Україна скоригувала свою стратегію завдавання ударів на великі відстані. Удари по нафтопереробних заводах, що призвели до паливної кризи, були лише початковим етапом руйнування економіки, яка підтримує армію.
Сортувальний центр Wildberries у Рязані після атаки українських БПЛА
Україна застосовує новий підхід до здійснення ударів на дальні відстані по території рф. Якщо раніше основним завданням було знищення нафтопереробних заводів та паливної інфраструктури, то тепер українська стратегія все більше спрямована на системне підривання економіки, яка підживлює російську військову машину. Йдеться не тільки про енергетику, а й про логістичні шляхи, фінансовий сектор та підприємства, що забезпечують функціонування військово-промислового комплексу, інформує УНН.
Паливна криза в рф як наслідок ударів по НПЗ
З початку поточного року українські сили уразили понад 15 російських нафтопереробних заводів, деякі з яких зазнали повторних атак і припинили свою діяльність. Ураження були завдані навіть тим НПЗ, що розташовані на відстані понад 2000 км. Україна продовжує завдавати ударів по російських об’єктах нафтопереробки, що вже призвело до значного зростання цін на пальне в рф та його дефіциту.
За даними розвідки, з 1 по 10 липня середня вартість бензину АІ-92 на АЗС росії зросла до 64,5 рублів за літр, що на 20% більше порівняно з минулим роком.
“У липні випуск бензину в росії скоротився приблизно до 71,5 тисячі тонн на добу, тоді як середній літній попит сягає близько 110 тисяч тонн. Фактично покривається лише 65% потреби. Розрахунковий дефіцит становить приблизно 38,5 тисячі тонн на добу, або 35% від загального внутрішнього споживання. Все вказує на те, що кремль готується не до подолання кризи, а до її тривалого існування”, – зазначається у повідомленні.
Окрім російських НПЗ, атаковано також танкери в Каспійському та Чорному морях.
Зміна стратегії українських ударів
Згідно з інформацією Financial Times, Україна переорієнтувала свої зусилля з масштабних атак на російські НПЗ на високоточні удари по критично важливих компонентах, які найскладніше відновити. Українські військові, оператори безпілотників та фахівці з енергетики повідомили виданню, що мета полягає не просто в спричиненні пожеж чи пошкодженні резервуарів з пальним, а у виведенні підприємств з ладу на максимально тривалий термін.
Один із представників українського підрозділу глибоких ударів зазначив, що стратегія є “ретельно цільовою та скоординованою”, і вони діють відповідно до концепції системної війни.
Перед кожною операцією підрозділи консультуються з інженерами та експертами з енергетики, які визначають найвразливіші елементи виробництва.
“Інженери та експерти вказують підрозділам дронів, куди саме бити: “ось по цих трубопроводах, або по цій трубі, вдарити тут – у цьому просторі, або по цій частині з’єднання обладнання, або по цьому блоці”, – цитує одного з операторів видання.
Виконуючий обов’язки міністра оборони Євгеній Хмара повідомив, що разом із головнокомандувачем Михайлом Драпатим працює над планами щодо перенесення війни на територію агресора.
“Ціль залишається незмінною – технологічна перевага нашої армії над російським ворогом та максимальне збереження життя людей за рахунок технологічних змін. Ми повинні масштабувати те, в чому вже досягли ефективності: deep strike та middle strike, НРК та інші рішення, які зберігають життя воїнів та ефективніше знищують противника”, – повідомив він.
Колишній міністр оборони України Андрій Загороднюк пояснив, що Україна більше не розглядає окремі заводи як самостійні цілі.
“Ми сприймаємо росію як систему. Розуміння цієї системи дозволяє виявити критичні частини, де ефект буде набагато суттєвішим”, – зазначив він у коментарі FT.
Саме тому українські планувальники аналізують взаємозв’язки між НПЗ, підстанціями, транспортною інфраструктурою та експортними маршрутами, а після ударів повторно атакують ті самі об’єкти ще до завершення їх ремонту.
Наступна ціль – фінансова система росії
За словами Дениса Штілермана – головного конструктора та співвласника української компанії Fire Point, яка виробляє далекобійні дрони FP-1, здатні уражати цілі на відстані понад 3 000 км, та ракети Flamingo, Україна вже досягла значного результату завдяки ударам по нафтовій інфраструктурі.
“Мені здається, зараз це комплекс заходів, який необхідний. Ми зараз дуже сильно натиснули. Зараз, коли бак бензину в Москві коштує в 3,5 рази дорожче, ніж він коштував, коли люди змушені в Москві стояти в чергах, щоб заправити свою машину, це вже щось”, – зазначив він в інтерв’ю Дмитру Гордону.
Водночас він переконаний, що цього недостатньо. Якщо першим етапом української стратегії став паливно-енергетичний комплекс, то наступним кроком, на думку Штілермана, має стати фінансова система росії.
“Зараз нам потрібно знищити Wildberries та Ozon, це обов’язково. Це спричинить крах банківської системи – це одні з основних позичальників”, – пояснив він.
За словами Штілермана, Wildberries є одним із найбільших корпоративних позичальників у росії, а російський державний банк ВТБ зробив ставку саме на розвиток цього маркетплейсу.
“У ВТБ і так були справи не дуже, а тепер трильйони рублів кредитів опиняться безповоротно втраченими. І це може призвести до банкрутства другого найбільшого банку в росії. І це потрібно продовжувати”, – переконаний головний конструктор Fire Point.
Його слова підтверджуються і фінансовими показниками самого ВТБ. Банк вже повідомив про погіршення результатів: чистий прибуток за перше півріччя виявився майже на 20% нижчим за прогнозований, а очікування на другу половину року також були переглянуті у бік суттєвого зниження. Крім того, банк вже почав обмежувати вкладникам доступ до коштів.
Логістика також стала ціллю
Окрім фінансової складової, українські удари все активніше спрямовуються на руйнування логістичних ланцюгів.
За словами Дениса Штілермана, маркетплейси відіграють важливу роль не лише для цивільної економіки, а й для забезпечення військового виробництва.
“Не є таємницею, що велика кількість дронів виробляється росією на тимчасово окупованих територіях. Дуже важливо було припинити ці канали постачання. Це все порушення логістики. Це дуже слушні ідеї. І потрібно продовжувати тримати дефіцит бензину, нарощувати його весь час, і продовжувати тиснути на всі слабкі сторони, які ми бачимо”, – переконаний він.
Схожу логіку описує і командувач Сил безпілотних систем Роберт “Мадяр” Бровді, пише FT. За його словами, атаки на НПЗ є частиною ширшої кампанії з руйнування мереж, що підтримують воєнні зусилля росії — від нафтового експорту, який фінансує армію, до логістичних маршрутів постачання військ на фронті.
“Мета зрозуміла: 1) знищити джерела, що фінансують війну Путіна (нафтова торгівля), і 2) (знищити) військово-промисловий комплекс, що постачає окупаційну армію зброєю”, – зазначив він.
За словами “Мадяра”, після систематичного знищення російських засобів ППО, радіолокаційних станцій та комплексів радіоелектронної боротьби подальше планування ударів стає “питанням чистої математики”, коли враховуються обсяги виробництва, внутрішнього споживання, експорту та логістики.
Наслідки, що в десятки разів перевищують вартість ударів
За словами в. о. міністра оборони Євгена Хмари, головним критерієм ефективності українських далекобійних операцій є не кількість уражених об’єктів, а співвідношення вартості удару до економічних втрат, яких він завдає росії.
“Українські далекобійні удари по російській нафтовій інфраструктурі та інноваційні дронні кампанії спрямовані на те, щоб завдати росії збитків, які значно перевищують витрати України на їх реалізацію”, – пояснив він в інтервʼю Loomered.
За словами Хмари, Україна прагне досягти співвідношення, коли вартість проведення операції становитиме лише близько 2% від економічних збитків, яких вона завдає ворогу.
В.о. міністра зазначив, що саме за таким принципом планувалася і операція “Павутина” – масштабна атака безпілотників на російську стратегічну авіацію, яку здійснив підрозділ, яким він раніше командував. Тоді завдяки атаці далекобійними дронами вдалося знищити або пошкодити 41 літак окупантів.
Україна все більше переходить від війни на виснаження до війни економічних коефіцієнтів, коли кожен удар має змушувати росію витрачати у десятки разів більше на ліквідацію наслідків, ремонт та підтримку функціонування власної військової економіки.
Війна переходить в економічну площину
Описаний підхід свідчить про те, що Україна поступово переходить до нової моделі ведення війни. Її метою стає не стільки фізичне знищення окремих військових чи промислових об’єктів, скільки руйнування економіки, яка дозволяє росії продовжувати агресію.
Точкові удари по критичних вузлах енергетичної інфраструктури, повторне ураження відремонтованих об’єктів, створення дефіциту пального, руйнування логістики та потенційний тиск на найбільші маркетплейси й банківський сектор є елементами єдиної стратегії. Її логіка проста: кожна українська операція має коштувати значно дешевше, ніж наслідки, які вона створює для економіки та ВПК росії, а також можливостей кремля фінансувати війну.