Вартість зерна нового врожаю впала до рівня, коли вирощування стає збитковим — фахівці

Фото: SuperAgronom.com Пшеничне зерно

Пшениця завершила тиждень суттєвим спадом: вересневий контракт CBOT втратив майже 39 центів за bushel, а MATIF — €10/т. Чорноморські ризики зберігаються на високому рівні, проте цього виявилося недостатньо для збереження попередньої премії: міжнародні покупці не поспішали замінювати українське та російське походження дорожчою європейською пшеницею.

Про це інформують аналітики Spike Brokers.

Експортні поставки з України та росії значно сповільнилися після середини місяця. Російський експорт становив приблизно 1,6 млн т. Водночас порти Констанца, Варна та Бургас наблизилися до високого рівня завантаженості через переорієнтацію частини суден із чорноморських портів України та росії.

Україна в період з 1 по 30 липня експортувала близько 1,06 млн т пшениці. Основними покупцями стали Бангладеш, Індонезія, Алжир, Саудівська Аравія та Ємен.

На внутрішньому ринку індекс продовольчої пшениці знизився до $195/т CPT Одеса (11,5% вмісту клейковини), фуражної — до $185/т. Цінова реакція була значно менш вираженою, ніж падіння ф’ючерсів, оскільки аграрії не збільшували продажі пропорційно до ходу збору врожаю.

Частина виробників утримує зерно через невизначеність щодо портових відвантажень, а активні покупці зосереджені на закритті раніше укладених контрактів. З цієї причини фізичний ринок залишається обмеженим: біржове зниження зменшує можливості експортерів підвищувати закупівельні ціни, але обмежена пропозиція стримує глибшу корекцію.

За оцінками науковців, точка беззбитковості для озимої пшениці становить приблизно 5 т/га за ринкової ціни 9000 грн/т — саме за таких умов виручка з гектара покриває витрати, які цьогоріч оцінюються приблизно в 45 тис. грн.

При ціні 5200 грн/т цю межу неможливо досягти навіть за високої врожайності: щоб вийти в нуль, довелося б збирати понад 8,5 т/га, що для більшості господарств є нереальним. Тобто мова йде не про зменшення маржі, а про збиткову роботу.

Звідси й ризик зупинки збирання врожаю. Витрати на пальне, оплату праці та техніку доводиться нести зараз, а виручка їх не покриває — і частина господарств може просто відкласти обмолот, сподіваючись на зміну ситуації. Проблема в тому, що зерно в полі псується швидше, ніж відновлюється логістика.