Відомий український телевізійний продюсер Олексій Гончаренко , відомий своєю роботою над такими визначними проектами, як «Танці з зірками», «Від хлопця до леді», «Шлюб наосліп» та Національний відбір на «Євробачення», запустив власний бізнес. Він взяв на себе роль творця та ведучого шоу «Головна роль» («Дім»), яке присвячене життю українських акторів.
— Українські актори вже досить давно вважаються «застарілими», — зауважив Олексій, нещодавно пояснюючи, чому мало обговорювалося конфлікт між Ротару та Меладзе. — Однак настав час їм нарешті вийти в центр уваги.
В ексклюзивному інтерв'ю для “ФАКТІВ” Олексій Гончаренко розмірковував про початок вторгнення, свої переживання за родину, боротьбу з депресією та відродження театру.
Ми провели прослуховування для «Останнього героя» і мали вирушити на Філіппіни у травні 2022 року.
— Олексію, як ти справляєшся після нещодавніх складних ночей у Києві?
ВІДЕО ДНЯ
— Мені вдається спати завдяки особистому методу, який я виробив під час Першої світової війни. Вночі я приймаю півпігулки снодійного і, як правило, чую все «на одне вухо». На жаль, багато хто звик до безсонних ночей. Більше того, я вірю в долю…
— Тож ви не шукаєте притулку в бомбосховищі.
РЕКЛАМА
— Я ніколи там не був. Моя родина живе за містом, що психологічно легше, ніж у багатоповерхівках. Мені спокійніше, коли я ближче до землі. Однак… це справді лише ілюзії. Проте щоранку, коли я прокидаюся живим поруч зі своєю родиною, я розумію, що є лише один шлях — жити.
— Як змінилося ваше життя за чотири роки Першої світової війни?
— Трансформації почалися ще до війни. Зараз ми стикаємося зі значною кризою. Сектор розважального телебачення, якому я присвятив своє життя, зараз переживає труднощі: еволюція сучасного телебачення, стимульована розвитком соціальних мереж, збіглася з війною. Таким чином, ми переживаємо подвійну кризу.
РЕКЛАМА
— А ще до початку повномасштабної війни…
— У нас було тринадцять запланованих проектів. Ми пройшли прослуховування на «Останнього героя» і мали поїхати на зйомки на Філіппіни у травні 2022 року. Ми також розробляли такі проекти, як «Обмін жінками», «Шлюб наосліп», «Богиня шопінгу» та «Хлопці». Мюзикл «Роксолана» був у співпраці з Держкіно. Війна все зруйнувала. Однак я прагну підходити до всього цього з філософським розумінням. Відповідно, з’явиться щось інше. І, до речі, я нарешті взялася за те, що відкладала багато років.
— Авторський проєкт «Головна роль» на каналі «Домашній»?
— Саме так. Тому що українські актори вже досить давно «застаріли». Ця розповідь ілюструє, що акторів справді визначають їхні ролі. Саме тому й обрано назву «Головна роль». Якщо акторові не дадуть значну роль, він залишиться для нас невідомим. Моя кінцева мета — «зламати» цей бар’єр. До речі, я також почав розглядати можливість створення театрального проєкту.
— Ви самі колись виступали на сцені як актор.
РЕКЛАМА
— Це було досить давно. Зараз багато молодих і цікавих акторів заслуговують на визнання. Я прагну дослідити роль театрального продюсера, продовжуючи працювати над телевізійними проектами. Тому я активно шукаю можливості. Можливо, це відбудеться на сцені театру імені Лесі Українки, з якого я колись пішов. А якщо я не зустріну продюсера, який би розпізнав мій потенціал, моя місія — підтримувати молоді таланти.
«Родичі з Америки телефонували щодня і наполягали: виїжджайте»
— У 2022 році, безпосередньо перед вторгненням, ви брали участь у підготовці Національного відбору на Євробачення.
— Дійсно, і в травні ми разом з гуртом «Калуш» поїхали до Турина і здобули перемогу в пісенному конкурсі.
— Чи був у цьому політичний аспект?
— Звичайно. Однак пісня «Стефанія» вже здобула величезну популярність ще до початку конкурсу. У той період ми відчували надзвичайну підтримку з боку України на всіх рівнях. Це був момент глибокої єдності. Ми не хочемо применшувати перемогу «Калуша», але визнаємо, що обставини того часу зробили її неминучою. Я щиро шкодую, що цей гурт не скористався своєю перемогою повною мірою.
— Як ви пережили 24 лютого?
– Два тижні тому мої родичі з Америки телефонували щодня, наполягаючи: йдіть. Я й гадки не міг, що почнеться масштабна війна. Увечері перед 24-м я був у кіно з друзями на прем'єрі комедії. Ми святкували потім. Проте це було дивно тривожно, ніби щось неминуче. Ніби війна висіла в повітрі… Вранці 24-го дружина розбудила мене словами «почалося». Я швидко привіз маму з Березняків до нас додому, і ми кілька днів утримувалися від виїзду. Ми почувалися так, ніби знерухомлені. У найжахливіших снах я не міг собі такого уявити…
Олексій Гончаренко з родиною
Читайте також: «Я не милася кілька днів, не могла ні їсти, ні спати»: акторка та комік Лера Товстолес про виклики Великої війни
— Що змінилося у вашому житті назавжди?
— Як і для багатьох інших, для мене було важливо мати плани. Так було раніше. Тепер… Ми вже чотири роки живемо без передбачуваного майбутнього. Це лякає, але я адаптувався. Два роки було важко, але тепер я не чекаю кінця війни; я більше не зациклююся на цьому, а натомість прагну жити сьогоденням. Я маю