«Шекспірівський БУМ українського театру військового часу». Частина перша 27.04.2025 11:00 Укрінформ Ділимося деталями круглого столу на тему: «Шекспірівський БУМ українського театру військового часу»
Національне інформаційне агентство «Укрінформ» створило інформаційну платформу, спрямовану на широку комунікацію з масовою аудиторією у воєнний час, зокрема в контексті визначення української культури. Мета – широка популяризація українського мистецтва та висвітлення значущих культурних подій, зокрема театру.
Ця нагода була вчасною, адже 22 квітня ми відсвяткували день народження Вільяма Шекспіра грандіозним круглим столом під назвою «Шекспірівський БУМ українського театру військового часу».
На зустрічі були присутні близько сорока спікерів з різних українських театрів, а також театрознавці з України та Британії. Захід розпочався музичним вступом, де прозвучали уривки із сюїти Бориса Лятошинського, написаної до трагедії Шекспіра «Ромео і Джульєтта» 1955 року для вистави українського режисера Бенедикта Норда в Театрі імені Лесі Українки. Ця музика, яка вже понад п’ятдесят років є частиною репертуару київських театрів, може продовжувати звучати в наступних постановках. Перехід від музичної інтерпретації Лятошинського до театрального Шекспіра України став ґрунтом для подальших дискусій.
З 2014 РОКУ В УКРАЇНСЬКИХ ТЕАТРАХ ДЕБЮТУВАЛИ 111 НОВИХ П’ЄС ШЕКСПІРА
У своєму вступному слові Сергій Череватий, генеральний директор Укрінформу, наголосив, що масштаби цієї події вказують на кілька важливих маркерів: по-перше, це свідчить про те, що наша культура живе та розвивається, незважаючи на війну, яка триває, та спроби ворога нагнітати паніку. Ніщо не може підірвати нашу рішучість чи відволікти нас від головної мети — боротьби за Україну.
«Іншим маркером є те, що ми нарешті, після десятиліть впливу російського наративу в театрі, приймаємо роботи всесвітньо визнаних авторів. Для нас ніколи не стояло питання (я сподіваюся, що більше не стоїть) «Бути чи не бути?» як нація, але зараз ще одна цитата Гамлета резонує: “Я повинен бути жорстоким, щоб забезпечити справедливість. Я впевнений, що це так і буде. Я радий, що Укрінформ знову став місцем для значущих культурних дискусій. Ми завжди будемо захищати та підносити українську культуру для широкого поширення досягнень наших митців”, – сказав Череватий. звернувся до учасників Укрінформу.
Модератор заходу, журналістка, керівник відділу стратегічних комунікацій Укрінформу Любов Базів зазначила, що назву заходу «Шекспірівський БУМ українського театру військового часу» обрано навмисно, відображаючи сплеск вистав із 2014 року.
«Ми могли б назвати це «Вечір пам’яті нашого Вільяма Шекспіра». Але ми зупинилися на «БУМі», який символізує сплеск попиту, ентузіазму та пожвавлення, що влучно описує відновлення інтересу до творчості цього видатного автора. Згідно зі статистикою порталу «Театральна рибалка», з 2014 року в українських театрах було знято 111 нових екранізацій п’єс Шекспіра жанрів, поставлених національними та незалежними театрами, включаючи драматичні, музичні, студентські та лялькові театри. Сьогодні до нас приєднуються театральні режисери, актори, перекладачі та історики, як особисто, так і онлайн. Ми безмежно вдячні всім, хто бере участь, і ми прагнемо, щоб наш діалог успішно дослідив причини підвищеного художнього інтересу до Шекспіра в цей складний період для нашої країни. історії», – зазначив журналіст.
ВЕСЕЛОВСЬКА: ХВИЛЯ «ШЕКСПІРОВСЬКИХ ПРИСТРАСТЕЙ» АБО «ШЕКСПЕРОФІЛІЇ» ПОЧАЛАСЯ В УКРАЇНІ ПІСЛЯ 2014 РОКУ
Ганна Веселовська, театрознавець, професор Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. К. Карпенка-Карого, поділилася думками про перспективи українського театрознавства щодо вітчизняних шекспірівських постановок.
По-перше, пані Веселовська нагадала, що у 2014 році був ювілей Шекспіра, який відзначався в усьому світі, але ми зі зрозумілих причин пропустили цю знаменну подію. Показовою є поява в Україні після 2014 року виразної хвилі «шекспірівщини» чи «шекспірофільства».
«Ми не синхронізуємося хронологічно з рештою світу; натомість ми прокладаємо свій власний шлях. Невірно сказати, що Шекспіра не було до 2014 року — його твори були поширені, але ці постановки часто мали церемоніальний характер. Шекспір інтригував тих, хто ставив та інтерпретував його твори, але для глядачів він залишався лише шановним автором, відомим у всьому світі. Однак рівень інтересу Ми бачимо, що тоді не було! Хоча багато талановитих режисерів займалися Шекспіром, їхні постановки циркулювали в основному в театральних колах — обговорювалися серед тих, хто їх читав і критикував. Після 2014 року Шекспір як автор почав викликати резонанс у ширшої аудиторії.
Варто зазначити, що на нашій сцені панують переважно трагедії Шекспіра, а не комедії. Комедійних екранізацій мало, і вони часто мають трагічну схожість. Це може відображати колективне трагічне відчуття нашої теперішньої реальності, глибоко резонуючи у багатьох. Зв’язок, який робить Шекспіра близьким, поширюється не тільки на художників, але й на широку аудиторію, оскільки вони впізнають знайомі фрази та почуття.
Іншим важливим аспектом є містика у творах Шекспіра, наповнена інфернальними істотами, схожими на нашу власну міфологію: русалками, відьмами, які відіграють вирішальну роль у різноманітних оповіданнях. Це відповідає нашим емоціям і посилює наш культурний експорт. Зважаючи на те, що багато хто сприймає цю частину Європи як глибоко вкорінену в міфологію, наше спілкування з цими надприродними елементами викликало підвищений інтерес до нас. До 2014 року такі теми залишилися б недоторканими, і ми б жили з церемоніальним чи статусним Шекспіром, як це роблять багато інших. Це дає суттєву можливість досліджувати тексти Шекспіра у спосіб, який резонує як на мистецькому, так і на суспільному рівнях, що є унікальним серед наших європейських сусідів», – зазначила Ганна Веселовська у своєму зверненні.
Источник: www.ukrinform.ua