Перспективи розвитку свинарства в Україні: огляд від Миколи Бабенка
Керівник асоціації “М’ясної галузі” Микола Бабенко в інтерв’ю агентству “Інтерфакс-Україна” окреслив ключові аспекти розвитку свинарства та м’ясної індустрії в Україні, особливо в контексті поточних викликів, пов’язаних з експортом зернових.
Споживання свинини: українські реалії та європейські стандарти
За словами Бабенка, Україна значно відстає від європейських показників споживання свинини. Якщо до війни середньорічне споживання в Україні становило 14,5-15 кг на людину, то зараз цей показник знизився до 11-12 кг. Натомість, у країнах ЄС цей показник сягає 40 кг, а в деяких свинарських державах — 60-80 кг.
Основними причинами такого розриву є низька купівельна спроможність українців та висока ціна на свинину. Це підтверджується багаторічним імпортом, який раніше покривав 10-30% потреби ринку, свідчачи про те, що імпортна свинина була дешевшою за вітчизняну.
Історичний контекст імпорту та амбіції експорту
У 2012-2013 роках Україна входила до ТОП-10 світових імпортерів свинини, ввозячи близько 300 тис. тонн на рік. Після кризи 2014-2015 років імпорт суттєво скоротився, проте країна залишалася залежною від поставок з ЄС (Польща, Бельгія, Нідерланди, Данія). Однак, нині учасники Асоціації “М’ясної галузі” роблять перші кроки як експортери української свинини, маючи амбітні плани щодо перетворення України на провідного світового постачальника.
Цікавим фактом є те, що до війни в Україні, яка в 20 разів більша за Бельгію, на свинокомплексах було вдвічі менше свиней, ніж у цій європейській країні.
Свинарство як відповідь на виклики експорту зерна
Бабенко підтверджує доцільність звернення аграріїв до тваринництва, зокрема свинарства, в умовах складнощів з експортом зерна. Асоціація “М’ясної галузі” ще у 2020 році розробила програму “Нове свинарство-2025”, яка передбачала чотирикратне збільшення поголів’я свиней в Україні. На жаль, війна та лобістські інтереси інших секторів АПК загальмували ці плани.
За період 2014-2020 років кількість свинокомплексів в Україні скоротилася з 2190 до 1000, що свідчить про трикратне зменшення підприємств у галузі.
Рентабельність свинарства: міфи та реалії
Микола Бабенко наголошує, що свинарство, за умови правильної організації бізнесу, ніколи не було збитковим в Україні. Він спростовує твердження про нерентабельність галузі, вважаючи це виправданням неефективності менеджменту. Він зазначає, що Україна імпортує свинину з країн, де корми та зарплати значно дорожчі, а свинина коштує дешевше.
Аналіз, проведений у рамках міжнародної групи дослідників ефективності в свинарстві InterPIG, показав, що хоча ціни на корми в Україні були на 30% нижчими, ніж у ЄС, витрати кормів на 1 кг собівартості свиней були на 40% вищими. Це означає, що європейські країни виробляють удвічі більше м’яса свиней з тієї ж кількості кормів. Українське свинарство часто перетворюється на “фабрику з виробництва перегною”, а не м’яса, що призводить до щорічних перевитрат на кормах у межах 8 млрд грн.
Типові помилки в свинарстві
Серед основних помилок, які заважають ефективності свинарських підприємств, Бабенко виділяє:
- Фальшування генетики: масовий продаж “псевдогенетики” та звичайної відгодівлі під виглядом високопородних тварин.
- Фальшування кормів: використання неякісних преміксів, білкових компонентів або комбікормів, що не забезпечують необхідний рівень поживних речовин.
- Фальшування ветеринарних препаратів: застосування препаратів без належної діагностики та встановлення діагнозу.
- Відсутність об’єктивного обліку: брак контролю собівартості та ефективності виробничих процесів.
Ці фактори призводять до надлишкової собівартості свиней. Бабенко підкреслює, що розвиток м’ясної галузі прямо залежить від стану свинарства.
Кадрова проблема та перспективи інвестицій
Дефіцит кваліфікованих кадрів є серйозною проблемою. Спеціалісти часто недооцінені, що стимулює їх до співпраці з недоброчесними постачальниками фальсифікату заради додаткового заробітку.
Попри військові виклики, свинарство залишається одним із найпростіших і прибуткових бізнесів. Процеси в галузі системні та типові, що дозволяє налагодити ефективне виробництво за умови правильного налаштування та контролю. Українське птахівництво є яскравим прикладом успіху завдяки впровадженню сучасних методів та ефективності.
Україні необхідно збільшити поголів’я свиней у чотири рази, зосередившись на найнижчій собівартості. Це стане можливим завдяки вдосконаленню генетики, кормів, обліку та менеджменту. Після закінчення війни, коли корми подорожчають, Україна має бути готова до міжнародних ринкових процесів.
Не варто боятися надлишку свинини. Асоціація “М’ясної галузі” працює над створенням стабільних каналів збуту, а чотирикратне збільшення поголів’я не зможе суттєво вплинути на глобальний дефіцит свинини.
Європейський Союз, традиційний лідер експорту свинини, планово скорочує поголів’я через екологічні норми, що створює вільні ринки для інших країн. Україні потрібно запропонувати свій продукт та продемонструвати його якість.
Розвиток свинарства приноситиме Україні додатково 6 млрд євро доданої вартості щорічно. Ще однією проблемою, яка відлякувала аграріїв, була африканська чума свиней (АЧС), однак у 2023 році з’явилася вакцина з 95% ефективністю, що може змінити ситуацію.
Як правильно створити бізнес у свинарстві?
Рентабельність інвестицій у свинарство сягає 200%, що робить його привабливим для бізнесу та держави, яка має проблеми зі збутом рослинницької продукції. Це один із небагатьох шляхів вирішення проблеми блокування експорту зернових через створення внутрішнього ринку збуту.
Для запуску бізнесу необхідно інвестувати 5-6 тис. євро на одну свиноматку з потомством, що покриває витрати на будівництво, обладнання та генетику. Одна свиноматка разом з приплодом споживає близько 10 тонн зерна на рік, що еквівалентно вирощеному на 1 гектарі землі. Інвестиції окупаються за два роки.
Під час війни собівартість свиней значно знизилася (до 20-25 грн/кг), тоді як ціна реалізації зросла до 85 грн/кг. Це призвело до зростання рентабельності до 300%.
Експортні перспективи та співпраця
Українські м’ясокомбінати мають досвід експорту свинини, насамперед до країн ЄС. Наразі пріоритетними ринками стають країни Азії та Африки (Філіппіни, В’єтнам, Малайзія, Південна Корея, Сінгапур, ПАР), які споживають мільйони тонн свинини.
Щоб уникнути повторення досвіду блокування експорту зерна, Україна активно налагоджує відносини з новими ринками та партнерами. Важливою є співпраця між галузями АПК для формування спільної стратегії розвитку.
Українські підприємства м’ясної галузі відповідають найкращим європейським стандартам. Протягом трьох років Асоціація “М’ясної галузі” працює над отриманням єврономерів для підприємств, що спростить вихід на нові ринки. Серед перших готові до експорту підприємства західної України (“Агро-Інвест”, “Євро-Комерс”, “Ексім Фуд”, “Лембергміт”) та Київської області (“М’ясокомбінат Антонівський”).
Важливою є співпраця між галузями свинарства та біоетанолу. Україна експортує кукурудзу для виробництва біоетанолу, відходи якого (спиртова барда) можуть використовуватися для відгодівлі свиней, знижуючи собівартість продукції. Це дозволить створити додаткові ланцюги доданої вартості та експортувати не тільки зерно, але й спирт, свинину та м’ясні вироби, приносячи державі до 6 млрд євро щорічно, а з біоетанолом – вдвічі більше.
Асоціація “М’ясної галузі” запрошує агробізнес до кооперації та спільної розробки стратегії розвитку АПК, зокрема на Форумі “Зерно. Свині. М’ясо — 2023”.