“>
Фото: SuperAgronom.com
У певні роки виникає нагальна потреба в обробці посівів десикантом з метою боротьби з бур’янами. Однак, трапляється, що десиканти не виявляють належної ефективності проти певних видів бур’янів. Сергій Авраменко, доктор сільськогосподарських наук та провідний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН, пояснив причини цього явища на прикладі поля ріпаку, розташованого на Харківщині.
На зазначеному полі ріпак зазнав часткового підмерзання. В осередках найсильнішого підмерзання спостерігалося інтенсивне зростання бур’янів, що зумовило рішення провести десикацію.
Препарат, що містить дикват дибромід (150 г/л), було внесено у кількості 3 л/га. Через дев’ять днів після обробки стало очевидним, що препарат не подіяв на деякі види бур’янів.
«Якщо ми розглянемо осот, то він пожовтів належним чином. Однак, якщо говорити про лободу, то її листя залишається зеленим, а суцвіття практично неушкодженими. Саме вона створюватиме труднощі під час збору врожаю», — зауважив Сергій Авраменко.
За його спостереженнями, дія препарату також виявилася недостатньо ефективною проти таких бур’янів, як полин, молочай, гірчак березковидний та інші.
Читати також: В якій фазі розвитку озимої пшениці гербіциди найменше її пригнічують: на Харківщині триває масштабний експеримент
Науковець виділив три основні причини, через які десикація не призвела до очікуваних результатів.
- Першою помилкою стала погодна умова перед застосуванням препарату. Хоча під час обробки температура повітря становила приблизно 24–26 °C, напередодні кілька днів поспіль спостерігалася спека до 36–38 °C. Сергій Авраменко пояснює, що через температурний стрес рослини, зокрема лобода біла, формують щільний восковий наліт, який ускладнює проникнення діючої речовини в тканини рослини.
«Ми іноді помилково вважаємо, що вирішальним фактором є температура в момент внесення. Це невірно. Необхідно враховувати погодні умови, що передували обробці, та чи зазнавали рослини стресу», — підкреслив він.
- Другою причиною стала недостатня норма витрати робочого розчину. На полі було використано 150 л/га, тоді як, за словами експерта, за умов посухи цю норму слід було б збільшити щонайменше до 300 л/га.
- Третьою помилкою науковець вважає неправильний рівень pH робочого розчину. Дикват демонструє найкращу активність при кислотності в межах 4,5–6,5 pH. Проте, у цьому випадку вода мала слаболужну реакцію (близько 7,5 pH), до того ж, до бакової суміші було додано КАС, що призвело до подальшого підвищення pH.
«Ми створили слабколужне або навіть лужне середовище, в якому дикват демонструє низьку ефективність», — пояснив Авраменко.
Водночас він зауважив, що навіть застосовуючи стандартний дикват дибромід, можна досягти високоякісного результату, суворо дотримуючись регламенту його внесення.
«Дотримуйтесь рекомендацій щодо температури, норми витрати води та кислотності робочого розчину, і тоді препарат діятиме значно ефективніше», — підсумував Сергій Авраменко.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com