— Ми захищаємо Київ з одного з напрямків, — повідомив «ФАКТАМ» керівник однієї з київських мобільних вогневих команд Руслан, відомий за позивним «Дрімер» (тобто «Мрійник»). Дані команди полюють на «Шахеди», котрі ворог застосовує для атак на столицю. — У нашої команди є неофіційна назва імені Дарта Вейдера (на славу персонажа значущої кіноепопеї «Зоряні війни»). Бо те, чим ми зайняті, нагадує зоряні битви. Тому й нашу автівку жартома кличемо «Зірка смерті» (як бойову космічну станцію в «Зоряних війнах»).
Вночі «Дрімер» — ловець за «Шахедами», а вдень: «Я пересічний бізнесмен», — відрекомендувався він. З ним і його товаришем по мобільній вогневій групі Дмитром (позивний «Студент») ми поспілкувалися під час зустрічі, що пройшла в Національному музеї історії України у Другій світовій війні.
«Помітив цікавий збіг: доволі часто „Шахеди“ виникали після проходження над нами МКС»
— Яким чином була сформована ваша мобільна вогнева група? — питаю Руслана «Дрімера».
ВІДЕО ДНЯ
— Хлопці з нашого підрозділу починали з участі в теробороні Києва. Після того, як супротивник почав бити «Шахедами» по тилових містах України, ми організували групу для боротьби з цими дронами.
Спершу нам дали кулемети ДП (Дегтярьова піхотний). Один з них зроблений в 1932 році, інший в 1939-му, ще один — в 1941-му. Але зараз у нас значно більш удосконалена зброя — американський великокаліберний кулемет Browning М2, калібр набоїв 12,7 міліметра (на світлині в заголовку. — Авт.). Він доволі важкий — 32 кілограми (це без турелі). Як тільки ми його отримали, постало питання придбання автомобіля. Зібрати кошти на нього допомогли колеги-підприємці. До речі, навіть суто фізично наша служба потребує значних зусиль: короб із набоями важить 15 кілограмів. Закінчилась стрічка — потрібно швидко перезарядити кулемет. Тобто інтенсивно попрацювати з важкими коробами з набоями. Тож після ночі напруженої бойової діяльності таке відчуття, ніби тягав штангу.
РЕКЛАМА
Наші чергування стартували з першого січня 2023 року. Це сталося одразу після масованого повітряного нападу, коли на Київ рухалося близько десятка «Шахедів». Тоді здавалось, що це чимало. Зараз, трапляється, супротивник запускає по 500−600. Саме через теперішню масовість нальотів безпілотники долають оборону Києва та інших міст. Ми називаємо це «м’ясні атаки «Шахедами» — коли на один населений пункт летить штук із сотню і більше. Причому заходять з різних напрямків. Збити всі вкрай складно, деякі, нажаль, прориваються до міст і завдають шкоди.
«Дример» (праворуч) і «Студент» з прапором своєї мобільної вогневої групи, яка має неформальну назву імені Дарта Вейдера – на честь героя культової кіноепопеї «Зоряні війни». Фото автора
— З якого кулемета ви збили свій перший «Шахед»?
РЕКЛАМА
— З ДП (Дегтярьова піхотного) 1932 року «народження». Той безпілотник рухався на висоті десь 150 метрів. Тоді (у 2023 році) вони надто високо не підіймалися.
— Коли ви збили свій перший безпілотник, відзначили цей успіх?
— Ні, оскільки краще хоч трохи відпочити. Цілу ніч чергуємо, на сон залишається мало часу.
— Ви ж усвідомлюєте, який у нас графік: припустимо, о четвертій або навіть о сьомій ранку завершилося чергування, поспиш дві-три години — і на роботу, — говорить Дмитро «Студент». — Тому важливо примусити себе висипатися за короткий відрізок часу.
Короби з гільзами від патронів. Фото зі сторінки «Дримера» в FacebookРЕКЛАМА
Дмитру «Студенту» 24 роки. В мобільній вогневій групі він кулеметник і голова служби озброєнь. За фахом історик, деякий час працював викладачем. Нині на іншій роботі. Дмитро познайомився з Русланом, ще коли був школярем.
— Я брав участь в Революції гідності, і десь у 2016 році мене почали запрошувати виступити в школи — розповісти про Майдан, — пригадує Руслан «Дример». — На одній з цих зустрічей запам’ятався юнак в окулярах, який засипав питаннями (його однокласники мовчали, а цей детально розпитував). І ось незабаром після того, як була сформована наша мобільна вогнева група, до нас приєднався молодий хлопець. Я тоді сказав йому: «Слухай, мабуть, ми колись бачились — мені знайоме твоє обличчя». «Так, ви розповідали у нас в школі про Революцію», — відповів мені Дмитро. «А, так ти той очкарик, який закидав мене питаннями!» — згадав я.
— Ця розповідь ілюструє те, як тривалий час тягнеться війна з рашистами: вона вже тривала у 2016 році, коли я ще був школярем, а зараз мені вже 24 роки і я разом з Русланом збиваю «Шахеди», — говорить Дмитро «Студен».
— Яка кількість збитих «Шахедів» за той чи інший проміжок часу є найбільшим показником вашої мобільної вогневої групи? — питаю Руслана «Дримера».
— Наразі зарано оголошувати цю інформацію. Скажу лише, що бувають такі ночі, що не маєш і хвилини перепочинку. Але трапляються й такі, що доводиться просто дивитись на зоряне небо. Або всі сплять, а один чергує, бо немає роботи. Тобто трапляється по різному.
Читайте також: «Можливо зі Львова керувати наземним дроном, котрий знаходиться на фронті», — засновник Школи роботизованих наземних комплексів
Між іншим, в підлітковому віці я захоплювався астрономією, однак навіть не думав, що у 50 років вивчу зоряне небо: де яка зірка, звідки сходить Юпітер. Варто розуміти, що частина нашої праці — спостерігати за небом. Під час цих спостережень я звернув увагу, що нерідко невдовзі після прольоту Міжнародної космічної станції (у ясну ніч її добре видно з землі — як зірку, котра швидко рухається небом) прилітають «Шахеди». З цієї причини я навіть завантажив в телефон додаток цієї станції, щоб знати, коли вона пролітатиме над нами.
— Маєте гіпотезу, чому після МКС прилітають «Шахеди»?
— Можливо, причина в тому, що російські космонавти продовжують працювати на МКС. А вони офіцери армії рф.
«Супротивник „полює“ на наші мобільні вогневі групи»
— Стосовно результативності нашої діяльності слід зазначити таке: у мене був випадок, коли за ніч я жодного разу не відкрив вогонь, — додає Дмитро «Студен». — Однак ми почули звук двох «Шахедів», які рухались дуже низько. Через це їх не «помітили» радіолокаційні станції. Я повідомив інформацію про ці безпілотники командуванню, і мобільна вогнева група, яка чергувала в сусідньому секторі, збила їх. Обидва «Шахеди» впали в Дніпро. Я жодного разу не вистрелив. Але хіба я не здійснив внесок в спільний результат?
На дверцятах автівки намальовані збиті групою ворожі безпілотники. Фото зі сторінки «Дримера» в Facebook
— Про збиття якої цілі мрієте?
— Бажаю збити крилату ракету, — каже Дмитро «Студент». — Здійснити це за допомогою переносного зенітного ракетного комплексу набагато простіше, ніж зі зброї, котру ми маємо (великокаліберного кулемета), однак надія є. Тим більше, що виникали ситуації, коли з’являвся реальний шанс: траплялося, що ракета пролітала над нами. Я вже готувався по ній стріляти, але, як то кажуть, перед носом збили інші. Через це було трохи прикро (посміхається).
— Чи передбачено у вас преміювання за збиті «Шахеди»?
— Ні, — відповідає Дмитро. – Між іншим, коли я навчався в університеті, отримав в мобільній вогневій групі позивний «Студент». Так ось домовились з хлопцями: зіб’ю свій перший «Шахед» — стану «Магістром». «Шахедів» я вже настріляв певну кількість, проте так й залишився «Студентом» (посміхається).
— Яким чином розв’язуєте фінансові питання своєї мобільної вогневої групи?
— Складаємося грішми, — каже Руслан «Дример». — Разом з тим час від часу допомагають колеги.
«Хоча ми фактично підрозділ ППО, проте щотижня маємо загальновійськові тренування на полігоні», – розповів Руслан. Фото зі сторінки «Дримера» в Facebook
— Якщо безпілотник залетів у ваш сектор відповідальності, однак з тих чи інших причин не вдається його збити, то які ваші дії?
— Передаємо цю інформацію керівництву — щоб безпілотник зустріла інша група і таки знищила, — відповідає Руслан «Дример». — Наприклад, повідомляємо: «Ціль надто високо над нами, вразити не можемо, передаємо її далі». І її готуються перехоплювати інші групи по маршруту польоту.
Буває й так, що нам не вдається ліквідувати ціль, проте ми її пошкодили в результаті шквального кулеметного вогню, і це змінює її траєкторію. Завдяки цьому вона не потрапляє туди, куди її спрямував супротивник.
Важливо також розуміти: якщо ви завдали «Шахеду» значних для нього пошкоджень, то все одно підбитий він здатен пролетіти ще чималу відстань (припустимо, кілометрів десять), допоки впаде.
— Росіяни намагаються розвідати наші позиції, — додає Дмитро «Студент». – Тому просто сам факт того, що ми контролюємо певний сектор, обмежує можливості супротивника — він остерігатиметься запускати безпілотники через нашу зону відповідальності. Розумієте, навіть якщо ми цілу ніч простоїмо на позиції і не доведеться зробити жодного пострілу, все одно буде від нас користь. Оскільки це означатиме, що ворог злякався запускати «Шахеди» через наш сектор ураження.
Читайте також: Створені для евакуації поранених з поля бою: в Києві налагодили виробництво дистанційно керованих електронош
— З землі можете розрізнити безпілотник-«обманку» від бойового «Шахеда»? — запитую Руслана.
— Так.
— Ви їх не зачіпаєте?
— Збиваємо. Я особисто збив один такий. Згодом його знайшли мисливці та принесли нам. Безпілотник-«пародія» зроблений з фанери. Тож чому ми збиваємо такі «пустишки»? Оскільки сьогодні вони можуть бути без бойової частини, а завтра в такі безпілотники росіяни покладуть вибухівку — там є ніші, в котрих поміститься два-три кілограми вибухівки.
— Супротивник полює на вогневі групи?
— Намагається відстежити їхнє місцезнаходження. Яким чином? Наприклад таким: летить бойовий безпілотник, а поряд з ним — розвідник, котрий фіксує, звідки вогнева група веде вогонь. Так ворог її вираховує і здатен завдати удару. Ми це знаємо і готові до цього.
— Чи були випадки загибелі мобільних вогневих груп?
— Неподалік Києва не було, а ось в інших регіонах України, на жаль, траплялися. Тому, до речі, вогневі групи перестали використовувати прожектори для пошуку в небі безпілотників. Оскільки був випадок, коли, орієнтуючись на прожектор, супротивник вразив вогневу групу в одній з областей.
Важливо сказати ще про таке: хоча ми фактично підрозділ ППО, проте щотижня маємо загальновійськові тренування на полігоні (це наша ініціатива), займаємося під орудою досвідчених інструкторів. Адже сьогодні ти полюєш за «Шахедами», а завтра можливо доведеться воювати на фронті.
Нещодавно командир групи ручного розмінування, яка займається знешкодженням мін і вибухонебезпечних боєприпасів, Олена Бориславська розповіла про особливості своєї діяльності.