У Вінниці відбулася презентація книги “Українське радіо. Історія буремного століття” Фото 15.06.2025 19:24 Укрінформ Презентація бестселера цього Книжкового Арсеналу – книги “Українське радіо. Історія буремного століття” – проходила в книжковій “Герої”.
Як повідомив Укрінформ, про це стало відомо з інформації Суспільне Вінниця.
Захід був частиною програми “Ніч у цій книзі”, організованої на честь покійної журналістики Миколи Рачка.
Автори публікації – Вадим Міський та Тамара Гусейнова – розповіли про ключові етапи в історії українського радіо: від перших трансляцій у 1924 році до передачі з бомбосховищ під час повномасштабної війни.
За словами авторів, це не лише медійна хроніка, а й історія людей, які боролися за ідентичність, свободу та правду через радіо.
«Коли ми міркували, як підійти до цієї теми, ми відмовилися від сухої хронології. Замість цього ми обрали живі історії спротиву – про тих, хто створив радіо і залишився вірним своїм словам навіть у найтемніші часи», — зауважив Міський.
У книзі також розглядаються феноменальні сторінки українського радіомовлення під час Другої світової війни. також, радіостанція Дніпра, яка транслювала новини з рухомого поїзда.
Тематика війни є центральною у виданні. таким чином, Гусейнова розповіла, як у перші дні повномасштабного вторгнення радіо стало єдиним джерелом інформації для мільйонів українців. можливо на блокаду, саме українське радіо залишилося в ефірі.
“24 лютого багато людей вперше за роки включили радіо. Тоді тільки українське радіо було в ефірі. Його голос став опорою в час, коли все інше зникало”, – підкреслила вона.
Окрема частина книги присвячена деміфологізації радянських наративів, зокрема щодо винаходу радіо. Автори стверджують, що російський “винахідник” Попов лише адаптував відкриття британського інженера, а День радіо 7 травня є штучною датою, вигідною пропагандою.
Натомість, справжньою датою народження українського радіо відзначається 16 листопада 1924 року – цей день став офіційним святом у незалежній Україні.
Робота над книгою тривала більше року, а перші ідеї накопичилися протягом десятиліть. Основою стали особливості історії журналістів, ведучих та інженерів, які працювали на українському радіо в найскладніших моментах: від радянської цензури до обстрілів у 21 столітті. Дехто з них зараз на фронті або зник.
«Ми усвідомили: якщо ми не зафіксуємо цю історію зараз, вони можуть просто зникнути», – наголосив Міський.
Також, за його словами, справжнім відкриттям стало виявлення архівної марки “цензор”, офіційної позначки радянської цензори, якою підписали всі відредаговані матеріали, що призвели до створення формалізованої цензурної структури в часі СРСР.
Крім того, автори книги обговорили роль радіо у формуванні незалежної України. Одним із найяскравіших прикладів стало впровадження прямого радіоефіру Верховної Ради 12-го виклику в 1990 році – тоді ще в радянській Україні.
За словами Міського, ідея для трансляції виникла завдяки ініціативі В'ячеслава Чорновола. Вони звернулися до архівів і колишніх працівників, серед яких був Ярослав Кендзьор, журналіст і соратник Чорновола. Він повідомляє про наполегливу боротьбу за прямий ефір парламентських засідань.
Книга також згадує темну сторону мовлення в 1930-х роках, коли радянська влада розстрілювала українських радіопрацівників, підозрюваних у неприйнятних висловлюваннях і “антирадянських” зауваженнях.
також, за словами авторів, з початку 1937 року в Харкові, Києві, Донецьку, Чернігові, Полтаві та Сумах відбувалися масові репресії проти працівників ЗМІ. Центральна газета Правда опублікувала десятки статей, які закликали до доносів, що спонукало владу ловити “небажаних” людей в ефірі. Як політичні коментатори
Источник: www.ukrinform.ua