Олександр Коваленко: Локальні контратаки ЗСУ змінюють розміщення сил на передовій
Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ zerkalo.az
Обстановка на передовій змінюється дуже швидко, іноді протягом дня певні населені пункти переходять під контроль різних сторін. Українська армія не лише тримає оборону, а й у відповідь на напади противника здійснює наступальні дії та звільняє окуповані території. Про те, що зараз відбувається на передовій, хто і де має перевагу, яку тактику використовує ворог і як на це реагують ЗСУ, а також про те, коли Росія розпочне війну з Європою – журналіст Коротко про розпитав у військового аналітика Олександра Коваленка.
Головне завдання ЗСУ – це стримування ворога та його максимальне сповільнення
– З передової надходять повідомлення, що ми не лише обороняємось, але й контратакуємо, в яких місцях?
– Контрнаступальні заходи нами зараз здійснюються на південь від Покровська, і це заходи стабілізаційного характеру, які також тривають на Дубропільському, Новопавлівському напрямках, у Дніпропетровській області, поблизу населених пунктів Міжріччя, Волча. Також активізувалися наші контрнаступальні дії в Запорізькій області вздовж траси 08-12, основної рокадної дороги, що прямує до Оріхова.
– Які результати цих контрнаступальних заходів?
– Вони дають нам змогу покращити становище, ускладнити можливості противника наступати, зривають його атаки.
– Чи можуть ці наші точкові наступи перерости у щось більш значне?
– Цілком ймовірно, проте наразі я не бачу сприятливих умов для того, щоб саме зараз це перетворилося на щось масштабніше. Ймовірно, це матиме локальний характер протягом осінньо-зимового періоду.
Тобто наше першочергове завдання на передовій – це стримування противника та максимальне сповільнення його дій, що змушує його проводити передислокацію сил і засобів. Ворог змушений постійно переміщувати свої війська, послаблюючи одну ділянку для посилення іншої. І це відволікає його увагу від важливіших напрямків, наприклад, таких як Покровський напрямок чи Добропілля.
– Де зараз основний напрямок атаки росіян?
– Безсумнівно, це Покровський напрямок, він і надалі є для них пріоритетним. Там зосереджена найбільша кількість сил і засобів противника. Але попри це, про досягнення росіян там також не варто говорити. Якщо ж ми говоримо про певне просування противника, то це Новопавлівський напрямок, район Лимана поблизу Куп’янська.
– Чому саме Покровськ є таким важливим для ворога?
– Це ключовий вузловий пункт для атаки на Добропілля, Дружківку, у Слов’янсько-Краматорській агломерації, який може забезпечити противнику можливість виходу на Дніпропетровську область ширшим фронтом.
– Чи існує зараз загроза захоплення Покровська?
– Ні. І навіть до кінця поточного року це нереально, оскільки росіяни не створили достатніх умов для атаки з трьох напрямків на місто, тобто вони його так і не оточили. У них лише один напрямок просування до Покровська, через Звірове. Але й там постійно вживаються стабілізаційні заходи з боку Сил оборони України. Тобто там постійно відбуваються так звані тактичні коливання. Окрім того, зараз опаде листя з дерев, і їм буде значно складніше в осінньо-зимовий період тиснути на Покровськ.
У Покровську вже не залишилося цілих будівель, але місто не здається. Фото: ФБ Київ на все життя
Втрати на передовій становлять один до п’яти
– Чому не відбувся масштабний наступ росіян, які причини?
– Тому що їм не вистачає сил і засобів, людського та механізованого ресурсу. Попри те, що у них є кількісна перевага в особовому складі, цього недостатньо для проведення ефективних загальновійськових наступальних операцій. На тактичному рівні – так, вони можуть наступати, можуть захопити якесь село. А якщо ми говоримо про щось глобальне, масштабне – великі міста, великі райони, повне захоплення областей, то це їм зараз не під силу.
– Чи зможуть вони набрати нових людей за призовом і за контрактом, наскільки великий у них мобілізаційний ресурс зараз?
– Достатній, щоб відновлювати втрати на передовій. Вони зараз цим займаються і наступного року проводитимуть постійну обов’язкову мобілізацію. Крім цього, безперервно здійснюється добровільна мобілізація, у якій вони щомісяця збирають близько 30 тисяч. Цього вистачає, щоб компенсувати втрати за місяць і ще трохи виходять у плюс, оскільки зараз у них втрати приблизно 28–30 тисяч людей на місяць.
– Яке зараз співвідношення втрат – наших і їхніх?
– У них значно більші втрати, тому що їм доводиться постійно здійснювати наступальні дії, що відбуваються переважно в «кілзонах» (мертві зони на підступах до лінії зіткнення). Тобто ліквідація окупантів відбувається саме на відстані, ще до того, як вони досягають позицій. А прямі бойові зіткнення на окремих ділянках стали рідкісним явищем. Тому загальні втрати зараз становлять приблизно один до п’яти.
– Чи змінилася тактика росіян останнім часом на передовій, у наступі?
– Ні, вони і надалі діють невеликими групами по два-чотири штурмовики, тобто здебільшого піхотою. Хіба що вони почали частіше використовувати бронетехніку, оскільки погодні умови не дають змоги проводити лише піхотні штурми.
– Чи загрожує щось зараз безпосередньо Херсону?
– Херсону загрожує терор щодо мирного населення – артилерійські, ракетні удари і дрони-камікадзе.
– Чи є загроза того, що росіяни намагатимуться там форсувати Дніпро?
– Вони намагаються проводити регулярні десантні операції в районі херсонських островів, але це не свідчить про те, що вони готують якусь велику десантну операцію. Все це досить локально, тактично і без особливих успіхів.
Всьому свій час, Москва теж буде без світла
– Американські ракети «Томагавк», постачання яких зараз обговорюється в США, призначені для фронту чи для ударів углиб Росії?
– Тільки вглиб Росії. На передовій вони не будуть використовуватися, це не ті ракети, щоб вони вражали лінію зіткнення. Вони саме для того, щоб знищувати важливі об’єкти, захищені ешелонованими засобами ППО в глибокій тиловій зоні РФ.
– У нас є свої далекобійні ракети «Фламінго», «Нептун». Чому ми не знищуємо ними основні російські майданчики, звідки запускаються ракети та дрони?
– Якщо ми говоримо про пускові майданчики з дронами, то нанесення ракетного удару по цьому пусковому майданчику – це досить складне завдання. Він дуже швидко відновиться, і це нічого не дасть, це буде марна витрата дороговартісної ракети. А ті російські ракети, що б’ють по нас, запускаються з мобільних пускових комплексів, базування яких дуже складно виявити. Але і їх намагаються відстежувати та знищувати.
А щодо дронів-камікадзе, то значно ефективніше сконцентрувати удар по їхньому виробництву. І я думаю, що саме цим займатимуться «Томагавки», оскільки у них набагато кращі можливості щодо прориву ешелонованої ППО Російської Федерації.
– Ми знаємо, де розташовані основні залізничні вузли росіян, через які здійснюється постачання живої сили та техніки, наприклад, у Ростові. Чому ми їх не уражаємо так, як уражаємо нафтопереробні об’єкти Росії?
– Для того щоб вивести залізничний вузол із ладу, необхідно провести “килимове” бомбардування, тому що одноразовий ракетний удар нічого не дасть. Адже залізничний вузол або колія – це об’єкт, який дуже швидко відновлюється, і ракетний удар може лише тимчасово вивести його з ладу. Тому краще використати ракету по тому об’єкту, який ремонтуватиметься пів року, рік або його неможливо буде відремонтувати взагалі. Це дасть кращий ефект.
– Останній російський обстріл призвів до проблем з електропостачанням у Києві та інших містах. Чому ми у відповідь не б’ємо по таких самих об’єктах у Москві?
– Всьому свій час, Москва теж буде без світла. Не потрібно квапити події і тих, хто готує ракетні удари, і казати їм: давайте швидше, швидше… Усе має бути зроблено так само, як і операція «Павутина», про яку півтора року ніхто нічого не знав і не здогадувався, але після якої в Росії вже немає того потенціалу стратегічної авіації, який у неї був станом на 2022 рік. Так само і з Москвою, нехай вона собі готується до Нового року, але хто знає, у якому стані вони цей Новий рік святкуватимуть.
Протистояння дронів на лінії фронту продовжується. Фото: ФБ Генеральний штаб ЗСУ
Путін може почати війну в Європі після 2026 року
– НАТО розпочало зараз навчання з ядерного стримування Steadfast Noon. Чи може це якось вплинути на Путіна, адже всі маневри – це насамперед сигнал супротивнику?
– Ні, тому що він на всі ці маневри дивиться досить поверхово. Він все одно не відмовиться від своїх планів – війна з Північноатлантичним альянсом, з європейськими країнами.
– Західні експерти спрогнозували, що велика війна в Європі може початися десь після 2028 року. Наскільки це реалістично?
– Все відбудеться значно раніше. Я вважаю, що роком неповернення стане 2026 рік. Досить імовірно, що тоді проти Європи будуть застосовуватися вже не гібридні російські операції, а щось більш активне і відкрите. Цілком можливо, що першими під удар потраплять країни Балтії.
– А де ж Путін візьме для цього ресурси? Адже ми за понад 3,5 роки війни вже «перемололи» стільки живої сили і техніки росіян. Чи вистачить у нього ресурсів на війну з Європою?
– Вистачить, тому що вони зараз майже не використовують техніку на фронті у нас, вони її заощаджують. Ця велика кількість техніки буде використана, наприклад, для майбутньої війни в Європі, яка взагалі не готова до танкових атак і проривів механізованими колонами. У Європі відсутні захисні рубежі, лінії оборони, фортифікаційні споруди, всього цього там взагалі немає. Вони не готові до опору, до реальної війни.
Тому Путін в Україні продовжуватиме воювати піхотою, великою кількістю “м’яса”. А для Європи йому достатньо зібрати угруповання в кількості 100–150 тисяч осіб, яке буде посилено технікою, дронами, авіацією та КАБами. Тому Путіну вистачить сил і техніки для реального наступу на Європу.
Источник: kp.ua