“Життя на стоп”: Зірка розкрила особисті турботи та рік змін.

Під кінець року артист Ігор Целип щиро поділився з «ФАКТАМИ», яким був для нього цей період — з випробуваннями, креативними знахідками, перервами, новими зусиллями та важливими рішеннями. В інтерв’ю виконавець розказав, як трансформувався, чого навчився, як війна відбивається на його шляху, чому родина лишається основною підтримкою та які задуми він прагне втілити у 2026-му.

«У Лондоні люди виспівували разом зі мною наші національні пісні»

— Рік доходить до завершення, яким він був для вас? З якими надбаннями зайшли у нього і з якими виходите тепер?

ВІДЕО ДНЯ

— Цей рік був багатогранним — і складним, і цікавим, і необхідним. Я розпочинав його з масштабними задумками, із прагненням більше створювати, презентувати свою музику, виступати. Упродовж року траплялось багато різних ситуацій — і позитивних, і нелегких. Але кожна з них чомусь мене навчила.

Мабуть, основне, з чим я виходжу сьогодні, — це розуміння, що не все потрібно робити миттєво. Є час для руху, є час для перепочинку. І в цьому немає нічого поганого. Я став більш врівноваженим і упевненим у тому, що роблю. І вдячним — за оточення, за досвід, за можливість продовжувати свою діяльність.

РЕКЛАМА

— Як змінилися за цей рік — як особистість і артист?

— Я став більш усвідомленим і спокійним. Почав менше квапитися, більше дослухатися до себе. Як особистість усвідомив, що важливо зберігати гармонію, навіть коли все довкола нестійке.

Як артист — став щирішим. Раніше я більше розмірковував про форму, про те, як це виглядатиме. А тепер мені важливо, аби це було по-справжньому. Адже коли ти розмовляєш від душі, люди це відчувають. І тоді музика діє по-іншому.

РЕКЛАМА

— Що нового відкрили в собі за цей час — можливо, риси чи здібності, про які раніше навіть не підозрювали?

— Відкрив у собі витримку. І, напевно, здатність не зупинятися. Були етапи, коли хотілося просто призупинити все, але я збагнув, що потрібно прямувати далі, навіть якщо шлях не завжди легкий. Також я навчився сприймати ситуації такими, які вони є. Не все можливо контролювати, і це прийнятно. Часом потрібно лише займатися своєю справою — і з часом усе стає на свої місця.

— Чи вдалося осягнути все, що запланували на старті року?

— Відверто кажучи, не все, що задумував. Але я навчився не переслідувати позначки у переліку цілей. Були проєкти, які реалізувалися навіть краще, ніж я сподівався, були й такі, що довелося відкласти — як, наприклад, мій ресторан. Але я не розцінюю це як невдачу. Навпаки, це закономірний процес — щось відпускаєш, щоб звільнити місце для нового. Зате я продовжив писати музику, виступати, знайомитися з особистостями, які надихають. Я здійснив кроки вперед у своєму творчому баченні, і це для мене головний здобуток. Тому що не завжди важливо, скільки виконав, важливо, ким ти став у ході роботи.

РЕКЛАМА

— Який момент став для вас вирішальним або найбільш вражаючим за цей рік?

— Вражаючих моментів було дуже багато. Один із них — виступ у Лондоні, коли люди виспівували разом зі мною наші народні пісні. Це було надзвичайно зворушливо. У той момент я дійсно відчув, як дуже сильно нас згуртовує музика. А переломним був етап, коли вирішив припинити роботу ресторану, щоб більше сконцентруватися на креативності. Це рішення далося нелегко, але воно надало мені волю і нове натхнення. Я зрозумів, що зараз хочу віддавати максимум саме музиці.

“Я став спокійнішим і впевненішим у тому, що роблю”, – говорить співак

«У музиці стало більше істини»

— Як війна вплинула на вашу творчість і сприйняття світу?

— Війна суттєво трансформувала мій погляд на світ і креативність. Ти починаєш більше дорожити простими речами: можливістю бачити близьких, бути вдячним за мирний день, мати нагоду співати. У музиці теж стало більше істини. Нині я розцінюю кожен виступ як щось більше, ніж просто сцену. Це спосіб підтримати людей, подарувати їм частину енергії, віри, нагадати, що ми всі єдині. Я бачу, як це необхідно людям, і це мене надихає.

— Ви неодноразово казали, що рідні для вас — підтримка. Як вони допомагають триматися й не втрачати внутрішню гармонію?

— Родина — це мій стрижень. Мої мати, батько, брат — це ті особистості, без яких я не був би тим, ким є тепер. Мати — справжній герой. Вона щодня робить дивовижне, доглядаючи за моїм братом. Її сила й любов — це те, що спонукає мене рухатися вперед. Батько — приклад старанності та стабільності. Коли буває складно, коли сумніви чи стомленість насуваються, я згадую про них. І одразу усвідомлюю, що не маю права опустити руки. Їхня підтримка завжди поруч, навіть якщо ми далеко одне від одного.

— Можливо, є нові задуми, які ви започаткували цього року та маєте намір продовжувати?

— Так, цього року ми запустили проєкт «Танці Лондон» — і я дуже радий, що він отримав схвалення у людей. Перші три заходи вже відбулися, і кожний з них продемонстрував, наскільки українцям тут, у Лондоні, необхідний майданчик для зустрічей. Для мене цей проєкт — не просто вечірки. Це про спільноту, про згуртування, про підтримку одне одного далеко від дому. Ми вже обмірковуємо, як удосконалити формат: додати нові ідеї, запросити більше виконавців, зробити події ще феєричнішими.

— Цього року ви активно виступали — у Британії та Європі. Який концерт чи благодійна подія закарбувалися найбільше?

— Найбільше запам’ятався концерт у Римі. Тоді прийшло стільки людей, що ми насилу всіх розмістили, — це був справжній аншлаг. Люди стояли, сиділи, просто намагалися бути всередині, щоб бути частиною цього вечора. Ми разом виспівували, сміялися, плакали. А головне — нам вдалося зібрати чимало коштів на підтримку Збройних сил України. Це був концерт Юліка, Андрія Заліска та мій — і це точно мить, яку я залишу в пам’яті надовго.

— Які цілі чи задуми прагнете втілити до завершення року та перенести на наступний?

— Зараз хочу зосередитися на тому, щоб розширити «Танці Лондон»: зробити проєкт ще масштабнішим, із новими форматами, артистами та ідеями, щоб українці в Лондоні отримували ще більше тепла та єдності. Також планую завершити декілька нових пісень і запустити проєкт з відродження української пісні. Дуже хочу, щоб наступний рік став періодом підйому — і творчого, і внутрішнього.

— Які пісні або творчі співпраці очікувати від вас найближчим часом?

— Зараз працюю над проєктом, який вже давно виношую. Це переродження українських пісень — тих, з якими виростали ми всі. Хочу надати їм нове звучання, але зберегти їхню душу. Веду перемовини з артистами, з якими бачу можливі колаборації. Сподіваюся, вони погодяться, і ми створимо дійсно щось особливе — щось, що збереже нашу українську ідентичність, але звучатиме сучасно.

Раніше артист розповів «ФАКТАМ» про те, що викладає вокал для українців у Лондоні.

Джерело