Втратили судноплавство, але можемо відродити вівчарство: наслідки обвалу Каховської дамби

Втратили судноплавство, але можемо відродити вівчарство: наслідки обвалу Каховської дамби - INFBusiness

Щороку 22 березня світова спільнота відзначає Всесвітній день води, підкреслюючи важливість цього важливого ресурсу. В умовах конфлікту в Україні проблема отримання чистої води стає дедалі гострішою. Регіони, які колись володіли багатими природними ресурсами, тепер борються з наслідками техногенної катастрофи, спричиненої нещадним знищенням Каховської гідроелектростанції. «ФАКТИ» дослідили, як виживають громади та цілі міста, які раптово залишилися без води, та яке майбутнє чекає на південь України.

Був порт, була риба…

Жителі Мар'янського Криворізького району Дніпропетровської області пишалися тим, що мають власний порт. Тепер вони побоюються навіть наближатися до цієї території. Перевантажувальний термінал, де колись стояли зернові баржі, зараз стоїть ізольовано на землі. До повномасштабного вторгнення РФ тут щомісяця вантажили зерно по 5–6 барж загальною кількістю майже 200 тисяч тонн за сезон. Після підриву росіянами Каховської ГЕС 6 червня 2023 року вся вода зникла за кілька днів.

ВІДЕО ДНЯ

Каховське водосховище було найбільшим у межах Дніпровського каскаду. Від Мар’янського бере початок канал, який забезпечував водою промисловий вузол України — Кривий Ріг — та інші райони.

До вибуху Каховської дамби, який став техногенною катастрофою, Мар’янське було відоме своїм рибним ринком і смачною полуницею, виноградом і персиками. Зараз вся екосистема знищена. Без води полуничні поля та сади всихають, а навіть коли вони плодоносять, ягоди та фрукти не мають колишнього смаку.

РЕКЛАМА

Втратили судноплавство, але можемо відродити вівчарство: наслідки обвалу Каховської дамби - INFBusiness

Каховське водосховище історично було відоме багатством риби, яка майже вся загинула через російську агресію.

У селі, яке лежить майже на лінії фронту, питна вода залишається значною проблемою. Раніше воду брали з нині зруйнованого Каховського водосховища, але доступ до Дніпра наразі неможливий. Річка знаходиться в небезпечній близькості до окупованої території, що робить встановлення труб небезпечним через наявність численних дронів FPV. Мешканці вдаються до буріння свердловин на технічну воду, але тиск у цих свердловинах падає, а водопостачання зменшується через переміщення підземних потоків. Навіть місцеві ставки перетворилися на болота, оскільки джерела, які їх колись живили, висохли через втрату поверхневої води.

Майже через рік після екокатастрофи місцеві жителі повідомляють, що частина громади покладається на Зеленодольське водосховище для пиття води. Однак він майже вичерпався через відсутність поповнення. Сьогодні значна частина громади бере воду з річки Інгулець. Але ця вода гіршої якості, має більш високу мінералізацію, що потребує значного очищення, що неминуче збільшує її вартість.

РЕКЛАМА

6 червня 2023 року став другим трагічним днем в історії Зеленодольської громади, зокрема для мешканців Мар’янського. У 1950-х роках, коли водосховище наповнилося дніпровською водою, мешканців цього села переселили на підвищення. Їхні ферми, сади та сімейні могили залишилися затопленими на дні штучного озера. Громада важко пережила цю втрату. Тепер історія жорстоко повторилася, залишивши їх без важливого джерела води, яке їх підтримує. Майже 90 місцевих жителів працювали на перевантажувальному терміналі, який був добудований лише за три роки до катастрофи. Зараз він перетворився на звичайний ліфт, у якому працює лише кілька працівників, що спричиняє значні економічні наслідки для бюджету.

Інша амбітна ініціатива, спрямована на відродження Мар’янського і наближалася до завершення, на жаль, зазнала невдачі через руйнування дамби. Місцеві фермери створили теплиці з системами крапельного зрошення та об’єднали ресурси для буріння свердловин. Однак із виснаженням підземних вод ці зусилля стали марними. На великих глибинах вміст мінеральних речовин у воді настільки високий, що вона непридатна для культивування. Таким чином, він непридатний для використання в сільському господарстві.

Звісно, основний тягар цієї ситуації несуть вітчизняні споживачі. Відсутність достатньої кількості питної води в 21 столітті є абсурдом. Місцева влада старанно працює над забезпеченням доступу до води: співпрацює з донорами, бурить свердловини, облаштовує бювети, транспортує воду.

Було жарко. На допомогу прийшов найбільший український виробник бутильованої питної води

У червні 2023 року без централізованого водопостачання опинилися майже 80 населених пунктів півдня України, зокрема Кривий Ріг і Нікопольський район Дніпропетровської області, які раніше були залежні від води з Каховського водосховища.

РЕКЛАМА

Було пекуче. Це було жахливо. Ніхто не зрозумів повного масштабу катастрофи та її наслідків. Невизначеність нависла над тим, як довго їм доведеться терпіти брак води. Люди намагалися запастися якомога більше. До автоцистерн з водою вишикувалися довгі черги стурбованих жителів. Протягом цього періоду вода розвозилась у міста та села громад Криворізького району та розподілялася за встановленим графіком.

Втратили судноплавство, але можемо відродити вівчарство: наслідки обвалу Каховської дамби - INFBusiness

Після обриву дамби без централізованого водопостачання залишилися майже 80 сіл і міст. Мешканці зробили все можливе, щоб запастися водою.

Перші тижні після обвалу дамби були найскладнішими. У пошуках системного виходу з кризи на допомогу втрутився бізнес — оперативно відреагували виробники «Моршинської» та «Миргородської». За підтримки Офісу Президента України та в тісній співпраці з військовими адміністраціями компанія оперативно відправила в регіон вантажівки з питною водою, яку безкоштовно надали постраждалим жителям півдня України, які борються з руйнівними наслідками вибуху на Каховській ГЕС. Майже півтора місяці компанія доставляла близько 10 вантажівок води щодня

Джерело

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *