася, каже командир роти 5-ї окремої штурмової бригади Сергій. "За піхотинцями постійно стежать камери та десятки дронів, які намагаються знайти й знешкодити кожного з нас, — розповідає він. — Це надзвичайно важко. Будь-яке переміщення — це величезний ризик".
У результаті бійці залишаються на позиціях тижнями, а іноді й місяцями, перш ніж їх вдається змінити.
У таких обставинах логістика на передовій набуває критичного значення. Без доставки провізії та боєприпасів військові будуть змушені або здаватися, або відходити з великими втратами.
Саме тому останнім часом широкого розповсюдження набули наземні дрони — роботи.
Вони невеликі, деякі без проблем проїжджають навіть вузькою велодоріжкою. Їх складніше придушити засобами РЕБ, ніж повітряні дрони. І найважливіше — ними можна керувати дистанційно, з відносно безпечного місця.
Підпис до фото, Постачання на передову – критично важливе. І роботи дуже допомагають
За інформацією управління безпілотних систем 7-го корпусу ЗСУ, що обороняє Покровський напрямок, близько 90% логістики зараз доставляється роботами.
Керівник управління Ігор (прізвище з міркувань безпеки не розголошується) в інтерв’ю BBC назвав ці машини "майбутнім армії", яке рятує життя солдатів.
Деякі бригади почали використовувати їх ще минулого року, але справжню популярність вони здобули лише останніми місяцями.
Команда Сергія з 5-ї бригади відправляє роботів у логістичні місії регулярно — іноді по декілька разів на день.
Автор фото, Vitsikkk via BBC
Підпис до фото, Покровськ перетворився на місто-привид, але контроль над ним критично важливий для України через ключові шляхи та залізницю
Кожна операція починається у старому сільському гаражі.
У день нашого приїзду бійці завантажили на робота "Терміт" воду, паливо та боєприпаси. Оператор виводить машину з гаража за допомогою пульта — далі її запакують у фургон.
Щоб заощадити заряд акумулятора, робота перевозять ближче до лінії фронту, а вже там запускають.
"Терміт" виглядає як маленький танк: на гусеницях, але без башти. Він бере на борт до 200 кілограмів. Цього разу його місія — доставити спорядження FPV-пілотам, які працюють поблизу лінії зіткнення.
Постачання для пілотів вкрай важливе: обидві сторони активно полюють на операторів дронів-камікадзе. Коли українські FPV працюють злагоджено, просування малих російських штурмових груп зупиняється.
Паралельно інтенсивна робота російських дронів знищує позиції української піхоти та перериває їхню логістику. Саме тому обидві сторони намагаються "нейтралізувати" пілотів, щоб утримати позиції або просунутися вперед.
Зі зростанням потреби в роботах змінюється й робота військових інженерів. У майстерні 79-ї бригади донедавна переважно займалися FPV-дронами. І зараз цех завалений цими маленькими машинами.
Але останнім часом майстри отримують все більше запитів щодо роботів. Отримавши їх від виробника, військові часто переробляють техніку під свої потреби — приварюють конструкції, підсилюють зв’язок, маскують корпуси.
Підпис до фото, Інженери все частіше готують наземні дрони до роботи в зоні боїв, додаючи маскування та канали зв’язку
Проте, FPV-дрони все ще є основною загрозою для наземних платформ.
"Ворог дуже серйозно взявся за наші логістичні маршрути та активно вибиває НРК, — розповідає оператор з позивним "Юрист" із 79-ї бригади. — Як би ти не маскував робота, який би у нього не був зв’язок і наскільки б швидко він не їхав, дрони-камікадзе все одно можуть його виявити й наздогнати".
Не лише дрони становлять небезпеку: міни теж серйозно ускладнюють роботу роботизованих платформ. Під час однієї з недавніх евакуацій робот "Юриста" підірвався на міні й пошкодив гусеницю. Інший робот, надісланий сусіднім підрозділом, також знищили. "Юрист" досі не знає, чи зумів той поранений врятуватися.
Дістатися до Покровська та його околиць роботам надзвичайно складно.
"Зараз така інтенсивність боїв, що фактично одна логістична платформа робить два виїзди, — каже Ігор з управління безпілотних систем 7-го корпусу. — [Втрата] роботів колосальна. До Покровська доїжджає один із трьох".
Через обмежену прохідність цих машин існує лише декілька маршрутів, якими можуть користуватися оператори — і всі вони постійно під наглядом дронів. Є й інші проблеми.
Як пояснює виконувач обов’язків командира логістичного взводу 5-ї бригади з позивним "Шеф", одна з головних — обмежений запас ходу. "Це суттєво ускладнює роботу хлопців, які мають під’їжджати до точки запуску робота досить близько до фронту", — каже він.
У середньому одного заряду вистачає на 20 км. Тож солдатам доводиться заїжджати в "кіл-зону", щоб розпочати місію. У багатьох моделей і прохідність залишає бажати кращого. "Якщо підуть сильні дощі й буде болото, роботи просто не проїдуть", — додає "Шеф".
Погода загалом відіграє велику роль. З настанням холодів роботи починають "світитися" в тепловізорах: машина випромінює тепло й на фоні низьких температур виглядає як червона мішень.
Проте, останніми днями туман допомагав операторам успішно виконувати завдання. Але той же туман давав змогу російським штурмовим групам просуватися непоміченими.
Попри всі ризики, роботи залишаються життєво важливою артерією, яка підтримує військових на передовій. Саме тому для підрозділів на кшталт логістичної роти 5-ї бригади їх стає дедалі більше.
Сьогодні "Терміта" запускають у темряві. Коли солдати викотили його з фургона, по рації прийшло підтвердження стабільного зв’язку.
Робот швидко розвернувся і тихо загуркотів у напрямку своєї кінцевої точки. Чи виконає він завдання — невідомо, але від його успіху залежить життя українських військових на передовій.