Підпис до фото, Дональд Трамп і Володимир Путін
Минув рік після тріумфу Дональда Трампа на американських виборах. Ще під час передвиборчої гонки він нерідко заявляв, що бачить одним із головних завдань закордонної політики завершення війни в Україні та налагодження зв’язків із Володимиром Путіним. Та поки що цього не відбулося. Незважаючи на місяці перемовин та особисту зустріч президентів, бойові дії тривають, а Москва і Вашингтон обмінюються войовничою риторикою щодо ядерної зброї.
Чому Трамп і Путін досі не можуть дійти згоди?
- "Сі допоможе нам у питанні війни в Україні", – Трамп
"Розмови ні до чого не приводять"
"Я поставлю крапку у війні в Україні ще до офіційного вступу на посаду. Я займуся цим одразу ж після обрання. Я проводив зустрічі з президентом Зеленським. Я добре знаю президента Путіна. Я неодмінно цього доб’юся", – цю обіцянку Дональд Трамп озвучив, звертаючись до своїх прихильників на зустрічі у штаті Вісконсин у жовтні 2024 року.
На той момент така амбітна риторика вже навряд чи могла викликати подив у когось. Під час своєї передвиборчої кампанії Трамп більше пів сотні разів обіцяв припинити кровопролиття в Україні за добу, часто додаючи, що зробить це ще до інавгурації.
За рік, який минув із моменту переконливої перемоги Трампа на виборах, ставлення президента США помітно змінилося.
Невдовзі після того, як він обійняв посаду, він почав уточнювати, що його слова "мали переносне значення", коли він обіцяв розібратися з війною за 24 години. Останніми тижнями президент США дедалі частіше визнає: здійснити це виявилося значно важче, ніж він думав.
Здавалося, що після приходу Трампа до влади відносини між Вашингтоном і Москвою почали покращуватися.
Вперше з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну Білий дім і Кремль розпочали прямі переговори.
Принаймні на початку свого президентства Трамп заявляв, що йому легше взаємодіяти з Росією, ніж з Україною. Сторони почали обговорювати економічне співробітництво та відновлення діяльності дипломатичних установ. Трамп і Путін регулярно спілкувалися по телефону, а в серпні відбулася їхня особиста зустріч на Алясці.
Як вважає Ендрю Пік з BBC, який до кінця весни займав посаду старшого директора з європейських і російських питань в американській Раді нацбезпеки, налагоджений діалог між сторонами залишається єдиним, хоч і вкрай важливим, здобутком на шляху до зупинки війни.
"Той факт, що ми взагалі обговорюємо мирний процес, якусь угоду, у форматі, якого не було ще 12 місяців тому, свідчить про значний прогрес. Те, що сторони обмінюються думками, зокрема письмово, – це основа дипломатії", – зазначає Пік.
Налагодження насамперед особистого контакту з Володимиром Путіним стало основою дипломатії Дональда Трампа. За словами Еріка Гріна, який обіймав посаду радника з питань Росії в Раді національної безпеки під час президентства Байдена, кожен президент США, який працював із Путіним, намагався використовувати цей підхід у тій чи іншій формі.
Для Трампа це стало ключовим інструментом у міжнародній політиці. Про теплі особисті стосунки російський і американський президент не раз згадували протягом останнього року.
Близький друг Трампа, його спецпредставник на Близькому Сході Стів Віткофф, виявився однією з ключових фігур цього нового підходу. Він кілька разів особисто зустрічався з Володимиром Путіним.
І Білий дім, і Кремль після кожної з цих зустрічей заявляли, що сторони наблизилися до порозуміння. Віткоффу вдавалося згладжувати гострі кути в моменти, коли роздратування Трампа через відсутність прогресу помітно зростало: наприклад, після серпневого візиту Віткоффа до Москви США відмовилися від посилення санкцій проти Росії та почали готувати президентський саміт.
Проте сторонам так і не вдалося досягти домовленостей про припинення війни чи хоча б про припинення вогню, і не в останню чергу через людський фактор, на який зробив ставку Білий дім.
Як розповіли BBC двоє високопоставлених європейських дипломатів (які попросили не називати їхніх імен), невдачі частково пов’язані з Віткоффом, який, схоже, неодноразово повертався з Москви з переконанням, що Путін готовий піти на поступки у війні. Особливо яскраво це проявилося під час саміту на Алясці.
Financial Times писала, що в Анкориджі Трамп запропонував Володимиру Путіну пом’якшити санкції та налагодити економічне співробітництво в обмін на припинення вогню – Білий дім вважав цю угоду вигідною для Кремля.
Але російський президент відмовився і вимагав капітуляції України та передачі Росії територій на Донбасі, які ще не були захоплені, а також прочитав Трампу "історичну лекцію", що викликало роздратування у останнього.
"Американці були розчаровані тим, що там сталося", – каже один із співрозмовників BBC.
"Домовитися тоді не вдалося, тому що все ґрунтувалося на хибному розумінні суті війни для Росії. І, якщо бути відвертим, цей випадок стався не з вини Кремля, – каже інший співрозмовник BBC. – Судячи з того, що Віткофф говорив європейцям, він поїхав із Москви, не розуміючи, що саме йому запропонував Путін".
Зеленський вважає, що Путін намагався продати Трампу "неякісний товар".
"Я думаю, що будь-якій людині неприємно, коли їй брешуть, – сказав Зеленський про президента США. – Ми вважаємо, що на сьогодні немає спільного бачення війни між Америкою та Росією. І Америка розуміє, що Росія бреше".
Сам Трамп тепер відкрито заявляє, що одного лише діалогу з Путіним недостатньо. "Кожного разу, коли я розмовляю з Володимиром, ми ведемо дуже хороші бесіди. Але вони ні до чого не призводять", – заявив він наприкінці жовтня, оголошуючи про нові санкції проти Росії.
"І Трамп, і Путін, ймовірно, вважали, що особиста дипломатія призведе до прориву. Але виявилося, що проблема полягає не у відсутності діалогу, а в причинах, через які триває війна. Для Трампа це розчарування – усвідомити, що особисті стосунки не можуть вирішити структурні проблеми", – констатує високопоставлений європейський дипломат.
"Путіну потрібні не території, а суверенітет над Україною"
У липні 2024 року на колегії МЗС Володимир Путін вперше озвучив повний перелік своїх вимог для завершення війни в Україні (і з того часу майже не змінював свою риторику).
До них належать – визнання російського суверенітету над п’ятьма українськими регіонами в їхніх адміністративних межах, нейтральний статус України, скорочення її армії, закріплення статусу російської мови та зняття санкцій, запроваджених проти Росії.
Москва готова припинити вогонь в Україні лише після досягнення великої політичної угоди.
У цьому позиція Кремля суперечить тому, чого домагаються США та Україна – а саме негайного перемир’я, яке має стати початком великих переговорів. Після саміту на Алясці Трамп на деякий час відмовився від цієї ідеї, але тепер знову вимагає зупинити бої на лінії зіткнення.
За словами Ендрю Піка, який керував російським напрямком в американській раді нацбезпеки, для досягнення реального прогресу сторонам потрібно буде домовитися щодо трьох ключових питань – це території, а також політичний і військовий устрій України після завершення війни. Поки що жоден із цих напрямків не має значного прогресу.
Під час висвітлення міжнародних контактів, пов’язаних з Україною, найбільша увага ЗМІ зосереджена на проблемі українських територій.
З початку президентства Трампа Україна та її союзники побоювалися, що американська адміністрація спробує чинити тиск на Київ з метою укладення "угоди з нерухомості". Володимир Зеленський заявляв, що Україна готова до компромісів, але не має наміру передавати будь-які території Росії чи визнавати їх російськими.
У контексті відносин між Росією та США територіальне питання – єдине, щодо якого Москва та Вашингтон дещо зблизили позиції. У квітні Трамп заявив, що "Крим залишиться російським".
За даними ЗМІ, Білий дім розглядав можливість визнання російського суверенітету над анексованим у 2014 році півостровом у рамках потенційної угоди.
Однак після невдачі на Алясці Трамп несподівано заявив, що Київ за підтримки ЄС може повернути всі свої території. Але, як повідомляло агентство Reuters, на останній жовтневій зустрічі з Володимиром Зеленським президент США все ж таки наполягав на тому, щоб погодитися на певний територіальний обмін.
Росія також дещо пом’якшила свою позицію, судячи з деяких ознак.
У серпні міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан повідомив, що російська сторона готова залишатися на лінії зіткнення в Херсонській і Запорізькій областях і не очікує передачі повного контролю над цими регіонами (хоча, як і раніше, чекає цього на Донбасі). Про це, за даними Reuters, Путін говорив Трампу на Алясці.
Автор фото, Andrew Harnik/Getty Images
Підпис до фото, Після саміту на Алясці Путін і Трамп стверджували, що залишилися задоволеними зустріччю. Але в дійсності саміт не призвів до дипломатичного прориву, і Трамп поїхав з Анкоріджа розчарованим
Як зазначає високопоставлений європейський дипломат BBC, проблема полягає в тому, що територіальне питання, всупереч уявленням Трампа, не є для Росії головним.
"Трамп сподівався на територіальну угоду – обмін або домовленість щодо землі. Загалом, виникло це нерозуміння – уявлення про те, що Путіну потрібна саме земля, – каже він. – Путіну потрібні не території, а суверенітет над Україною".
Експерти та дипломатичні джерела, з якими поспілкувалася BBC, сходяться на думці, що питання політичного та військового майбутнього України після закінчення війни є ключовими для Кремля.
І в цих питаннях – йдеться про гарантії безпеки України, постачання озброєнь та політичний устрій країни після закінчення війни – Вашингтону поки що не вдається досягти порозуміння з Москвою.
"Очевидно, що виникла велика кількість непорозумінь щодо можливих компромісів та поступок. Крім питання територій, плутанина виникла і навколо гарантій безпеки – і, як мені здається, деякі представники адміністрації Трампа не до кінця зрозуміли, що Путін має на увазі, говорячи про "першопричини" конфлікту", – каже Ерік Грін з BBC, колишній радник з питань Росії у Раді національної безпеки США.
За словами Ендрю Піка, для Росії майбутня орієнтація України – це не просто питання, а одна з головних причин початку війни.
Кремль наполягає на повному нейтралітеті Києва та значному скороченні можливостей української армії.
Українська ж влада неодноразово заявляла, що вважає пріоритетом отримання повноцінних гарантій безпеки, які забезпечать суверенітет країни та дозволять уникнути повторного нападу.
Трамп, у свою чергу, запевняв, що США мають намір стати одним із гарантів української безпеки, погодився продовжити постачання зброї НАТО для подальшої передачі Україні та брав участь в обговоренні ідеї відправлення миротворців у зону конфлікту.
"З питання гарантій безпеки Росія не демонструє жодної гнучкості ані у 2022 році, ані зараз. Розбіжності з цього питання значно більші, ніж розбіжності щодо територій", – констатує Ендрю Пік.
"Купити час" для України
Найкраще цю тезу ілюструє останній виток дипломатичних контактів між Росією та США, пов’язаний з фактичним зривом саміту в Будапешті.
Путін і Трамп обговорили можливість проведення такого саміту під час телефонної розмови 16 жовтня – їхньої першої розмови після саміту на Алясці. Білий дім і Кремль вирішили, що підготовкою переговорів мають займатися голова Держдепартаменту Марко Рубіо та міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров. Передбачалося, що вони спочатку зателефонують, а потім проведуть особисту зустріч.
20 жовтня Лавров і Рубіо справді зателефонували, але на цьому все й закінчилося.
Як дізнався Bloomberg, під час цієї розмови Рубіо дійшов висновку, що позиція Москви щодо закінчення війни не змінилася.
А FT з’ясувала, що невдовзі після розмови Путіна і Трампа російське МЗС надіслало до Білого дому меморандум, в якому виклало ті самі жорсткі вимоги для припинення вогню: мова йшла про передачу додаткових територій, скорочення ЗСУ та гарантії нейтралітету.
Джерело в МЗС, щоправда, заявило російській газеті "Комерсант", що цей документ був переданий Вашингтону ще до розмови президентів і відображав "домовленості, досягнуті в Анкориджі".
У будь-якому разі, ці пропозиції не підтримує ані Україна, ані її союзники, яким, незважаючи на початкові труднощі у спілкуванні з новою американською адміністрацією, вдалося налагодити діалог з Білим домом.
Автор фото, Win McNamee/Getty Images
Підпис до фото, Володимир Зеленський за сприяння європейських союзників зміг налагодити відносини з Дональдом Трампом за останні місяці, які здавалися безнадійно зіпсованими після суперечки в Овальному кабінеті
Перші місяці президентства Трампа створили враження, що він прагне вирішити долю війни безпосередньо з Путіним, не залучаючи до діалогу Україну та її європейських партнерів.
Суперечка в Овальному кабінеті під час лютневого візиту Володимира Зеленського до Вашингтона лише посилила ці побоювання. Москву, очевидно, влаштовував такий стан речей.
Проте останні тижні демонструють, що Зеленському та його адміністрації, просуваючи підхід "нічого про Україну без України", вдалося перезавантажити відносини з Трампом.
Як писала The Washington Post, це вимагало багатьох місяців спільної роботи українських чиновників з європейськими союзниками та республіканцями, які прихильно ставляться до Києва.
Український президент почав частіше публічно дякувати американському президенту. Зважаючи на атмосферу на їхніх останніх зустрічах, це дало свої плоди.
Крім того, Зеленський, на відміну від російського президента, з ентузіазмом реагує на ідеї Білого дому: від припинення вогню до тристороннього саміту з Путіним.
Завдання Києва та його європейських союзників полягає в тому, щоб переконати Вашингтон: капітуляція, якої фактично добивається Путін, завдасть непоправної шкоди європейській безпеці та, як наслідок, американським інтересам.
За словами двох високопоставлених дипломатів, Україні та європейським лідерам вдалося налагодити діалог з цього питання з наближеними до Трампа – віцепрезидентом Джей Ді Венсом та держсекретарем Марко Рубіо. За словами співрозмовників BBC, вони ставляться до заяв Москви про бажання закінчити війну з більшим скептицизмом, ніж президент США.
За словами одного з дипломатів, в Європі сподівалися, що Трамп рано чи пізно самостійно дійде висновку, що Росія не готова вести реальні переговори про закінчення війни і наполягатиме на капітуляції України. "Ми знали, що це станеться, і намагалися виграти час – це спрацювало", – каже він.
Москва публічно звинувачує Європу в дедалі очевиднішому непорозумінні з Вашингтоном.
"Європейці не сплять і не їдять, і намагаються "викрутити руки" цій адміністра