Автор фото, Reuters
Обстановка для українських військових у районі Куп’янська – міста, яке фактично тримає східну лінію оборони Харківської області, – останніми днями значно погіршилася, інформують українські джерела.
Російські війська, сконцентровані на опорному пункті на північ від міста, зуміли не тільки проникнути в центр Куп’янська малими групами, але і перекинути туди значні ресурси. Зараз у місті відбуваються активні зіткнення.
Основну загрозу для оборони становить просування російських штурмових підрозділів до шосе Харків – Куп’янськ – Сватове. Це може значно ускладнити забезпечення українських військ на захід від річки Оскіл і відрізати частини, які утримують позиції на східному березі.
Наскільки загрозлива ця обстановка для українських військових, що захищають Куп’янськ і його околиці? Чи обґрунтовані припущення, що місто може бути здане найближчим часом?
Чи сталося це зараз
Ні. Обстановка на північ від Куп’янська погіршувалася для ЗСУ ще з кінця 2024-го – початку 2025 року, коли російські підрозділи змогли переправитися через річку Оскіл щонайменше у двох місцях і закріпитися на плацдармі. Поступово, з доставкою підкріплень, плацдарм ставав ширшим, а сили оборони України намагалися цьому запобігти, але не змогли.
Задуми російського командування були зрозумілі: накопичити достатньо резервів, а потім або спробувати обійти Куп’янськ із заходу, перервавши основну трасу постачання Р-07 на Чугуїв, або здійснити прямий наступ з півночі на сам адміністративний центр.
Зайти в тил ЗСУ із західної сторони від Куп’янська не вийшло – атаки відбили, і, зважаючи на все, російське командування вирішило діяти за другим варіантом. Влітку почала надходити інформація про збільшення “сірої зони” на північ від міста, що вказувало на виникнення там передових російських груп. А на початку вересня з’явилися відомості вже про бої вже в межах міста.
Автор фото, EPA
Ще раніше, наприкінці серпня, керівник російського Генштабу Валерій Герасимов доповів Володимиру Путіну, що Куп’янськ практично повністю заблокований, а близько половини його території вже зайняли підрозділи російського угруповання “Захід”.
Заява Герасимова викликала подив у так званих z-блогерів – на той момент російські частини, що наступали на Куп’янськ з півночі, були лише на підступах до міста.
Серед російських військових кореспондентів припускали, що найближчими тижнями і місяцями угруповання “Захід” буде намагатися привести реальну обстановку у відповідність до заяв керівника Генштабу.
Що зараз відбувається в Куп’янську
Російські підрозділи, розташовані на північ від Куп’янська в трикутнику Кондрашівка – Радьківка – Голубівка, проникли в місто за двома основними напрямками. Перший – вздовж траси Р-79, яка йде паралельно річці Оскіл. Другий – обходом через західну частину міста з переходом річки Куп’янка.
Мета просування – перетнути трасу Р-79 з центральною міською трасою Р-07, яка веде на захід до Чугуєва і Харкова. У східному напрямку шляхи ведуть через міст до Заоскілля, Кучерівки та Петропавлівки, де тримають оборону українські війська.
У районі проникнення багато великих споруд, де передові російські групи можуть розташовуватися і накопичувати сили.
За даними звіту Американського Інституту вивчення війни (ISW) від 21 жовтня, російські війська атакували як у самому Куп’янську, так і на північ, північний схід, схід і південний схід від міста. ЗСУ контратакували у західній частині Куп’янська та біля села Піщане на східному березі.
ISW зазначає, що на момент виходу звіту операція з проникнення не змінила контроль Росії над місцевістю або передовою лінією зони бойових дій. Варто враховувати, що без надійних підтверджень ISW завжди дає дуже обережну оцінку подіям на фронті.
Чи є загроза оточення підрозділів ЗСУ, які обороняються на схід від Куп’янська
Наразі – ні. Напівзруйнований міст через Оскіл у центрі Куп’янська, до якого просуваються російські війська, дає змогу ЗСУ підтримувати зв’язок із підрозділами на східному березі. Водночас він не є основним маршрутом постачання. Ймовірно, у разі загрози захоплення цей міст підірвуть.
Основний шлях постачання українських військ, що утримують позиції на схід від Куп’янська, проходить південніше – через район залізничної станції Куп’янськ-Вузловий, де дамба через Оскіл дозволяє перекидати техніку й боєприпаси. Але назвати цей маршрут надійним важко. Російська авіація час від часу завдає ударів по дамбі, хоча знищити її не може – пошкодження швидко відновлюють.
У разі крайньої необхідності можуть використати понтонні переправи, але вони значно вразливіші.
Втім, це не означає, що ЗСУ можуть дозволити собі відступ з південних і центральних районів Куп’янська. У разі такого кроку російські війська, найімовірніше, продовжать просування вздовж Осколу в напрямку дамби. Тоді питання про відведення всіх українських сил з лівого берега річки, включно зі східною частиною Куп’янська, доведеться вирішувати негайно.
У такій ситуації російська армія отримає більше простору для дій. Плацдарм на західному березі Осколу та контроль над інфраструктурою Куп’янська дозволять їй тримати українське угруповання в постійній напрузі. Наявність природної водної перешкоди по флангах дасть змогу звільнити частину сил для перекидання на інші ділянки фронту.
Ймовірно, ці підрозділи можуть посилити російські війська, які наступають південніше – у напрямку селища Борова та Лиманському напрямку, з метою виходу до Слов’янсько-Краматорської агломерації з півночі.
Автор фото, Getty Images
З якими проблемами стикаються російські війська
Угруповання “Захід”, що діє на куп’янському напрямку, не може підійти до міста ні з півдня, ні зі сходу. Наступ на Куп’янськ ведеться лише з північного плацдарму, створеного на західному березі річки Оскіл.
Труднощі із забезпеченням російських частин, що закріпилися на цьому плацдармі, були й раніше. Тепер, коли бойові порядки розтягнулися у напрямку міста, ситуація ще більше ускладнилася.
За допомогою човнів і дронів неможливо перекинути на інший берег велику кількість вантажів – не кажучи вже про важку техніку чи озброєння. До того ж усі потенційні місця переправ перебувають під вогневим контролем ЗСУ.
Частково розв’язати проблему переправи через Оскіл росіянам вдалося завдяки використанню підземної труби, що тягнеться від села Лиман Перший до Радьківки. Про це стало відомо у вересні. Можливо, саме з цим пов’язане досить несподіване для ЗСУ накопичення російських сил на західному березі.
Чи функціонує цей тунель зараз – достовірної інформації немає. Але навіть якщо він працює, підтримувати підрозділи, що проникли в місто, через нього неможливо. Доставляти боєприпаси чи їжу вузькими коридорами, які прострілюються українською артилерією, вкрай складно й небезпечно.
Наступ на Куп’янськ з такого слабо забезпеченого плацдарму – серйозний ризик для росіян. Якщо ЗСУ встигнуть підтягнути туди резерви, а російське командування не розв’яже питання логістики, особливо з постачанням передових частин, – результат цього протистояння може виявитись для них невтішним.
У чому проблема оборони ЗСУ
Здається, що ставка на дрони в умовах розпорошеної української оборони знову не спрацювала.
Російська армія активно використовує тактику “просочування” – коли невеликі групи проходять крізь лінії оборони. Ймовірно, під Куп’янськом вона діє за тією ж схемою.
Повідомлення українських медіа про те, що російські штурмові групи нібито потрапили до міста, переодягнувшись у цивільне, виглядають сумнівно. По-перше, українська влада завчасно вивозить цивільних з небезпечних районів. По-друге, важко уявити, що спостерігачі чи оператори дронів не змогли відрізнити цивільного від озброєного військового, який перетинає лінію фронту, навіть якщо той без важкої амуніції.
На лінії боїв і в ближньому тилу – від Донбасу до Запоріжжя, а також між Сумською, Курською, Бєлгородською та Харківською областями – дрони атакують усе, що може бути пов’язане з військовими.
Ще одна серйозна проблема – нестача бойової піхоти. Українські військові не раз скаржилися, що їм не вистачає людей, аби надійно перекривати шляхи просування супротивника, швидко реагувати на його прориви в тил і вчасно проводити контратаки.
Проблеми з використанням техніки є в обох сторін. Російські підрозділи, що наступають з північного плацдарму, змушені діяти майже без важкої техніки. Ще кілька років тому штурм такого міста, як Куп’янськ, лише силами легкої піхоти виглядав би божевіллям.
Але й українська армія не може вільно застосовувати бронетехніку – поле бою цілодобово контролюють розвідувальні та ударні дрони. Техніку просто знищують ще до вступу в бій. Тож, навіть маючи можливість, українським силам доводиться покладатися переважно на піхоту.
Щоб стримати чергове просування російських військ, в Україні створили нове об’єднання – угруповання Об’єднаних сил, яким командує генерал Михайло Драпатий. Він має репутацію “пожежника” – неодноразово керував військами на найскладніших ділянках фронту й робив це успішно.