Зрошення є ключовою передумовою для отримання високих урожаїв плодових культур. Тому розуміння показників якості води, що використовується для цих цілей, має першорядне значення.
Фахівці компанії Ukravit пояснюють, які критерії є найважливішими та як їх можна коригувати.
«Вода для зрошення надходить із природних джерел, тому її характеристики формуються під впливом природних чинників. Однак, за результатами лабораторних досліджень, ці показники цілком можливо коригувати. Основними критеріями якості води для зрошення садів є pH, електропровідність, мінералізація, а також вміст карбонатів, гідрокарбонатів, магнію, натрію, калію, сульфатів та хлоридів», — зазначає доктор сільськогосподарських наук, агрохімік Ukravit Дмитро Котельников.
За словами фахівця, оптимальний діапазон pH для води становить 6,0–7,0. За таких умов більшість елементів живлення залишаються доступними для рослин.
Електропровідність води при температурі 25°С бажано утримувати на рівні до 1,3 дСм/м, а мінералізацію — до 400 мг/л (допустиме значення — до 1000 мг/л).
«Плодові культури чутливі до хлоридів, тому їхній вміст не повинен перевищувати 150 мг/л, а сульфатів — 100 мг/л. За pH вище 7,5 наявність карбонатів збільшує ризик содового засолення, тому в воді першого класу якості їхній вміст неприпустимий. Надлишок натрію призводить до диспергування ґрунтових агрегатів, зниження водопроникності та розвитку осолонцювання», — зауважує Дмитро Котельников.
Тривале використання води з високим вмістом натрію також погіршує властивості ґрунту, пригнічує кореневу систему та засвоєння рослинами поживних речовин. Окремої уваги потребує контроль вмісту заліза та марганцю, оскільки їх випадання в осад може спричиняти закупорювання фільтрів, трубопроводів і крапельних емітерів.
Щоб уникнути потенційних ризиків, Дмитро Котельников рекомендує регулярно проводити дослідження води для зрошення в Ukravit Institute. Це дасть змогу не тільки контролювати ситуацію, а й отримувати від фахівців компанії рекомендації щодо покращення якості води в різні періоди вегетації садів.
«У садівництві якість води для зрошення доцільно контролювати щонайменше тричі протягом сезону. Перше дослідження проводять на початку поливного періоду, коли мінералізація води зазвичай найнижча. Повторний аналіз виконують у середині сезону, переважно в червні-липні, коли через високі температури та інтенсивне водоспоживання концентрація солей у воді сягає пікових значень. Третє дослідження проводять наприкінці поливного сезону для планування відповідних заходів на наступний рік», — наголошує фахівець.
Вибір методів корекції води залежатиме від виявленої причини проблеми, пояснює Дмитро Котельников. Наприклад, для видалення піску, мулу та інших механічних домішок застосовують механічну фільтрацію. У випадках підвищеного вмісту заліза та марганцю ефективними є аерація, відстоювання та фільтрування.
При високому показнику pH та значному вмісті гідрокарбонатів проводять контрольоване підкислення. Для обмеження розвитку мікроорганізмів зменшують доступ світла та, за потреби, застосовують контрольоване хлорування або дозволені біоциди.
Для зниження загальної мінералізації води може використовуватися зворотний осмос, проте для великих обсягів цей метод часто є економічно невигідним. Більш практичним рішенням може бути змішування такої води з водою вищої якості або зміна джерела зрошення. Для зменшення негативного впливу натрію на ґрунт рекомендується застосовувати гіпсування.
