Без відновлення морського експорту українська металургія може втратити значну частину виробництва, а окремі підприємства – перейти в простій. Про це попереджає головний аналітик GMK Center Андрій Тарасенко, наголошуючи, що ситуація 2026 року для галузі є складнішою, ніж на початку повномасштабної війни.
Зупинка роботи морського коридору, який є основним каналом збуту для металургійної та гірничорудної продукції, створила серйознішу загрозу, ніж будь-коли раніше. У першому півріччі 2026 року через цей коридор здійснювалося близько 50% експорту сталі, 95% чавуну та половина поставок залізної руди.
«Зупинка моря вибиває головну опору збуту практично одномоментно. У 2026 році ситуація складніша, ніж у 2022-му, тому що альтернативні ринки та маршрути також звужені», – зазначає Тарасенко.
На відміну від 2022 року, коли Європейський Союз частково компенсував втрату морської логістики скасуванням торговельних бар’єрів, цьогоріч набули чинності нові імпортні квоти. За оцінками GMK Center, ці квоти можуть призвести до скорочення постачань української сталі до ЄС на 60% порівняно з показниками 2025 року.
Додатковою проблемою є втрата можливості експортувати морем сталеві напівфабрикати. Минулого півріччя їхні поставки становили близько 520 тис. тонн. Альтернативні сухопутні маршрути є економічно невигідними через низьку маржинальність та витрати, пов’язані з механізмом CBAM (механізм коригування вуглецевих кордонів ЄС).
Найбільших збитків може зазнати гірничорудний сектор. Зниження світових цін на залізну руду робить експорт через європейські порти, який раніше допомагав галузі, збитковим. Тарасенко прогнозує, що частину залізорудних потужностей, імовірно, доведеться вивести в простій, а виробництво в секторі може скоротитися на 35%.
Зупинка морського сполучення ускладнює й імпорт сировини. Після втрати Покровської вугільної групи, українські заводи залежать від постачання вугілля зі США та Австралії. Його перевезення через європейські порти та залізницю може бути удвічі дорожчим, що призведе до зростання кінцевої вартості продукції приблизно на 15%.
Прямі втрати металургійної галузі через скорочення експорту можуть становити $150–200 млн щомісяця. Ця цифра не враховує подорожчання імпортної сировини, зростання операційних витрат та ризик повної зупинки окремих виробництв.
Проблеми можуть виникнути й на внутрішньому ринку. Через порти Україна імпортує види прокату, які не виробляються всередині країни. Тривала зупинка морського коридору може призвести до подорожчання або повної відсутності цієї продукції.
Андрій Тарасенко наголошує, що до вже існуючих проблем із морською логістикою додалися нові виклики: CBAM, квоти ЄС, підвищення залізничних тарифів та вартості передачі електроенергії. Без термінового втручання держави криза може призвести до довгострокового скорочення виробництва та втрати промислових потужностей.
«Потрібні термінові рішення щодо розблокування морського експорту, перегляду торговельних обмежень ЄС і зниження внутрішнього тарифного навантаження. Інакше наслідки для підприємств можуть стати незворотними», – підсумував головний аналітик GMK Center.