В останні роки експерти фіксують підйом кількості дітей з проблемами концентрації. Педагоги роздратовані, дитина відчуває сором, а батьки розгублені. Однак зосередженість – це не риса особистості, а функція мозку, яка залежить від багатьох факторів: від відпочинку та харчування до рівня неспокою. Про те, коли “розсіяність” – вікова особливість, а коли причина звернутися до фахівця, розповідає лікар-невролог Центру компетенцій “Дитяча неврологія, нейропсихологія та логопедія” Дитячої клініки “Медсі” на Пироговській Альбіна Маскаєва.
– Що лежить в основі неуважності, розсіяності?
– За словом “розсіяність” зазвичай криються чотири різні ситуації.
– Де грань між нормою та проблемою?
– Оцінювати увагу можливо вже з п'яти-шести років, коли дитина здатна виконувати інструкцію з декількох етапів. Нормою вважається, якщо вона втрачає концентрацію на нецікавому завданні, але з захопленням займається тим, що їй до вподоби.
Привід занепокоїтись – коли концентрації немає ніде: ні на заняттях, ні під час гри, ні при перегляді мультфільмів. Якщо цей стан триває місяцями та перешкоджає навчанню та комунікації, необхідна консультація фахівця.
– Коли причина у фізичному здоров'ї?
– Розсіяність – це симптом, а не діагноз. Вона може бути проявом тривожних станів, хронічних проблем зі сном, наслідків травми голови, сенсорних труднощів (наприклад, погіршення слуху чи зору).
Іноді причиною стає підвищена стомлюваність після хвороби або порушення метаболізму. Головне – не зводити все до “характеру” та не пропустити тривожні сигнали.
– Як відбувається діагностика?
– Спеціального тесту “на увагу” не існує. Первинний огляд починається з бесіди та обстеження – вони надають більшу частину інформації.
Згодом призначається візит до нейропсихолога: за допомогою тестів він визначає, який тип уваги страждає – слуховий, зоровий чи просторовий. При необхідності проводиться ЕЕГ для оцінки електричної діяльності мозку та УЗДГ судин шиї та голови, якщо є головний біль або запаморочення.
З лабораторних досліджень корисні загальний аналіз крові, феритин та вітамін D – їхній недолік безпосередньо позначається на когнітивній енергії.
– Чи впливає стиль життя?
– Відпочинок, активність, харчування та режим – чотири основні опори уваги. Якщо дитина спить сім годин замість необхідних дев'яти-десяти, мозок просто не встигає відновитися.
Фізична активність – запобігання гіпоксії та найкращий спосіб зменшити внутрішню напругу. Повноцінний сніданок – не солодкий круасан, а каша чи яєчня, вода повинна бути завжди поруч. Стабільний розпорядок дня допомагає нервовій системі відчувати визначеність та захищеність.
– А як щодо гаджетів, за якими деякі діти проводять багато часу?
– Неконтрольоване використання екранів формує мозаїчне мислення. Мозок звикає до постійної зміни яскравих подразників і погано реагує на завдання, які потребують тривалої зосередженості.
Абсолютно виключити гаджети неможливо. Оптимальне правило – ніяких гаджетів за півтори-дві години до сну. Синє світло зменшує вироблення мелатоніну, перешкоджає засинанню, і наступного дня дитина стає ще більш розсіяною та втомленою.
– Як допомогти без медикаментів?
– Почніть з нескладних кроків – міцна основа насправді може поліпшити ситуацію. Також важливо знайти сферу, в якій дитина буде успішною – спорт, музика, творчість. Впевненість у собі сприяє відновленню здатності до концентрації та знижує рівень неспокою.
- Впорядкувати режим дня;
- організувати тихе робоче місце;
- прибрати зайві відволікаючі фактори;
- ділити завдання на короткі частини та робити перерви за таймером: двадцять-двадцять п'ять хвилин роботи – п'ять хвилин відпочинку.
– Коли потрібна лікарська допомога?
– Якщо після зміни режиму та зменшення навантаження увага не повертається, необхідна консультація невролога та нейропсихолога. Іноді за розсіяністю дійсно криються розлади, які вимагають терапії.
Головне – не дорікати та не змушувати “зібратися”. Розсіяність – не лінощі, а сигнал, що нервова система не справляється з навантаженням та потребує підтримки.
Источник: kleo.ru